• USD 27.4
  • EUR 32.4
  • GBP 35.9
Спецпроєкти

Путін проти Путіна. Новою політтехнологією в Росії стає державна шизофренія

Після голосування за поправки до конституції РФ і напередодні парламентських виборів Кремль узявся за зачистку системної опозиції

Реклама на dsnews.ua

"Ну можна. Давайте», — махнув рукою чоловік невисокого зросту, проте з великими і постійно зростаючими амбіціями.

І російські силовики дали. Не встигли висохнути чорнила на проштампованих памфіловцями, "правильних", протоколах голосування після чергового "референдуму" (попередній Москва влаштувала шість років тому на території іншої держави), як заспівала репресивна кремлівська машина.

На час імітації плебісциту, що мала потішити велике его маленької людини, її перевели на холості оберти. Хоча все ж кілька разів розганяли майже до максимуму. Перевіряли готовінсть.

Наприклад, 7 червня заведено справу на Івана Сафронова, радника очільника Роскосмосу (організації що регулярно соромить Росію перед усім світом) Дмитра Рогозіна.

Раніше Сафронов працював журналістом видання "Коммерсант", і деякі його колеги висували припущення, що приводом для звинувачень у скоєні держзради насправді можуть бути деякі його журналістські розслідування, що зачепили інтереси впливових людей.

Може й так. Хоча в ФСБ стверджують, що Сафронов начебто передавав таємну інформацію спецслужбам Чехії.

22 червня силовики завітали до засновника критичного щодо Кремля видання "Медиазона" і учасника Pussy Riot Петра Верзілова. Тоді слідчі довго не думали – двері до його житла вибили кувалдою. А після допиту в поліції влаштували провокацію: причепився якийсь чоловік і намагався виставити все так, що Верзілов його вдарив.

Реклама на dsnews.ua

Не вийшло, тож поліція знайшла вихід і відправила його на 15 діб за "дрібне хуліганство", яке полягало в тому, що Верзілов нібито вилаявся, коли виходив із відділення.

Липнева спека

Вже з 6-7 липня репресивна машина почала дерти горло на всю країну.

6 липня на засновника "Медиазоны", журналісту якої, Давіду Френкелю, до речі, поліцейські зламали руку на одній з дільниць під час голосування за поправки до конституції, завели справу за те, що не повідомив про наявність канадського громадянства.

6-8 липня правоохоронці провели із десяток обшуків дома в нього, в його матері ті її подруги.

6 ж липня Другий західний окружний військовий (!) суд у Пскові визнав журналістку Світлану Прокопьєву винною за звинуваченнями у виправданні тероризму – вона має виплатили штраф у розмірі 500 тис. рублів (майже 190 тис. грн).

Прокопьєва свого часу опублікувала у виданні "Псковская лента новостей" колонку із назвою "Репресії для держави", в якій аналізувала передумови теракту в будівлі УФСБ в Архенгельску 2018 р.

Крім того, своїми думками вона ділилася в ефірі радіо "Эхо Москвы в Пскове".

"Роскомнадзор" змусив статтю і передачу видалити, а ЗМІ були оштрафовані на 200 тис. і 150 тис. рублів відповідно.

Два роки по тому непереливки стало вже безпосередньо Прокопьєвій. І вона ще має, на думку режиму, бути вдячною, що лише півмільйона десь знайти треба буде. Прокурор зажадав шість років позбавлення волі і чотири роки заборони на професію. Суд обмежився штрафом.

Далі. 7 липня було затримано вище згаданого екс-журналіста Сафронова.

Того ж дня російська прокуратура відновила переслідування голови карельского відділення "Меморіалу" Юрія Дмитрієва, який свого часу на весь світ розказав, як в урочищі Сандармох у 30-х р. минулого століття НКВС було розстріляно майже 10 тис. людей, серед яких були діячі культури, освітяни, інженери, військові, священики.

Дмитрієва у 2018 р. вже судили за начебто виготовлення дитячої порнографії. Але суд він виграв. Зараз прокуратура хоче для нього 15 років колонії за "сексуальні домагання до неповнолітньої падчерки".

