• USD 39.4
  • EUR 42.8
  • GBP 49.9
Спецпроєкти

Чудовиська в мороці. Хто і чому боїться Джорджа Сороса

Якщо знання - сила, і незнання - сила, то кожен вибирає ту силу, яка йому зрозуміліше і ближче
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Особистий адвокат Дональда Трампа Рудольф Джуліані, який нещодавно повернувся з поїздки в Україну і негайно виступив з численними викриттями на адресу Джона Байдена і екс-посла США в Україні Марі Йованович, в недавньому інтерв'ю New York Magazine висловив думку про те, що Джордж Сорос, мільярдер і філантроп, впливав на призначення і роботу чотирьох послів США в Україні, включаючи Йованович. "Він поставив туди всіх чотирьох послів. І він наймає агентів ФБР", - заявив Джуліані, поспішивши відкинути можливі звинувачення у неприязні до Соросу на ґрунті антисемітизму.

У тому, що Джуліані не любить Сороса і стурбований його впливом, який вважає негативним, не було б нічого, гідного обговорення, якби ставлення до Соросу вже давно не стало б маркером. У своїй нелюбові до Соросу адвокат Трампа опинився у великій компанії.

Сорос відомий як прихильник ліберальної глобалізації, кошти на підтримку якої розподіляє через свій фонд. У період з 1979 по 2011 рр. він пожертвував понад $11 млрд на різні благодійні цілі, з 2012 по 2017-й його пожертви склали $12 млрд. Він вплинув на крах комунізму в Східній Європі наприкінці 1980-х - початку 1990-х років, підтримуючи, зокрема, польську "Солідарність" і відкрив Центрально-Європейський університет в Угорщині. Основні устремління Сороса, сформульовані коротко, виглядають приблизно так: єдиний світ, з максимальною прозорістю кордонів, широкий доступ усіх бажаючих до будь-якої інформації та право на її обговорення, доступ до освіти, право сповідувати будь-які погляди, якщо вони не передбачають переслідування тих, хто ці погляди не поділяє, демократичний устрій суспільства, підтримка наукових досліджень. Всі дії й оцінки, висловлені Соросом, що випливають з цього підходу - він дуже послідовний у своїх поглядах.

При всій позитивності цього списку, його реалізація породжує і негативні явища. Відкриття кордонів викликає конфлікт культур, проблеми соціальної адаптації та поява шару біженців-маргіналів, які паразитують на який прийняв їх суспільстві, ненавидячи його і прагнучи привнести в країну перебування порядки своєї батьківщини, від яких вони вважали за краще виїхати - просто тому, що жити в іншому оточенні, за іншими правилами вони не вміють, а змінюватися не хочуть, а хочуть лише користуватися благами країни перебування. Слабкість громадянського суспільства в умовах формальної демократії приводить до влади популістів, а то і диктаторів. Освіта у поєднанні з нетерпимістю і фанатизмом, завжди обертається на зло, породжуючи знову-таки диктаторів, терористів і маніпуляторів, здатних використовувати в своїх цілях останні досягнення науки і технологій.

Розподіл грантів (очевидно, що Сорос фізично не може займатися цим особисто) призводить до безлічі потворних явищ, від тоталітарного бюрократизму до прямої корупції. Такі ж явища породжують і програми допомоги біженцям і взагалі будь-які благодійні програми. Просування толерантності та ненасильства легко переходить в нетерпимість до поглядів, оголошеним неприйнятними, і до переслідування за них, притому не тільки за конкретні дії, але і за висловлювання - як публічні, так і у вузькому колі, від чого вже тільки крок до боротьби з уявним злочином в чисто оруэлловском дусі, причому і цей крок теж нерідко буває здійснений.

Іншими словами, будь прогрессорство завжди набуває темну виворіт вже з тієї причини, що його провідниками виступають люди, не изжившие зло, проти якого вони мають вести боротьбу в навколишньому світі, всередині самих себе, а більш підходящих людей в достатній кількості немає. Наслідки цього факту породжують весь набір явищ, дають формальні приводи для критики Сороса і його діяльності.

