4 та 1/2 президента. Чому Китаю не вдасться перетворити БРІКС на антизахідний альянс

Бразилія, Індія та ПАР не зацікавлені у конфронтації із Заходом

Вчорашній день, День прапора в Україні, приніс багато захопливих і позитивних новин. Власне, найяскравіша – це ймовірна загибель власника ПВК "Вагнер" Євгєнія Пригожина і кількох командирів найманців в загадковій авіатрощі у Тверській області.

Звісно ж максимум уваги зараз прикуто до цієї події: всі намагаються спрогнозувати подальші дії як "вагнерівців", так і путінського режиму. І хоча можлива участь Пригожина у концерті Кобзона геть затіняє події, що відбувалися в іншому куточку планети – саміт БРІКС, цей захід заслуговує на значно більшу увагу. Тим більше, що смерть "кухара Путіна", схоже, все ж опосередковано пов’язана із самітом, адже матиме певний вплив на Глобальний південь, зокрема на Африку, у посиленні впливу на яку вельми-вельми зацікавлені Китай та Росія.

22 серпня у Преторії (Південна Африка) розпочався 15-й саміт країн БРІКС (Бразилії, Росії, Індії, Китаю, ПАР), на який було запрошено представників майже півсотні країн. 24 серпня – останній його день, коли було підведено підсумки зустрічі.

Певний час головною інтригою заходу була особиста участь в ньому російського диктатора Володимира Путіна, щодо якого Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт через викрадення українських дітей з тимчасово окупованих Росією територій України.

Як не пручався президент ПАР Сіріл Рамафоса, як не шукали в уряді країни лазівки, які б дозволили не арештувати Путіна, все ж їм довелося рекомендувати лідеру РФ не з’являтися особисто у Преторії на саміті. Тому замість себе російський диктатор-викрадач дітей прислав вірного очільника МЗС Сергія Лаврова, що у сукупності вже є значним пониженням у статусі російської делегації на саміті.

Мета Сі

Проте головною скрипкою у БРІКС все одно є Китай, адже економічності потужності організації переважно – на 70% — забезпечено саме КНР. З іншого боку, власна економіка Китаю перебуває в далеко не найкращому стані після кількох років перманентного локдауну і через російську війну проти України, яка переформатовала світову торгівлю.

Задля стабілізації ситуації всередині КНР Сі потребує більше економічних зв’язків та інтенсифікації торгівлі з максимальною кількістю держав, але також із збереженням курсу на подальше конкурування зі Сполученими Штатами за домінування у світі.

Саме тому Пекін покладає неабиякі надії на БРІКС і конче прагне їх реалізації. І на даному етапі із залученням свого сателіта – Росії, адже обидві авторитарні країни мають, най і різні інструментарії, проте почасти тотожні інтереси щодо БРІКС.

Власне, Китай бажає протиставити БРІКС, на яку припадає 25% світової економіки, 15% міжнародної торгівлі і 40% населення планети, колективному Заходу у вигляді G7, ЄС, НАТО, AUKUS, QUAD, NAFTA, тощо.

Поточна мета Сі та Путіна – посунути найвпливовіших гравців, об’єднаних у "Великій сімці" (Велику Британію, Італію, Канаду, Німеччину, США, Францію й Японію). Тобто Пекін прагне зібрати власний клуб "перспективних аутсайдерів" — тих, кому нібито не знайшлося ще місця у VIP-клубах Заходу, які б оглядалися тільки на Пекін у своїй політиці.

Приблизно такою ж логікою послуговується Росія. Однак стратегія КНР ширша, глобальніша і, мусимо визнати, більш послідовна, аніж у РФ, яка просто шукає союзників, аби використовувати їх у підриві стабільності США та Європи і заради легких, нелегальних доходів.

Китай тяжіє до політико-економічної гегемонії, водночас називаючи гегемоном Сполучені Штати. І вибудовує підвалини для потенційного домінування, спираючись на такі проекти як "Один пояс, один шлях", в межах якого фрагментовано направляє інвестиції і кредити до його учасників з метою збільшення впливу на уряди держав Центральної Азії, Середнього Сходу, Африки. Агресія, особливо військова, — не метод нації торговців.

Подальша колонізація Африки

Водночас Росія не здатна конкурувати з Китаєм в плані фінансових інструментів впливу. А статус вигнанця, проти якого впроваджено дуже жорсткі санкції, сильно збільшує її видатки.

Не дивно, що й на саміті БРІКС Росія була білою вороною. Настільки пронизливо (та й принизливо) білою, що навіть Рамафоса дозволив собі покепкувати з Путіна, після виступу якого заявивши: "Російський президент виступив, тепер саміт може зосередитися на своїй основній роботі".

Проте Москві треба якось хоч частково вийти з тотальної ізоляції, зосередившись на Глобальному Півдні, а саме на Африці, де вона покладається на типову для себе агресивну і тіньову діяльність. Передусім йдеться про продаж африканським лідерам послуг військових найманців, політтехнологів і медіаспеціалістів.

