Тимчасовий Чуркін. Хто такий новий постпред Росії при ООН

Тимчасовий повірений навряд чи довго протримається у кріслі постпреда
Фото: AP

У ніч на п'ятницю стало відомо, хто ж усе-таки спробує на деякий час замінити Віталія Чуркіна у відповідальній роботі за дипломатичному словоблудства та оборони Росії, добровільно пішла в самоізоляцію. В.о. постійного представника РФ при ООН, а точніше, тимчасовим повіреним у справах став перший заступник Чуркіна Петро Іллічов.

"Петро Іллічов призначений виконуючим обов'язки постпреда РФ при ООН", - заявили в представництві, яке знаходиться в трьох кварталах від Сентрал Парк.

Про це російському дипломатові відомо не так уже й мало. З одного боку, це може характеризувати його таланти як неблискучі. З іншого - він же все-таки зміг потрапити в постпредство, а це кар'єрне зростання і створення певної репутації. З третього боку, характер відносин у пострадянських країнах не виключає "волохату руку" - домовилися про просування.

Хто ж такий цей загадковий пан Іллічов? Офіційна біографія свідчить, що він народився він 11 березня 1966 р. в Московській області, тобто через два тижні йому стукне 51. І він, по суті, є в деякому роді представником молодого покоління російських дипломатів. Чуркін-то помер за день до 65-річчя.

Іллічов, природно, закінчив МДІМВ радянського зовнішньополітичного відомства. Начебто володіє англійською та французькою мовами.

Однак, судячи з цього

здається по-англійськи він говорить трохи краще, ніж міністр спорту РФ Віталій Мутко. Або це така спадкоємність в МЗС Росії: старше покоління вчить нове говорити з диким акцентом, а на засіданнях Радбезу наполегливо викладати свою позицію "великим і могутнім".

Кар'єра Іллічова почалася з радянською дипмісії на Маврикії. А вже від Росії він був направлений спершу в Кенію, а потім і в США. Попрацював безпосередньо в міністерстві, а саме в департаментах Африки і міжнародних організацій. В останньому обіймав посаду начальника відділу та заступника директора. Загалом, "спеціаліст" по Африці, опинився в США, і згодом, в 2012 р. став заступником постпреда при ООН з переходом на посаду першого зама через деякий час. 5 грудня 2013 р. став надзвичайним і повноважним посланником 2 класу - це "бронзовий" ранг в ієрархії дипломатів.

Скільки він буде трудитися на благо батьківщини у ворожому Радбезі ООН у цілому, поки важко передбачити. Постпреди СРСР, наприклад, працювали 1-3 роки, так і 8-12 років. А то і лише кілька місяців, як Юрій Дубінін при Горбачові - березень-травень 1986 р.

До речі про історію радянсько-російських постпредів. Був досить схожий з кончиною Чуркіна випадок: коли СРСР і США були на початку шляху до Карибській кризі і тільки-тільки відходили після Корейської війни, 22 листопада 1954 р. помер постпред Союзу Андрій Вишинський. Шляхтич, який брав участь у сталінських репресіях, помер від серцевого нападу в тому ж Нью-Йорку. Повноваження "підхопив" Аркадій Соболєв, лише рік був його заступником. І він пропрацював п'ять років в ООН. Сталініста Вишинського змінив спец по Америці Соболєв, намагався поліпшити імідж СРСР.

Гіпотетично Іллічов міг би стати новим постпредом. Звичайно в порівнянні з Чуркіним він виглядає сірим і непоказним. Але таким і повинен бути дипломат, особливо якщо він представляє країну, яка заперечує, що веде воєнні дії на території іншої держави. Чуркін в принципі сидів з таким же надійним особою і відпрацьовував тактику "баба яга проти". Тому цілком можливо, що особливо нічого в риториці РФ не зміниться. Просто Іллічов ще тільки виходить з тіні покійного боса.

Він виступив на наступний день після смерті Чуркіна на засіданні Ради безпеки, присвяченому безпеки в Європі та скликаному українською стороною. У його виступі, який він читав з папірця, було дуже багато традиційних висловлювань та критики.