Але критики Сороса не в змозі запропонувати нічого, крім повної відмови від його програми зміни світу, альтернативою якої стає протилежний набір цілей: воздвиження непереборних кордонів, цензура і багаторівневі обмеження на доступ до інформації, обмежений доступ до освіти, як в персональному плані, так і в змісті навчальних планів, обмеження напрямів наукових досліджень, заборона сповідувати погляди, не схвалені офіційно, згортання демократії, або, щонайменше, її формалізація. Ніякого шляху гуманізації суспільства, вільного від недоліків, що породжуються недосконалістю виконавців, ці критики запропонувати не в змозі. Іншими словами, в цій війні є тільки дві сторони, просвітництво і мракобісся, одна з яких спирається на силу знання, а інша - на силу незнання. І Джуліані, висловивши неприязнь до діяльності Сороса, вибрав сторону мракобісся. А оскільки, він не самостійний у своїх заявах, представляючи інтереси Дональда Трампа, то на мракобесной стороні виступає Дональд Трамп.

Реклама на dsnews.ua

Втім, це теж цілком передбачувано. Діяльність Трампа повністю вкладається в план "анти-Сорос", причому незалежно від скандалу з імпічментом і контрскандала з Байденом, у який втягнута Йованович. Ці дві історії взагалі проходять окремо, причому і республіканці, і демократи, виглядають у них в рівній мірі мерзенно. Але неприязнь Трампа до Соросу, озвучена Джуліані, носить більш загальний, концептуальний характер.

А тепер подивимося, з ким Джуліані і Трамп опинилися на одній стороні.

Генеральна прокуратура Росії в листопаді 2015 року визнала фондів "Відкрите суспільство" і "Сприяння", які входять в "Фонд Сороса", організаціями, чия діяльність на території РФ небажана. Починаючи з 2017 р. соросівський Центрально-Європейський Університет почали виживати з Угорщини і до вересня 2018 він був змушений переїхати до Відня. Іншими словами, і Володимир Путін і Віктор Орбан Джорджа Сороса не люблять. Це не новина, причини їх нелюбові зрозумілі, але, раз вже ми ведемо підрахунок супротивників Сороса, згадати про це необхідно.

Неприязнь Путіна і Орбана до Соросу нагадує неприязнь Ердогана до Фетхулле Гюлена, з його просвітою, наукою про служіння людям і закликала мусульман до міжконфесійного діалогу. І ось ще збіг: праці Гюлена заборонені в Росії як екстремістські.

Але повернемося до Трампу, Джуліані і тієї компанії, у якої після заяви Джуліані вони опинилися. Розглянемо її українську складову.

Українське видання "Вести" - проросійська за змістом франшиза російських "Вістей", опублікувало 11 грудня статтю "Сорос став одним з найвпливовіших людей в Україні", з негативною оцінкою цього факту. Статтю передрукували в Росії з упором на те, що потрапляння Сороса на друге, після Зеленського, місце в рейтингу найвпливовіших осіб пояснюється його "надзвичайним впливом на процеси, що відбуваються в Україні, за допомогою десятків спонсорованих їм організацій". Було згадано і Кабмін на чолі з Олексієм Гончаруком, а також "групи депутатів у Верховній Раді", на які "американський фінансист має вплив", - без уточнення природи цього впливу. Це створювало враження, що очевидні провали Гончарука і його міністрів - справа рук Сороса.

"Український опозиційний тележурналіст" Дмитро Василець на прокремлівському сайті "Україна.ру" наганяє жаху, повідомляючи, що він "ще в 2015-му проаналізувавши медіа-ринок України дійшов висновку, що грантовские конторки намагаються управляти всім журналістським співтовариством, і треба визнати, у них непогано виходить". Ні методів "аналізу", ні переліку керованих Соросом журналістів Василець, природно, не призводить - але, як відомо, незнання - сила".

