Помста Трампа. Коли Мюллер почне розслідувати українську справу Байдена, Клінтон і Обами

Дональд Трамп використовує доповідь Мюллера проти демократів під час виборчої кампанії
Фото: EPA/UPG

Спеціальний прокурор Роберт Мюллер у неділю, 24 березня, представив офісу генпрокурора США доповідь про втручання Росії у вибори американського президента 2016 р. Документ бачило обмежена кількість людей, і неясно, чи буде він опубліковано повністю, але вже ясно, що очікуванням демократів не судилося збутися, - президентство Дональда Трампа, схоже, врятовано. Причому він не просто втримався, але й зміцнив позиції до старту виборчої кампанії, похитнулися в результаті епопеї з шатдауном уряду і спалюють рейтинг сварок з Демпартією і однопартійцями.

Трамп на коні

Звіт Мюллера, повторимося, доступний лише вузькому колу осіб - насамперед генпрокурора Вільяму Баррі, який, зокрема, на його підставі уклав, що втручання Росії у вибори мало місце, однак змови між командою Трампа і Москвою не було. Господар Овального кабінету не приховував радості - і в Twitter, і в коментарі журналістам він назвав розслідування "самим безглуздим в історії", а також ганьбою, через що довелося пройти країні і президенту. "Повне і тотальне виправдання", - підкреслив у своєму мікроблозі Трамп.

Більше подробиць про висновки і самому розслідуванні міститься в листі Барра Конгресу, повний текст якого наводить CNN. По-перше, стало відомо, що Мюллер найняв 19 прокурорів, яким допомагала група з приблизно 40 експертів, включаючи агентів ФБР. Спецпрокурор видав більше 2,8 тис. повісток до суду та 500 ордерів на обшуки, було опитано близько 500 свідків і спрямовані прохання надати докази в рамках розслідування 13 держав, у т. ч. Україні.

Провівши титанічну роботу, команда Мюллера прийшла до наступних висновків. Бар у своєму листі конгресменів наводить цитату: "У ході розслідування було встановлено, що члени команди Трампа вступали в змову чи координували свою діяльність з російським урядом в його діяльності за втручання у вибори". Але факт втручання доведений цілком, так що тепер, до речі, можна очікувати посилення санкцій відносно Кремля.

Згідно з доповіддю, точніше, його викладу генпрокурором - втручання здійснювалося за двома напрямками. Перше - поширення фейків працівниками "Агентства інтернет-досліджень", відомого також як "фабрика тролів" Євгена Пригожина, "кухаря" Путіна і куратора ПВК "Вагнер". І, відзначає Бар, спецпрокурор Мюллер не виявив фактів співпраці між членами штабу Трампа і пригожинскими тролями.

Другий напрямок втручання - кібератаки, здійснювані афілійованими з російським урядом хакерськими групами. Зокрема, Мюллер підтверджує факт злому комп'ютерів осіб, пов'язаних з кампанією Хілларі Клінтон, а також серверів Демократичної партії. Згодом, як переказує Бар, викрадені дані поширювалися з допомогою різних "посередників", одним з яких є Wikileaks. Виходячи з отриманих доказів, минулого літа Мюллер, як відомо, висунув звинувачення звинуваченням у хакерстві 12 офіцерам російського ГРУ, але для соратників Трампа небезпека минула.

Ще один пункт розслідування стосувалося ймовірного перешкоджання правосуддю Трампом і його представниками. Мова, зокрема, про конфлікт з екс-директором ФБР Джеймсом Комі, від якого Трамп вимагав відданості, і чутки про надання президентом тиску на колишнього генпрокурора Джеффа Сешнса, і т. п. Тут не все так однозначно. Вільям Бар зазначає, що спецпрокурор в цьому президента не виправдав, але не знайшов достатньої кількості доказів. Цитуємо: слідство не прийшов до висновку щодо того, чи вчинив президент злочин, але не знімає з нього відповідальність".

Поставити крапку Мюллер запропонував власне Баррі і його заступнику Роду Розенстайну , що ті негайно і зробили. Глава Мін'юсту пише: "ми з заступником генерального прокурора Родом Розенстайном прийшли до висновку, що доказів, отриманих в ході розслідування спеціального прокурора, недостатньо для встановлення факту вчинення президентом злочину, перешкоджає здійсненню правосуддя". Причому тут є важлива деталь: Бар підкреслює, що рішення прийнято без урахування і не на підставі конституційних норм, що стосуються обвинувального висновку і кримінального переслідування чинного президента. Іншими словами, воно не є політично мотивованим.

З одного боку, репутація Барра - "незручного для всіх" професіонала, лише недавно який заступив на пост, - начебто підтверджує це. З іншого - свіжоспечений генпрокурор є ветераном Республіканської партії, розпочав кар'єру ще при Рейгані. До того ж раніше анонсувалося намір Розенстайна піти у відставку в середині березня. Якщо вона все ж таки відбудеться, цей висновок стане чи не останнім серйозним справою другої людини в Мін'юсті США, а потім з нього нічого не візьмеш. Якщо ні - то це привід задатися питанням, чому він залишився.

