Крутішим За Януковича. Навіщо Коломойський лякає НАТО російськими танками

Свіже інтерв'ю Ігоря Коломойського газеті The New York Times — як водиться, гучне — викликає цікаві алюзії з легендариумом Джона Толкієна. Те, що досі називали Мордором, як виявилося, володіння не Саурона, а Мелькора ("Восстающего в мощі", він же Моргот — "Чорний ворог" і Бауглир — "Душитель"). Того, який ворог цивілізації і абсолютне зло, загалом.

А Мордор-це як раз вотчина Ігоря Валерійовича, що на південно-сході Середзем'я (ну, тобто України), а сам він — Саурон і є. Який колись прийняв ім'я Аннатар ("Владика дарів") і навчив — і привчив — ельфів безлічі корисних магічних штук, так під шумок викував собі Кільце Всевладдя. Ельфи-то колечко розпізнали, сутність автора побачили, заходи прийняли. А він взяв та й розсердився не на жарт. А оскільки він завбачливо гномів до жадібності привчив так орків з тролями підгодовував, то могутності в засланні не втратив — навіть навпаки. І реваншу дочекався. Сарумана Райдужного (може, зовні і не канонічного, але який був...) зробив правителем, в допомогу та контролю заради назгулів в офіс до нього та в раду державний приставив, орків з тролями підігнав. До союзу з Мелькором Середзем'я почав схиляти. До речі, про те, що Саурона спонукало до переходу на бік Моргота, Толкін писав наступне: "... його чеснотою (і причиною його падіння) було те, що він любив порядок і розміреність і ненавидів розбрід і безглузді тертя". Загалом, сауронов парадокс полягав у тому, що він бажав порядку і старанності (на свою користь), але пішов руйнівного і хаотичного планом Мелькора, щоб досягти їх.

Це, звичайно, вільний виклад, виходить до того ж далеко за межі попсовенькой трилогії "Володаря Кілець", але його варто тримати в голові, читаючи інтерв'ю Коломойського, — аж надто воно добре лягає в цей сюжет, а крім того, без літературщиною виходить не так наочно.

Ігор Валерійович говорить, як завжди, точно, грубо і по суті — може собі дозволити (добре б майстер-клас пацанам на посадах провів, економія часу після цього цілком би гонорар покрила). І говорить ось що: всілякі ельфи, хоббіти і інші гноми можуть утереться — на їх підступи проти Мордора і особисто Саурона піде рішучу відповідь. Можливо, це ще не ультиматум, але вже абсолютно непрозоре попередження: посунути Коломойського не вийде. Якщо дядько Сем хоче домовлятися про долю України, нехай враховує його інтереси. Нехай забуде про "Приваті", перестане нацьковувати ФБР на його феросплавні підприємства і взагалі не заважає жити.

В іншому випадку у країни-заручниці неминуче спричиниться стокгольмський синдром — у повній відповідності з Realpolitik здорового олігарха. Коль скоро членство в ЄС і НАТО нам не світить, а Америка Україною просто користується — підемо в новий Варшавський пакт з Москвою. Ну як мінімум точно почнемо миритися (що, власне, ударними темпами і робить команда президента Володимира Зеленського, виконуючи все більш жорсткі умови Кремля заради зустрічі в нормандському або альтернативному йому форматі).

МВФ незадоволений тим, що Зеленський не поспішає повертати імовірно виведені Коломойським Приватбанку $5,6 млрд? Не питання, візьмемо у тієї ж Росії мільярдів сто. Хороша заявка напередодні візиту місії Фонду до Києва, варто відзначити. Програмна. І хоча вона виглядає як свідома спроба зірвати переговори, ця видимість може виявитися хибною. Враховуючи, що група Коломойського у Верховній Раді все-таки підтримала законопроект про продаж землі, за який серед інших ратує і МВФ, говорити про спалені мости тут, мабуть, передчасно.

Хоча сотня мільярдів від росіян — це, схоже, для красного слівця. Кремль і Януковичу ледь 15 нашкріб, а це було ще до війни, і до санкцій. Втім, чого не зробиш за можливість від санкцій позбутися? Але в такому випадку це мізерно мало, не продешевити б, чи це початкова ставка, яка буде зростати по мірі переговорів? Приблизно в тій же манері, що і путінські апетити в комунікації з Зеленським.

До речі, можливість позбутися високо цінує і сам Коломойський. І, судячи з усього, має намір використовувати її щодо представників адміністрації Петра Порошенка, заради яких "треба повернути смертну кару" (хана Гендальфу, в загальному). Так що нас чекає ще не один скандал і процес, які цілком підійдуть під визначення політичних репресій, по суті, будучи вендетою і зведенням рахунків. Назгули, як кажуть, подбають, що б там Саруман не віщав, тим більше що він здатний брехати. Тут Ігор Валерійович Саурон гранично відвертий: "він каже те, що ви хочете чути". Загалом, змиріться, лохи, будьте паіньками, а не то російські танки ненароком опиняться під Краковом і Варшавою. І якби до цього не причетний він сам. Втім, це занадто вже апокаліптично і дуже непрактично. Чи То справа — почати розслідування за Байденам. Загалом, давайте торгуватися, дорогі ельфи. І нехай хоббіти змиряться з неминучим.