Надія Савченко в ефірі програми Голос народу на телеканалі 112 заявила, що Сороса з України слід вигнати. "Зробіть так, як зробила Угорщина. Виженете Сороса з України, закрийте доступ будь-яким... соросівським офісах і тільки тоді можна реально замінити Кабмін. До цього нічого не зміниться", - заявила вона. Савченко теж проводить думку про те, що Гончарук і його кабінет - створення Сороса. Доказів вона не призводить, з біографії Гончарука його зв'язок з Соросом теж не проглядається, але Савченко аргументи не потрібні, вона тисне на емоції. "Я вам назвала ім'я демона - Сорос. Запам'ятайте, будь ласка, раз і на все життя... Я вам сказала про концепцію світобудови, глобалізації... Я вам назвала ту країну, яка зламала державність не в одній країні, вчіть історію.... Позбудемося від зовнішнього управління, і тоді буде нормальний уряд", - наганяє жаху Надія.

Вкидання версії про те, що провальне уряд Гончарука - дітище Сороса, йде дуже інтенсивно, а аналіз його джерел незмінно призводить до Росії. Мета очевидна: обвалення Кабміну має скомпрометувати ідею співпраці з Соросом, а також всю його програму просвіти, відкритого суспільства і демократичної модернізації, штовхнувши нас до співпраці з Москвою. Звичайно, щодо Гончарука і його міністрів немає ніяких питань, і вже зрозуміло, що вони затягнуть Україну в тривалий економічний спад. Але при чому тут Сорос? Хіба Сорос закликав наших громадян голосувати за Володимира Зеленського та його "Слугу народу", які дали Україні цей провальний Кабмін?

Інтенсивно йде і вкидання версії про те, що саме Сорос наполягає на негайному відкритті ринку землі в Україні. Джерела вкидання теж російські, і цілі ті ж, що з Кабміном: підтягнути Сороса під удар від наслідків непідготовленого та несвоєчасного відкриття земельного ринку, які будуть дуже важкими, і цим скомпрометувати його. Як і у випадку з Гончаруком, незрозуміло, як Сорос віддає такі директиви, кому, як домагається їх виконання, і віддає він їх взагалі? Де документи? Де хоча б свідчення очевидців?

Атакує Джорджа Сороса і Вадим Рабинович, лідер проросійської ж платформи "За життя", за версією якого "Соросу потрібна війна в нашій країні". Словом, компанія навколо пана Джуліані підібралася яскрава.

Що ж у дійсності, а не в уяві Джуліані, являє собою Сорос і його фонд?

Займаючись просвітницькою діяльністю, Сорос сприяє появі структур майбутнього відкритого суспільства, але ні він сам, ні навіть його фонд не можуть керувати усіма цими структурами. Університети та НУО дуже різноманітні, це не масонські ложі і не спецслужби з жорсткою владною вертикаллю. Більшість випускників соросівських університетів надалі взагалі не мають стосунку до структур фонду Сороса. Більше того, звичайна практика Сороса - фінансування проекту на стартовий період, після чого він йде у вільне плавання. А випускникам ЦЄУ регулярно надходять листи з закликом прийняти участь у спонсоруванні нових проектів і краудфандінге нових стипендій. Іншими словами, "Сорос" - це значною мірою ще франшиза.

А ще Сороса можна порівняти з героєм роману Альфреда Бестера "Тигр, тигр". Речовина Бенкеті, здатне детонувати від уявного наказу з величезною руйнівною силою, зберігається в сейфі. Головний герой, Фоїл, розсіює його по світу у вигляді дрібних частинок. Це означає кінець будь-якої диктатури, але має і свою ціну: відтепер жителям Землі доведеться або контролювати свої думки і емоції, або померти. Давши їм свободу вибору, Фойл не доклав до неї гарантій і готових рішень.

Так от, знання і свобода, доступні кожному, мають ефект Бенкеті. Його дуже бояться чудовиська з минулого, звиклі до невігластва і темряви. Намагаючись захиститися, вони і нагромождают навколо Сороса і його фонду конспірологічні конструкції.

    Реклама на dsnews.ua