Дорогий Крим. У що обходиться РФ боротьба з енергетичним апокаліпсисом (ІНФОГРАФІКА)

Щоб енергоміст перестав бути фікцією, потрібно знайти до 300 млрд руб. Або продовжувати усією Росією оплачувати рахунки кримчан за електрику
Фото: crimea24.info

В Мережі вистачає відео бесід з кримчанами-путинофилами напередодні "референдуму". На питання, як вони будуть жити без української води з Дніпра, продуктів і електрики, вони в різних варіаціях відповідали приблизно таке: "Путін натисне на Київ, і він нам буде продавати за копійки все, що потрібно". То є збереження статус-кво після анексії, швидше за все, призвело б до того, що адепти "Крымнаша", як і раніше, наминали якісні українські продукти, користувалися електроенергією та водою і дякували за ці блага Путіна.

Так що блокада була, безумовно, вірним політичним кроком, і добре, що до її енергетичної складової центральну владу активно підштовхнули кримські татари своїми акціями протесту, не то б ми ще довго слухали просторікування чергового міністра енергетики про те, скільки заробляє держбюджет України на постачання окупантам електрики.

Тепер проблемою енергопостачання Криму змушена займатися російська влада, вкладаючи величезні кошти.

Українське спадщину

З електрикою в Криму завжди були проблеми. В радянські часи постійно докладали зусилля якимось чином збільшити власні потужності півострова, насамперед для нормального функціонування Чорноморського флоту. Дійшло навіть до експериментів з ядерною енергетикою. Так, на початку 1960-х в Севастополі побудували електростанцію потужністю 24 МВт, розмістивши її в горі на березі Інкерманській бухти. Вона повинна була забезпечувати життєдіяльність флоту, в тому числі в умовах атомної війни. Успішно пропрацював до 1980-х, електростанція була демонтована для реконструкції, яка так і не настала.

Не менш сумна історія будівництва та іншого об'єкта — Кримської АЕС. Навіть при пуску першої черги потужністю 2000 МВт вона повинна була буквально "залити" півострів дешевою електроенергією. Пуск першого реактора передбачався в 1989 р., але економічна ситуація в країні і трагедія в Чорнобилі призвели до того, що до 1987 р. проект спочатку призупинили, а через два роки остаточно закрили, хоча готовність першого блоку становила досить значні 85%. З 1995 по 1999 рр. в турбінному цеху станції проходили дискотеки знаменитого фестивалю електронної музики Kazantip, зараз він стоїть покинутим.

З побудованого в 1980-е в піковому режимі працювали встановлені на Сімферопольській ТЕЦ дві рідкопаливні газотурбінні установки потужністю 105 МВт кожна. Вік їх теж виявився недовгим, і на початку 1990-х вони були виведені з експлуатації, а потім демонтовані.

Проблема нестачі енергетичних потужностей на півострові після 1991 р. несподівано вирішилася сама собою. Різко скоротилося промислове споживання, і в Криму склалася доволі збалансована система енергопостачання. При цьому основна частина електроенергії надходила від Запорізької АЕС, а чотири кримські ТЕЦ працювали з теплової навантаженні в економічному режимі.

Для порівняння: якщо в 1990 р. у Криму було спожито близько 9 млрд кВт-год електроенергії, то в 2010-х споживання знизилося до 7-8 млрд кВт-ч.

Також з початку 1990-х в АРК побудували кілька вітроелектростанцій (ВЕС) сумарною потужністю 88 МВт, на сьогоднішній день частково застарілих і не працюють. А в 2010-2012 рр. активно будувалися сонячні електростанції (СЕС), інвестором яких виступала близька до збіглим братам Клюєвим компанія Activ Solar. Їх сумарна потужність склала 400 МВт, з яких 300 МВт були задіяні у виробництві електроенергії.

Однак енергетичних проблем Криму будівництво ВЕС і СЕС не вирішило. В останній рік до анексії АРК при загальному споживанні 7,1 млрд кВт-год отримувала за рахунок перетікання материкової України 6 млрд кВт-ч.

