Турецький Обама. Ердоган собі створив конкурента

Ще не так давно нікому не відомий новий мер Стамбула в перспективі може стати наступником Ердогана
Фото: EPA/UPG

У найбільшому місті Європи — 17-мільйоном Стамбулі — завершилися повторні вибори мера, на яких перемогу знову отримав представник опозиційної Народно-республіканської партії (НРП) Екрем Имамоглу. І перемогу куди більш переконливі, ніж у квітні. За результатами обробки 100% бюлетенів, за попередніми даними, Имамоглу отримав 54,19% голосів (4,7 млн) при явці 84%. Його головний конкурент — давній прихильник президента Реджепа Ердогана, екс-прем'єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим отримав 44,97% підтримки виборців (3,9 млн).

Йилдирим не зволікав із визнанням поразки. Як і сам Ердоган, чиє сходження до влади також починалося в Стамбулі. Президент привітав Имамоглу і побажав, щоб "результати повторних виборів мера Стамбула пішли на благо нашого Стамбула". Тріумфатор, у свою чергу, запевнив, що бити горщики з владою не хоче, і закликав до тісної співпраці.

Але залишимо расшаркивания політиків і оцінимо значення минулих виборів. За ними стежили в усьому світі, що могло б потішити президенту Туреччини, якби їх підсумок не був таким прикрим, настільки близьким до політичної катастрофи як для самого Ердогана, так і для правлячої Партії справедливості і розвитку (ПСР). Опиратися походу опозиціонерів у владу Ердоган, який захопився будівництвом турецького світу на шкоду економічній ситуації, почав ще навесні, максимально задіявши адміністративний та медійний ресурси, включаючи популістські обіцянки перетворити собор Святої Софії на мечеть. До речі, через кілька годин після перемоги Имамоглу ліра до долара відразу виросла на 2% — до 5,7 ₺/$.

Зробимо собі гірше

На минулих муніципальних виборах у квітні ПСР втратила ряд великих міст, включаючи Анкару і економічну столицю — Стамбул (18% від населення всієї країни і третину всього ВВП). За місто на семи пагорбах тоді битва йшла неабияка. І спочатку результати викликали оптимізм у Йилдирима, оскільки спершу голоси вважалися в районах з електоратом ПСР — людьми з консервативними поглядами. Але поступово, коли підійшла черга "світських районів", чаша терезів почала схилятися на користь кандидата від опозиції. Йилдирим оголосив про свою перемогу, побачивши Имамоглу в 3 тис. голосів від себе, а оголошення результатів зависло на всю ніч і відновилося лише вранці по мірі зростання обурення в рядах прихильників опозиції. Имамоглу переміг з різницею в 23 тис. голосів.

Як надійшла влада? Відреагувала вимогою вивчення недійсних бюлетенів та бюлетенів з районів, що підтримали опозицію, а також перерахунку всіх голосів. Домогтися свого ПСР не змогла, і Имамоглу все ж оголосили мером. Представник НРП, не гаючись, почав наводити свої порядки, користуючись тим, що більшість депутатів у міськраді, яке було за партією Ердогана, на той момент побоювалося вступати в пряму конфронтацію з новим мером і його прихильниками. Новий мер, як пише журналіст Осман Пашаєв, до всього ще й зробив шикарний демократичний крок — ввів онлайн-трансляцію засідань депутатів, яка випередила за рейтинговості розважальні канали. Таким чином Имамоглу ще більше збільшив свою популярність.

Однак ПСР все ж знайшла причину для скасування результатів виборів — спостерігачі. Згідно турецькому законодавству комісії формуються з числа держслужбовців, але їх часто просто не вистачає, а тому проломи закривають працівниками банківського сектора. Зазвичай Вища виборча комісія на це закриває очі, але не у випадку з виборами в Стамбулі. Имамоглу попрацював 18 днів і був змушений знову стати кандидатом. Хоча навряд чи можна назвати вдалим це рішення, оскільки в опозиційних сил було час на консолідацію, і Йилдирим ще більше "просів". Якщо на попередніх виборах екс-прем'єр завоював 23 району економічної столиці Туреччини проти 16 у Имамоглу, 23 червня кандидат від НРП взяв вже 27 районів, залишивши одного Ердогана лише 12. І розрив у голосах, як бачимо, склав майже 10%.