9 липня російські силовики вирішили зробити днем обшуків.

Які, зокрема, було проведено у координаторів організації "Открытая Россия" Тетяни Усманової і Ольги Горелик; у шеф-редактора "МБХ-Медиа" Сергія Простакова; незалежної депутатки із Москві і організатора кампанії проти поправок Юлії Галяміної; томського юриста правозахисної організації "Правозащита Открытки" Олексія Прянишнокова.

Біля офісу "Листівки" було затримано виконавчого директора Андрія Пивоварова і координатора організації Марії Кузнєцовой.

Офіційно слідчі дії проводяться в межах справи ЮКОСу 2003 р.

"Шукають документи і докази того, що Юлія (Галяміна, — "ДС") брала участь у привласненні і використанні грошових коштів, що було вкрадено у компанії "Апатит", і що вся її діяльність фінансується з викрадених коштів", — повідомив адвокат депутатки Михайло Бірюков.

Розкрадання коштів, за версією російських силовиків, Михайло Ходорковський і Платон Лебедєв скоїли ще 1994 р.

В 2005 р. Ходорковського відправили за грати на 9 років. Через 8 років Путін підписав помилування. А ще через 6 років, тобто у 2019 р. знову взялися за екс-керівника ЮКОСу.

Цікаво те, що до структур Михайла Ходорковського затриманні правозахисники і депутатка прийшли вже, коли його було звільнено.

А на той час, коли Ходорковський нібито займався розкраданням коштів, у 1994 р., наприклад, Простакову було лише шість років. Галямина тоді ще була студенткою лінгвістичного факультету Російського державного гуманітарного університету.

Право на беззахисність

Суттєвішою ознакою, що поєднує всіх затриманих, є не тільки їхній зв’язок із Ходорковським, а те, що вони були критиками путінських поправок до конституції.

Завважмо ще й те, що навалі передувала вельми красномовна заява речниці МЗС РФ Марії Захарової про те, що "такі цінності, як свобода слова і свобода засобів масової інформації у США повністю зруйновані".

Це смішно лише на перший погляді. Бо реципієнтом є не американські ЗМІ, а передусім російські – з тих, що намагаються критикувати режим.

Проте і це не все.

Враховуючи те, що окремі організації, як то кампанія "Нет", проводили екзитполи і дослідження реального ставлення росіян до "обнулення", Кремль мав зреагувати й на ці "злочинні" дії, що зводили нанівець всі зусилля із створення паралельної реальності, де майже 80% підтримали поправки.

Реакція наступна – Рада Федерації (Совфєд) пропонує впровадити формулювання, які б унеможливили "діяльність із дискредитації і зриву волевиявлення громадян".

Деякі сенатори позицію співгромадян, які публічно виступали проти поправок, назвали "підривною діяльністю всередині країни аж до зради батьківщині".

Сенатори персонально атакували кампанію "Нет". Лунали заяви, що організацію фінансували з Швейцарії, Чехії, США, Франції, Естонії.

"Враг не дремлет", так би мовити. Коли вся країна обирає собі світле майбутнє із незмінним президентом, підступний Захід намагається цьому завадити.

"Обнулення" опозиції

Силовики зосередилися не тільки на правозахисниках чи журналістах. Машина почала перемелювати й представників влади, чи то пак представників системи. Тих, хто донедавна був більш-менш комфортним для режиму, але у новій, ще авторитарнішій Росії, для них місця немає.

Вночі 9 липня також було затримано губернатора Хабаровського краю, представника ЛДПР Сергія Фургала. Вже вранці його літаком доправили до Москви і посадили до СІЗО. Сьогодні йому обирають запобіжний захід.

Чинного губернатора (це вперше, до речі, у РФ) Фургала звинувачують у причетності до організованих злочинних угрупувань і організації замахів і убивств бізнесменів у Хабаровському краї й Амурській області в 2004-2005 р.