Недешеве задоволення

Як відомо, з 1 січня 2016 р. АРК не отримує електрику з материкової України. Після відомих акцій протесту кримських татар, які супроводжувалися пошкодженням опор ЛЕП, Рефат Чубаров та інші лідери кримськотатарського народу вимагали, щоб у новому контракті обов'язково було обумовлено, що Крим — тимчасово окупована територія РФ. У результаті контракт так і не був підписаний, і російській владі довелося в авральному порядку вирішувати проблему величезного енергодефіциту. Пройти режим надзвичайного стану сильно допомогли дизель-генератори, які масово завозили на півострів для забезпечення енергією військових частин. За не повними даними, протягом 2014-2015 рр. їх було завезено близько 1500 загальною потужністю 310 МВт. Частково ними були забезпечені та соціально значущі об'єкти — школи, дитячі садки, лікарні. Однак по факту вони не підключені до єдиної системи енергопостачання і включаються в міру необхідності, тому їх потужності не можна повноцінно враховувати в загальному енергобалансі.

З іншого боку, робота дизель-генераторів — недешеве задоволення. Коли їх потужності були задіяні у повному обсязі, споживання нафтопродуктів, за деякими даними, збільшилося в кілька десятків разів. За два дні Крим споживав звичайну місячну норму нафтопродуктів — бензовози не встигали розвантажуватися, нафтобази спорожніли, Росія була навіть змушена пустити на Крим танкери. За підрахунками експертів, вартість виробництва електроенергії на дизель-генераторі з урахуванням вартості дизеля, логістики та амортизації установки становить 22-23 руб. за 1 кВт, що в 10 разів більше того, що населення платить за тарифом. Та й самі установки просто "згорають" на роботі.

Не кажучи вже про те, що деяку частину генераторів чиновники перепродали наліво. Було відкрито кілька кримінальних справ, а у вересні-жовтні 2015 р. довелося проводити заходи щодо вилучення дизель-генераторів у дрібного бізнесу "для суспільних потреб".

Набагато більш серйозним доповненням до власних потужностей АРК стали мобільні газотурбінні електростанції (МГТЭС). Перші 13 доставили з Сочі і Московської області (де вони складали частину резервних потужностей Москви) ще в кінці 2014 р. А в листопаді 2015-го було прийнято рішення про постачання з Владивостока двох додаткових МГТЭС, що належать ПАТ "РАО ЕС Сходу". Їх перевозили кількома рейсами літаком Ан-124 "Руслан". Загальна потужність МГТЭС становить 337,5 МВт, вони розподілені по трьох майданчиках в додаток до вже наявних потужностей Сакської, Севастопольської і Сімферопольської ТЕЦ. Енергія МГТЭС не менш дорога, ніж у дизель-генераторів, тому вони використовуються виключно в години пікових навантажень. До речі, нинішні кримські тарифи на електроенергію залишаються дотаційними, тобто затрати рівномірно розподіляються на всіх російських споживачів.

Стан енергосистеми на весну 2014 р.

Перетікання потужності на півострів здійснювався за чотирма високовольтних ЛЕП - три по 330 кВ і одна 220 кВ (див. інфографіку). Більшу частину поставляється в АРК електроенергії забезпечувала Запорізька АЕС. При цьому півострів завжди був енергодефіцитних - власними чотирма ТЕЦ (Очерет-Бурунской, Сімферопольської, Севастопольської та "Сакськими тепловими мережами") забезпечувалося близько 10% енергоспоживання в регіоні. Крім того, внутрішнє споживання ще майже на 7% покривали чотири сонячні електростанції Перове, Охотникове, Роднікове і Мітяєво.

На частку населення припадало приблизно 46% енергоспоживання, на промисловість - близько 40%.

Енергоміст — фікція чи реальність?

Панацеєю кримських енергетичних проблем вважається горезвісний енергоміст, тобто підводний кабель, який поєднав півострів з потужності Краснодарського краю. 15 грудня 2015 р. у властивій йому пафосній манері Володимир Путін в режимі телемосту дав старт поставок електроенергії в Крим за нібито другій нитці енергомосту (перша була запущена дещо раніше — 2 грудня).

