• USD 27.7
  • EUR 33.3
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

Чого не станеться в разі смерті Путіна

Смерть Путіна, якої чекають мільйони українців, насправді не вирішить жодної з наших проблем
Фото: depo.ua
Фото: depo.ua
Реклама на dsnews.ua

На минулому тижні в Москві несподівано перекрили Червону площу. І хоча досить швидко російська влада пояснила це рішення великою чергою на каток, хвилю чуток, що справжня причина перекриття — серйозні проблеми зі здоров'ям кремлівського фюрера, а то і його смерть, зупинити вже було неможливо.

В українських соцмережах ці чутки підхопили дуже жваво. Мало хто справді в це повірив, але відганяти від себе приємні фантазії надто непросто. Нічого дивного в цьому немає, люта ненависть до кремлівським карликам робить навіть мрії про його смерть досить приємними, а мріяти, як то кажуть, не шкідливо. Інше питання — покладатися на те, що перехід Володимира Володимировича в пекло якось допоможе Україні подолати більшість нагальних проблем, ні в якому разі не потрібно.

По-перше, ймовірність смерті Путіна в найближчі роки дуже і дуже невисока. Володимиру Володимировичу зараз всього 63. Для середньостатистичного російського чоловіки — вік досить поважний, і величезна кількість підданих російського президента недовго тішаться життям на пенсії. Причини цього загальновідомі — погана медицина, алкоголізм, нездорове харчування, важка фізична робота. Ось тільки Путін рядовим росіянином не є, а тому може всерйоз розраховувати прожити ще як мінімум років 20. Серцево-судинні хвороби, з-за яких помирає переважна більшість росіян (як і українців), сучасна медицина досить успішно лікує, і єдина з поширених хвороб, яка може досить швидко відправити російського диктатора до чортів в казанок, — це онкологія. Але і на неї покладатися не варто. Як відомо, виявлені на ранніх стадіях онкологічні захворювання лікуються досить ефективно, а лікарі російського президента мають всі можливості, щоб вчасно виявити хворобу. І навіть якщо з Володимиром Володимировичем трапиться така неприємність, як рак, і повністю зцілити його не вдасться, то продовжити президентську життя на добрий десяток років точно не є неможливим. Тому нам залишається сподіватися хіба що на нещасний випадок — невдале падіння зі сходів, лиж або мотодельтаплана під час польоту з білими журавлями.

По-друге, смерть Путіна, якщо вона таки станеться, потішить українців тільки морально, а от політичні чи геополітичні наслідки її будуть не такі приємні для нас. Так, на відміну від Обами, Меркель чи Олланда Путін людина системоутворюючий, і його персональну роль у нинішній політичний організації російської держави не можна недооцінювати. Смерть будь-якого з лідерів західних демократій мало що глобально змінить, зате догляд Володимира Володимировича в інший світ (а іншого варіанту його відходу від влади поки що не простежується) обов'язково спричинить реконструкцію російської системи управління, але Україна від цього отримає не так вже багато вигод.

Єдиним позитивом для України у разі смерті російського вождя стане той факт, що під час підкилимної війни за владу Кремлю буде по барабану українське питання, а значить, ми отримаємо деякий перепочинок, але лише тимчасову. Як тільки ситуація в Кремлі більш-менш стабілізується, про «че там у хохлів» так чи інакше згадають

Не потрібно забувати одну банальну істину, що російський ліберал закінчується там, де починається українське питання. І те, що 85% росіян підтримують неоімперську політику Путіна, зовсім не означає, що решта 15% — українські друзі. Насправді для 95% росіян, а то й для всіх 99%, Україна — це лише географічне непорозуміння, і не тільки Крим, Донбас або віртуальна «Новоросія», а і вся Україна, за винятком хіба що «польської Галичини», — це «ісконно руські» землі, за які варто вести священну православну війну. І справа не тільки в шаленій киселевской пропаганди останніх років, так більшість росіян щиро вважають вже сотні років. Цього не змінили ні революція 1917 р., ні громадянська війна, ні санкціонована комуністами українізація, ні хрущовська відлига, ні горбачовська перебудова. Тому сподіватися на те, що відразу по смерті Путіна російські війська покинуть Донбас, — справа дуже наївне. Що вже говорити про окупацію Криму. Накручена путінською пропагандою рядова російська вата відступ когось із спадкоємців президента РФ в українському питанні буде сприймати виключно як зрада заповітів великого вождя і нове схиляння колін перед Гейропой і Держдепом. Тому керівники постпутінської Росії, що б вони самі з цього приводу не думали, залишаться заручниками ідей Володимира Володимировича. А щоб змінити громадську думку, потрібно як мінімум певний час системної контрпропаганди.

У той же час нескладно припустити, що раптова смерть Путіна спровокує в Росії, з одного боку, серйозну розгубленість, адже нинішня система повністю крутиться навколо однієї особи, а з іншого — спровокує велику підкилимну війну в Кремлі за вакантний престол. Не менша розгубленість буде і на Заході, адже Путін, хоч і злочинець і агресор, але більш-менш передбачуваний, з залишками раціонального мислення, нехай і збоченого. Занурення величезною економічно ослабленою країни, але з ядерними боєголовками, в хаос і розкол зовсім не менший виклик всієї людської цивілізації, ніж нинішні амбіції Путіна. Для Заходу, як це цинічно не звучить, найважливішим буде не демократія і права людини в постпутінської Росії, а прогнозованість і керованість її керівництва.

Реклама на dsnews.ua

Єдиним позитивом для України у разі смерті російського вождя стане той факт, що під час підкилимної війни за владу Кремлю буде дещо по барабану, ніж зараз, українське питання, а значить, ми отримаємо деякий перепочинок, але лише тимчасову. Як тільки ситуація в Кремлі більш-менш стабілізується, про «че там у хохлів» так чи інакше згадають. Звичайно, постпутинскую Москву цілком зможуть змусити піти з Донбасу і, можливо, навіть деокупувати Крим. Але в будь-якому випадку це буде результатом цього економічного колапсу в самій Росії і буде відбуватися дуже і дуже повільно і супроводжуватися довгими торгами. Багато що в цьому буде залежати і від принциповості у відстоюванні нашою країною власних прав та інтересів. А без успішності самої України, перш за все в економічному плані, про такої принциповості і думати нічого. Таким чином, скільки б ще років життя не було відведено кремлівському збоченцю, наша доля залишається в наших руках і нічия смерть українських проблем не вирішить.

    Реклама на dsnews.ua