Ну, наприклад, він, говорячи про європейську безпеку, зв'язав воєдино три тези Кремля з цього питання: "нереалізованість планів по створенню єдиної Європи", виразні "спроби зовнішнього втручання Заходу, які в підсумку неминуче приводили до наростання кризового потенціалу" та "врегулювання ні одного з конфліктів не може бути досягнуто військовим шляхом".

Іллічов звалив відповідальність за нинішню кризу в безпеці на європейців. Мовляв, Москва милостиво пропонувала поговорити про це в рамках Комітету Росія-ЄС, а "світлі голови" ЄС відмовилися від ініціативи, яка нібито могла вберегти Україну від конфлікту.

Кляв він і НАТО, називаючи розширення Альянсу головною причиною небувалого зростання за 30 років рівня напруженості в Європі". Пообвинял Київ невиконання "Мінська", повторив догму про угоду з Майданом 2014 р., відразу після підписання якого Янукович втік з Києва.

"Україну лихоманить глибоку кризу, подолати який режим вже не в силах, а перспектива втратити владу лякає настільки, що вихід із ситуації у Києві намагаються знайти у військових авантюрах. Мета - відволікти населення від гострих соціальних проблем та демонструвати нібито нежиттєздатність Мінських угод", - заявив він.

"Гідний" продовжувач справи Чуркіна, скажіть ви? Так, таким його вже називають росіяни. На їхню думку, він метафорично підхопив "прапор резо...пардон, революції" з рук полеглого побратима. Насправді це заяву ніяк не показує характер Іллічова. Документ швидше за все був підготовлений для Чуркіна, адже Радбез не так вже часто збирається, а тема вимагала ретельно опрацьованого відповіді "сам дурень".

Працюючи в постпредстве, Іллічов був насамперед представником, говорить головою. Приміром, 7 січня 2017 р., засыпаемый снігом, він говорив про вшанування пам'яті жертв катастрофи Ту-154 - літаку з журналістами і ансамблем пісні і танцю, який летів з Москви до Сирії через Сочі (Розбився в Чорному морі 25 грудня минулого року, загинули 92 осіб).

Вшанувати їх пам'ять росіяни вирішили біля меморіалу "Сльоза скорботи", побудованому в Штатах Зурабом Церетелі в знак пам'яті жертв трагедії 11 вересня. Тобто навіть покійних російська дипломатія використовує в своїх цілях. В даному конкретному випадку - натякнути на спільну боротьбу з тероризмом.

Але повернемося до Іллічова. У самому постпредстве відзначили, що працювати в. о. він буде до призначення нового керівника дипмісії. Ще раніше колишній заступник генсека ООН Сергій Орджонікідзе сказав, що на місце Чуркіна призначать когось іншого, але не Іллічова. Аналогічний прогноз давала і голова Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко.

На думку російського політолога Павла Святенкова, зважаючи на престижність і важливості посади постпреда на неї повинен бути призначений "дуже відомий і статусний дипломат". "Місце повпреда в ООН часто вважається стартовим майданчиком перед постом міністра закордонних справ. Нинішній глава Мзс Росії перш, ніж вступити в цю посаду як раз був повпредом в ООН". - цитує його "Комерсант".

Кандидатуру обирає безпосередньо МЗС після тривалого обговорення, а рішення приймає безпосередньо президент РФ. Що стосується термінів, то ще один експерт, директор Інституту стратегічного планування і прогнозування Олександр Гусєв вважає, що наступника Чуркіна будуть обирати до трьох місяців.

Надзвичайний і повноважний посол України, старший консультант програми USAID "РАДА" Володимир Крижанівський у свою чергу в інтерв'ю "Обозревателю" назвав Іллічова самим досвідченим послом у російській дипмісії. Ну що ж, його біографія як раз свідчить про необхідність ввести в постпредство більш досвідчену особистість, що володіє харизмою. Оскільки навіть спікер Кремля Дмитро Пєсков, якого з Іллічовим ріднять вуса, при всій його скупість на слова все ж виглядає "цікавіше". Так що швидше за все Іллічова "спишуть", як і його плавучого тезку - десантний корабель з Північного флоту ВМФ Росії.