Донедавна головним гравцем на цьому напрямі зовнішньої "політики" Москви був Пригожин. Але після червневого бунту і вчорашньої його ймовірної загибелі Міноборони РФ поступово почало прибирати до рук імперію Пригожина. Плюс напередодні авіатрощі бізнес-джету "кухара", як пише видання "Важные истории" ("Важливі історії"), стало відомо про плани МО РФ відправити до Африки інші ПВК. Це й ПВК "Конвой", створена "головою Криму" Сєргєєм Аксьоновим на кошти Аркадія Ротенберга; і якою зараз керує колишня права рука Пригожина в Африці Константін Пікалов ("Мазай"); і ПВК "Редут" (Гєнадій Тімченко і "Газпром"). За даними "ВЧК-ОГПУ", у ГРУ є план повного заміщення "вагнерівців" в Африці. Втім, не виключено, що після ймовірної смерті Пригожина МО РФ вдасться взяти під свій контроль ПВК "Вагнер", враховуючи, що попри бравурні погрози нового "маршу" на Москву, найманці щось наразі нікуди й не рушили.

Таким чином, Кремль руками Шойгу бере під власний контроль російську експансію до Африки, хоч і з делегуванням "повноважень" олігархам з близького оточення Путіна. Тож слід очікувати на подальшу штучну дестабілізацію росіянами Африки (приклад Нігеру). Однак у поточних умовах Китаю Росія потрібна саме як поплічник у справі доєднання Глобального півдня. 

Опозиція

У БРІКС Сі вбачає значне політичне посилення економічної експансії на Глобальному півдні, і насамперед в Африці, ресурси і фінансовий потенціал якої стали б потужним помічним чинником на шляху до створення ще одного політичного полюсу.

Саме тому на саміті країни Африки, наприклад, Ефіопія (важливий гравець на континенті) чи Єгипет, купалися в увазі КНР та РФ, які воліють через доєднання африканських держав до БРІКС збільшити вплив на них.

З іншого боку, всередині БРІКС не має згоди щодо низки пунктів, реалізації яких прагне Китай.

По-перше, Бразилія, Індія і ПАР не підтримують перетворення БРІКС на антизахідний альянс, оскільки всі ці три країни також мають тісні економічні взаємовідносини із США та Європою, і зацікавлені як у торгівлі з ними, так і в доступі до новітніх технологій.

Вони не бажають конфронтації із Заходом. Власне, про це заявив Рамафоса: "Нас не вдасться втягнути у змагання між світовими державами. Навпаки, наша країна прагне працювати з усіма державами заради глобального миру та розвитку".

По-друге, на саміті ми не побачили ані гарантованої підтримки підтримки дедоларізації, якою тривалий час марить Росія, ані створення спільної валюти для БРІКС (і БРІКС+ з часом). Хоча дискусії щодо збільшення фінансових операції у місцевих валютах у Преторії відбулися.

По-третє, насамперед Бразилія й Індія не є прихильниками стрімкого розширення БРІКС. Бразиліа побоюється розмиття впливу в організації через залучення нових країн, що матимуть слабші економіки і потенційно можуть бути протеже того ж Китаю. А Нью-Делі разом з тим пропонує спочатку напрацювати цілком конкретні критерії вступу до Брікс.

Водночас, Китаю і Росії вдалося досягти певного успіху у питанні розширення БРІКС. За підсумками саміту було повідомлено про приєднання до організації шести країн з 1 січня 2024 р. – це Аргентина, Іран, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ефіопія, Єгипет. Щодо яких у Бразилії та Індії, схоже, не було сумнівів. Або їх було менше.

Проте це не є свідченням того, що БРІКС зможе дійсно стати антизахідним альянсом за планом Китаю та РФ. І точно не буде противагою НАТО, наприклад. Навіть без військової складової, тобто розглядаючи лише політичну і економічну, БРІКС є надто аморфною структурою, аби бути альянсом проти Заходу, від якого за поточних обставин залежать чотири з п’яти країн БРІКС. Плюс члени організації (як старі, так і нові) мають протиріччя один з одним. Наприклад, Індія і Китай. Та й Саудівська Аравія з Іраном лише нещодавно досягли крихкого та вельми умовного перемир'я, і баланс, з огляду на амбіції обох країн і багаторічне протистояння, порушити дуже легко. До того ж Ер-Ріяд також зберігає тісні взаємовідносини із Сполученими Штатами, і паралельно демонструє зацікавленість у діалозі і співпраці з Ізраїлем, якому Іран роками погрожує знищенням. 

З урахуванням усього комплексу суперечностей і різниці зовнішнішньополітичного порядку денного, оновлений БРІКС стане ще більшим картонним тигром, аніж нинішній. І це хороші новини.