Тобто минуло 15 років. За ці роки Фургал, навіть якщо справді скоїв усе, що йому інкримінують, вибудував серйозну політичну кар’єру. Її піком є посада губернатора, яку він здобув в результаті виборів губернаторів 2018 р.

Фургал був сильнішим і популярнішим за кандидата від партії влади — єдинороса Вʼячеслава Шпорта. Його перемога стала прологом для гучної поразки "ЄР" під час виборів до парламенту регіону – вона отримала лише два з 36 мандатів. А перемогу здобула партія Фургала – ЛДПР.

Цього Москва забути не могла. Тим більше, що під час "референдуму" Хабаровський край показав ледь не найгірший результат: лише 62% "за", низька явка — 44%.

Перемога Фургала – це виклик для Центру, для режиму Путіна.

Як, до речі, й уже колишній губернатор Чувашії Михайло Ігнатьєв, який подав до суду на самого Путіна через своє звільнення. Проте Ігнатьєв уже не є проблемою, бо дуже вчасно, 18 червня, помер. За офіційною версією - від прогресуючої серцево-судинної недостатності. В нього також нібито виявили Covid-19.

Позов Ігнатьєва, до слова, 9 липня Верховний суд РФ відмовився розглядати. Як і задовольнити клопотання захисту про заміну позивача на його вдову.

Тим же, хто насмілився сказати щось чи якось діяти всупереч російському президенту і залишився живим – таким, як Фургал, — організували кримінальне переслідування.

Іншим політикам від КПРФ і ЛДПР, які також обіграли кандидатів від влади на виборах 2018 р. (а таких ще четверо — у Володимирській, Орловській областях, Хакасії та Приморському краї) — слід мати на увазі кейс Фургала.

Тобто або стати абсолютно ручними, або готуватися до репресій. Відповідно, те ж стосується і їхніх партій.

Лідер ЛДПР Володимир Жиріновський та головний комуніст Росії Генадій Зюганов поки грають в ображених і обурених. Жиріновський навіть 9 липня погрожував складанням мандату всіма "ліберал-демократами" у Держдумі.

Таким чином, видається, він намагається мобілізувати електорат і збільшити свою політичну вагу у перемовинах із Кремлем щодо подальшого існування в ролі системної опозиції.

Це просто гра. Тим часом "ліберал-демократи" й комуністи вносять поправки до закону "Про захист інформації", що дозволять блокувати не тільки заклики до екстремізму і проведення непогоджених мітингів, а й за "інформацію, що містить обґрунтування або виправдання здійснення екстремістської діяльності".

Особливого вибору у ЛДПР і КПРФ немає. Або Жириновський і Зюганов відмовляться від останніх (формальних здебільшого) ознак незалежності від режиму та забудуть про тих, на кого вказали пальцями гебісти, або в новій системі влади їм місця не знайдеться.

Замінити їх у Путіна є ким. На початку року, нагадаємо, було створено низку псевдоопозиційних проектів із залученням блогера Юрія Дудя, музиканта Сергія Шнурова та бізнесменів з індустрії компʼютерних ігор.

А 6 липня новим лідером партії "Народ против коррупции" обрано колишнього співробітника ФСБ і двоюрідного племінника президента РФ – Романа Путіна.

Роман Путін ще в березні казав, що його мета – це регіональні вибори, заплановані на вересень.

Ще більш показовим його твердженням є те, що сьогодні конче необхідно протиставити щось "нове і цікаве" КПРФ, ЛДПР і "Справедливій Росії". Згадував він і перемогу Фургала на виборах 2018 р.

Це заявка на статус головного опозиціонера Росії. Системного — як ЛДПР чи КПРФ, звичайно. І в амплуа звитяжного антикорупціонера від народу.

Тобто, головним антикорупціонером, який гіпотетично "нападатиме" (дозовано, звичайно) на владу, має стати… Путін.

Путін проти Путіна — це справжня політтехнологічна бомба. І почасти шизофренія державного масштабу. В опозиції до Путіна може бути тільки Путін. Не інакше. ЗМІ – це тільки умовна "Раша тудей", а правозахисники – Тетяна Москалькова. 

    Реклама на dsnews.ua