За словами міністра енергетики РФ Олександра Новака, які люблять цитувати кримські ЗМІ, "з урахуванням власної генерації і перетоків загальні можливості і загальні потужності кримської енергосистеми після введення другої нитки складуть приблизно 1000 МВт, що забезпечить від 80 до 100% потреби Криму в електроенергії в залежності від часу доби".

Однак з якихось резервів потужності росіяни забезпечують харчування Криму з Таманського півострова — незрозуміло навіть фахівцям: всі існуючі підстанції там перевантажені, а Кубань вже давно є енергодефіцитних районом. Однак якісь тимчасові гілки все-таки були прокладені, так що ймовірність того, що разом з Кримом у разі форс-мажорів блекаут буде накривати і Краснодарський край, досить висока.

Взагалі, російськими фахівцями планувалося, що енергоміст в Крим буде складатися з двох черг, або чотирьох ниток, однак плани у них міняються буквально з коліс. Так, будівництво другої черги планувалося завершити в травні 2016 р., однак судячи з відсутності переможних реляцій її введення в дію відкладається на невизначений час. Насамперед це пов'язано з міжнародними санкціями, які забороняють поставки будь-якого більш-менш технологічного обладнання як в Криму, так і для потреб Криму.

Крім того, говорячи про энергомосте, багато хто забуває і ще один аспект — для використання кубанського електрики доведеться майже повністю оновити всю інфраструктуру, яка останні 50 років була заточена на прийом електрики з боку України. Так, наприклад, оптимальне місце, куди можуть зайти ЛЕП від енергомосту і звідки може початися розподіл електроенергії по Криму, — це Камиш-Бурунська підстанція з напругою 220 кВ. Проте за наявними технічно можливостям туди можна завести одну лінію енергомосту на 200 МВт, що, втім, і зробили, коли включали першу нитку. І виходить з неї теж одна ЛЕП 220 кВ, яка йде далі на Феодосії і Сімферополя.

Розуміючи всі проблеми, для другої нитки енергомосту була побудована окрема ЛЕП, що йде безпосередньо з пункту "Крим-2" на майбутню підстанцію "Кафа" біля Феодосії. Найімовірніше, на неї відразу ж будуть заведені і залишилися дві нитки другої черги енергомосту.

Але кримським і російським енергетикам доведеться міняти і існуюче "плече" Керч—Сімферополь, на який припадає 30% втрат при передачі електроенергії. Тобто фактично їм доведеться будувати ще не дві, а три ЛЕП. Також їм необхідно встигнути реалізувати і інші інфраструктурні проекти, щоб забезпечити перекидання електроенергії по всьому півострову, а не тільки на його східній частині.

Як стверджував у своєму інтерв'ю екс-керівник "Укренерго" Костянтин Ущаповський: "Щоб розподілити потужність, потрібно спочатку передати її з Керчі на центральну підстанцію півострова — ПС 330 кВ "Джанкой". Для цього необхідно побудувати лінію електропередачі 330 кВ від Керчі до Джанкоя та підстанцію "Кафа". Потрібні дуже великі інвестиції і капітальне будівництво".

Запасний варіант

Те, що енергоміст може не запрацювати на повну силу, цілком розуміють і російські енергетики. Так, в "Схемі територіального планування Республіки Крим і Севастополя", затвердженої урядом Росії 8 жовтня 2015 р., прописано створення двох теплових станцій на території півострова: Севастопольської ПГУ-ТЕС потужністю 470 МВт (перша черга — до 1 вересня 2017 р., друга — березень 2018-го) і Сімферопольської ПГУ-ТЕС аналогічної потужності. Хоча, здавалося б, на тлі бравурних повідомлень про покриття з введенням енергомосту 90% потреб півострова особливої необхідності в їх будівництві як би і ні.