У будь-якому випадку Трамп може зітхнути з полегшенням. Він на коні, нехай цей кінь - поні. Навіть вимога демократів опублікувати доповідь в повному обсязі не зіпсує йому настрою. Тим більше, що ніякої повної публікації не буде, про що повідомив у листі Вільям Бар. За словами генпрокурора, по можливості та в рамках закону він оприлюднить частини доповіді. Але у звіті є матеріали, на які поширюються положення федерального законодавства, що обмежують використання та розкриття інформації. Враховуючи масштаб розслідування, такого роду дані виразно у Мюллера є. Так що залишається лише гадати, які відомості утаят від публіки.

Український слід

І що тепер? Демпартії, безумовно, завдано нищівної поразки. Так, її представники будуть проводити свої комітетські розслідування в Палаті представників, але доповідь Мюллера, який підтвердив факт змови, став би головним знаряддям і прикрасою передвиборчого арсеналу демократів у кампанії-2020. Тепер же виходить, що звіт спецпрокурора, навпаки, став таким для Трампа. І президент США з соратниками, очевидно, вже переходить в атаку на демократів - як на впливових представників партії, що представляють загрозу під час виборів, так і на тих, хто так чи інакше має відношення до розслідування. Помста торкнеться, до речі, не тільки демократів, і, ймовірно, не тільки громадян США.

До першої категорії безумовно належить Джо Байден, з якого, мабуть, республіканці і почнуть. Колишній віце-президент і близький друг Барака Обами - серйозний опонент на виборах президента. Хоча він ще не сказав останнього слова щодо участі або неучасті у виборах, ніж порядком американців втомив (як у свій час Святослав Вакарчук - українців). До речі, Байден міг зберігати інтригу як раз в очікуванні доповіді Мюллера. Тому не виключено, що тепер він і зовсім відмовиться від гонки під слушним приводом. Якщо ж не відмовиться, то республіканці і Білий дім почнуть топити колишнього віце-президента. Так що, ймовірно, з татусів з компроматом вже здувають пил. І якщо так, то незабаром екс-віце-президентові напевно пригадають його українські зв'язку. Наприклад, той факт, що його син, Хантер Байден, у квітні 2014 р. увійшов до ради директорів Burisma Holdings, однієї з найбільших в Україні нафтогазових компаній. Власником цієї компанії є Микола Злочевський, міністр екології в президентство Віктора Януковича. А тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайетт, вимагаючи розслідування корупції в Україні, пом'янувши "Бурисму", про цей факт тактовно промовчав.

Якщо Байдена вдасться вибити, з важковаговиків у демократів залишиться хіба що соціаліст Берні Сандерс, який у 2016-му на праймеріз вимушено поступився Хілларі Клінтон. Він - ідеальний спаринг-партнер для ядерного консерватора Трампа, клянущего соціалістів на кожному розі. Америка і без того розколота на два великі табори - тих, хто проти багатих, і тих, хто проти бідних. Поляризація американського суспільства досягає рівня, чи не найвищого з часів Громадянської війни, і на виборах, при розкладі Трамп-Сандерс, має всі шанси зрости ще більше. Сама ж дилема, до речі, має явну схожість з моделлю "Кучма чи Симоненко", запропонованої українським виборцям у 1999-м.

Контратака Трамп, як уже зазначено, торкнеться не тільки демократів, але і тих, хто вільно чи мимоволі вплинув на передвиборчий процес в США ззовні або допомагав супротивникам 45-го президента. У тому числі в Україні. Дональд Трамп недвозначно відмітив в Twitter 21 березня, що "у міру згасання російського змови виникає український змова для допомоги (на президентських виборах Хілларі) Клінтон". І чому б тепер не зайнятись нею? Доручити тому ж спецпрокурору Мюллеру розслідування українського сліду і контактів команди кандидата-демократа з Києвом - це навіть не іронія. Це тролінг найчистішої води. Зрештою, у 2016 р. серед іноземних жертводавців на фонд Клінтонів, з якого фінансувалася виборча кампанія кандидата від Демократичної партії США, першу сходинку посідав Віктор Пінчук з $10 млн.

У контексті можливості такого розслідування можна, очевидно, розглядати й гру між Києвом і Вашингтоном навколо нинішнього посла США в Україні Марі Йованович, що перейшла в публічну площину зі скандальним інтерв'ю генпрокурора Юрія Луценка впливовому американському виданню The Hill. Примітно, що напередодні публікації доповіді Мюллера син господаря Овального кабінету - Дональд Трамп-молодший - вимагав відкликати її за критику на адресу Білого дому.

Таким чином, Україна, як і три роки тому, знову опинилася фактором внутрішньої політики Сполучених Штатів, що обіцяє нові виклики для Києва з боку американського істеблішменту в майбутньому. Поки ж, як і у 2016-му, українська сторона грає на майбутні вибори президента США, знову ставлячи на очевидного переможця. І з великою часткою ймовірності, цього разу не помилиться.