До того ж нові вибори він все одно виграв всупереч, за свідченнями місцевих оглядачів, потужному використання адмінресурсу партією влади. І виграв з рекордним результатом. Досі кращий показник був у опозиціонера Бедреттина Далана в 1984 р. — 49%. Сам Ердоган, через 10 років, і близько не стояв з ним за рівнем підтримки, отримавши 25%.

Що далі

Висновок перший. Кар'єра Біналі Йилдирима, яким посилення Ердоганом президентських повноважень коштувало крісла прем'єра, схоже, йде до заходу. Принаймні поки що. З одного президента, якому дають високі посади, він остаточно перетворився в одного президента на підхваті.

По-друге, Партія справедливості і розвитку, поступившись великі міста опозиції, іде в провінцію. Але найболючіше, і це по-третє, все ж президенту Туреччини. Сакральність Стамбула особисто для Ердогана укупі із запеклим опором обрання Имамоглу мером в кінцевому рахунку обумовили перетворення досі практично невідомого опозиціонера в політика національного рівня і набуття ним статусу головного конкурента самого Ердогана. Тобто влада в деякому роді сама допомогла того, що на політичний олімп країни несподівано вискочив чоловік, дуже нагадує Ердогана в молодості — такий же простий хлопець з народу з аналогічним стартом в Стамбулі, але куди більш демократичний (хоча це ще покаже час). Західна преса, зокрема The New York Times, порівняла Имамоглу з Бараком Обамою.

Зараз Имамоглу — серйозна загроза для Ердогана. Навколо нього продовжиться об'єднання опозиційних сил, які з великою часткою ймовірності пройдуть через трансформацію в якийсь єдиний блок або альянс до парламентських виборів в 2022 р. Якщо їм це вдасться, а ПСР, використовуючи свої інформаційні ресурси, не зможе розколоти цей альянс, то слідом за провалом на муніципальних виборах партію влади чекає і поразка на парламентських. А через рік, зазначимо, повинні відбутися вибори президента, які при такому розкладі Ердоган може програти потенційного фронтмену всієї опозиції — Имамоглу.

Який слід чекати реакції від Ердогана? На думку представника Європейської ради з міжнародних відносин Аслі Айдинтасбас, вже тільки втрата такої значної для ПСР годівниці (будівельні контракти, різні преференції і відрахування, ресурси для урядових ЗМІ), як Стамбул, може запустити ланцюгову реакцію, в кінці якої будуть дострокові вибори вже в цьому або наступному році.

Правда, вірогідність такого сценарію швидше 50/50. Так, ризик скорочення фінансових можливостей і жага реваншу можуть підштовхнути турецьку владу до проведення дострокових виборів. Однак, з іншого боку, такий крок в цілому буде схожа визнанням поразки в очах турецького виборця. Продемонструвавши свій відчай, партія влади скоріше сама у себе відбере голоси, ніж додасть. Доказом чому служать результати виборів в Стамбулі після тривалої і скандальної боротьби. Тому більш ймовірна підкилимна гра. Маючи в розпорядженні законодавчі ресурси, Ердоган і його оточення можуть по-тихому урізати повноваження мерів, всіляко заважати їх роботі і через ЗМІ "глушити" опозиціонерів-градоначальників, не даючи можливості звинуватити владу у створенні перешкод для виконання передвиборних обіцянок. В цілому ж президенту Туреччини все-таки доведеться терміново переставити свій поїзд на нові рейки, інакше складу піде без нього в іншому напрямку і з новим начальником.