Крім того, "Об'єднана двигунобудівного корпорація" спільно з інжиніринговою компанією ЕСК "Союз" і "Кримтец" звернулися в міненерго Росії з пропозицією про модернізацію Камиш-Бурунской та Сакською ТЕЦ за рахунок установки на їх майданчиках чотирьох нових парогазових установок потужністю 60 МВт. Виділено гроші на такий проект, поки невідомо, але сам факт наявних планів досить красномовний.

Тим не менш, судячи з уривчастих даних, є деякі зрушення і в нарощуванні місцевої генерації. Наскільки можна вірити звітності "уряду" Аксьонова, якщо в 2014 р. в Криму було вироблено 1131 млн кВт-год електроенергії, то у 2015 р. — 1336 млн кВт-год, а за 10 місяців 2016 р. — 1826 млн кВт-ч. Левову частку приросту забезпечили "золоті" МГТЭС, при цьому частка вироблення місцевих ТЕЦ збільшилася на 4,9%, СЕС — на 7,5%, ВЕС — на 5,1%.

Таким чином, на сьогоднішній день вже ніхто не сумнівається в тому, що Крим можна зробити незалежним від України — справа в розмірах вкладень, терміни і вартість подальшого обслуговування.

З чиєї кишені інвестиції?

За підрахунками експертів ринку, вартість енергомосту оцінюється в 47,3 млрд руб. Будівництво двох теплових станцій потягне ще на 72 млрд. Проект модернізації двох ТЕЦ — ще 9,35 млрд. І це без урахування модернізації передавальних мереж. Разом з ними суми називаються різні, в межах 200-300 млрд руб.

Вельми показово, що російське держава на сьогоднішній день не планує брати на себе тягар фінансування кримських проектів. Так, у Федеральній цільовій програмі записано, що велика частина витрат на будівництво енергооб'єктів у Криму буде покладено на приватних інвесторів. Зокрема, на модернізацію Камиш-Бурунской та Сакською ТЕЦ держава не планує виділяти коштів взагалі — все 9,35 млрд руб. повинні бути отримані від якихось інвесторів.

З необхідної суми у 72 млрд на будівництво нових ПГУ-ТЕЦ Кремль збирається виділити тільки 20 млрд, а решту суми повинні будуть вкласти знову-таки приватні інвестори. При цьому не слід забувати про кримських санкції, що роблять інвестиції в півострів вкрай ризикованою справою для пристойних компаній. Тому найбільш ймовірним є варіант збереження нинішнього стану речей — коли рахунки кримчан за електрику будуть солідарно оплачуватися усіма росіянами.

Несподівані наслідки энергоблокады

У період з 17 по 20 листопада 2015 р. були пошкоджені дві ЛЕП - Мелітополь-Джанкой і Каховка-Титан. Перша взагалі припинила постачання електрики, друга знизила їх до третини від можливості. В ніч з 21 на 22 листопада вибухи повторилися, були відключені ділянки ЛЕП Каховка-Островська і Каховка-Джанкой. В АРК повністю припинилася подача електрики з України.

Понеділок 23 листопада було оголошено на окупованому півострові вихідним із-за дефіциту електроенергії. У режимі надзвичайної ситуації електропостачання було частково відновлено, насамперед за рахунок застосування віялових відключень і відключення промислових підприємств.

Від энергоблокады постраждали і два району Херсонської області - Каланчацький та Чаплинський. Як виявилося, через півтора року після окупації Херсонобленерго користувалося старою лінією енергопостачання - через кримську підстанцію "Титан". Такий стан речей вкрай негативно позначилося на боєготовності - хоч райони досить швидко підключили до тимчасової мережі, але майже 100 км кордону залишилося в повній темряві. В уразливому становищі опинилися позиції 79-ї аеромобільної та 72-ї механізованої бригад, чим не забарилися скористатися росіяни. На території "Кримського Титану" дуже швидко зосередили техніку та особовий склад, почалися провокації з обстрілами. Наші бригади були приведені в стан підвищеної бойової готовності. І після відновлення енергопостачання ситуація залишалася досить напруженою ще пару місяців.