Як би форум. Як Путін у Владивостоці "нагинав" Японію і запобігав перед Китаєм
Російські ЗМІ поширюють бадьорі репортажі про величезному значенні не лише для країни, але і для всього світу результатів Східного економічного форуму (ВЕФ). При цьому, самі того не помічаючи, демонструють реальний (далеко не такий високий, як вони декларують) вага російської економіки.
Бадьорі реляції про результати форуму могли б звичайно і вразити. Вони розповідають про те, що в заходах, які відбулися 11-13 вересня у Владивостоці, брали участь 6002 делегата і 1357 журналістів з 60 країн. Серед цих країн навіть США і Великобританія - найбільш вагомі критики Кремля і флагмани санкційного тиску на нього. Проте звіту важко зрозуміти, хто представляв ці країни: великі бізнесмени або тільки журналісти (цілком ймовірно, що звіт і писався таким чином, щоб за рахунок представників ЗМІ можна було роздути і показність ВЕФ).
Не менш бадьоро пишуть російські ЗМІ і про те, що на майданчиках ВЕФ були укладені 175 угод на суму 3,1 трлн рублів (близько $40 млрд), що на 20% більше, ніж у минулому році. Однак рапорти про ці домовленості не супроводжуються детализированием того, який відсоток з них становлять лише декларації про наміри. А відсутність інформації про реалізації укладених на попередніх форумах контрактів навіває думку, що цей відсоток дуже високий.
Підтверджують її і новини з тих же російських ЗМІ, але не з перших смуг, на яких красується російський президент з лідерами Китаю, Монголії, Японії і Південної Кореї, які відвідали форум.
Наприклад, повідомлення про вельми ймовірну відмову Кремля від мегапроекту з будівництва шестикілометрового мосту на Сахалін. Як виявилося, у нього не буде особливо чого возити. А адже ВЕФ скликається Росією у Владивостоці, в тому числі і для залучення інвестицій в розвиток своїх далекосхідних територій. Ну і підписані на ньому контракти, значною мірою, повинні були б відповідати цій меті. Однак багатотрильйонні угоди з попередніх ВЭФов не зробили перспективним і прибутковим, навіть дальнесрочно, проект мосту, на якому Кремль збирався піаритися так само, як на кримському. Україні з цього приводу можна і порадіти, так як виявилися проблеми в економіці країни-агресора і її непривабливість для іноземних інвестицій. А можна і трошки засмутитися, адже розкрадені на будівництві сахалінського мосту 540,3 млрд рублів (близько $8 млрд) точно не пішли б на озброєння терористичних угрупувань на Донбасі (за схожим приводу деякі українці засуджують Олексія Навального за його розслідування про крадіжку керівника Росгвардии Віктора Золотова з тарілок своїх підлеглих: чим більше в РФ голодних силовиків-злодюг, тим менше у неї шансів успішно "заблудить" їх на Донбас).
Вельми показовим було й повідомлення про нову програму російсько-китайського співробітництва з розвитку Сибіру і Далекого Сходу. Вона виявилася набагато скромніше, ніж попередня і, як пише "Комерсант", включає "лише вже обговорювані обома сторонами угоди". Тобто ті частини грандіозної попередньої програми, за якими, на відміну від більшості пунктів, сторонам вийшло домогтися хоч якогось прогресу. В першу чергу вони сконцентровані в "в газо - і нафтохімічної промисловості, освоєнні родовищ твердих корисних копалин, транспорті та логістиці, сільському господарстві, лісовій промисловості, в аквакультурі і туризмі". Якщо виставити за дужки сільське господарство і туризм, то цілком можна побачити, що в результаті реалізації цих пунктів Росія доб'ється всього лише "розширення" себе в якості сировинного придатка не тільки Заходу, але і Китаю. Хоча багато експертів вважали б і зроблене нами винесення за дужки зайвим: багато китайські "туристи приїжджають в РФ саме для роботи з перекачування в Піднебесну ресурсів (наприклад, ліси і риби) або необробленою сільгосппродукції, яка вирощується хижацькими по відношенню до землі методами.
Про вагомість форуму для світової економіки говорить і список його найважливіших партнерів. Так, чотири його генеральних партнера - це "РЕЦ", "Роснефть", "Газпром" і "Русгідро", а 11 офіційних FESCO, "Колмар", "АЛРОСА", Банк ВТБ, "Росатом", Газпромбанк, "РЖД", "Полюс Красноярськ", Россельхозбанк, МСП Банк і "Східвугілля". Компанії, звичайно, солідні, з великими грошима, але є одне "але": всі вони російські, роблять все, що накаже Кремль. Те, що до четвертого форуму не вдалося обзавестися іноземним партнером не те що з Китаю або Японії, але хоча б з Монголії, Брунею, Молдови, Сальвадору або Філіппін (всі вони числилися в гордій списку 11 держав, чиї "глави дипломатичного корпусу" відвідали захід), показово саме по собі. Так що ВЕФ, принаймні, в економічній його частини, і досі залишається "говорильнею", організованої Росією в 2015 р., коли охочих говорити з нею на Заході практично не стало.
Тому не даремно, хоча може бути і мимоволі, телеканал "Росія-1" показав: головні підсумки (а можливо, і причини проведення) форуму варто шукати не в бажанні РФ налагодити економічні відносини з східними сусідами або ж намір розвивати свої азіатські території, а в бажанні зібрати публіку і продемонструвати, що "" отсель грозить мы будем..." А "кому" - список варіювався навіть в рамках одного заходу. Тобто акцент був зроблений на військово-політичний аспект російської зовнішньої політики.
Хоча багатьма таке зміщення акценту прогнозувалося ще з того моменту, як стало відомо про збіг у часі форуму з найбільш масштабними за 30 з гаком років російськими військовими навчаннями "Схід-2018", про яких "ДС" вже детально писала. Кремль раніше не поєднував дві такі події, які окремо могли б подаватися телеглядачам як привід пишатися за вічно "встающую з колін". Але в цьому році, мабуть, організувати "спочатку свята, потім арешти" не вийшло, так як торжествувати особливого приводу немає.
Є, щоправда, сумніви з приводу того, кому Путін погрожував "арештами". Найбільш очевидна загроза російським Сибіру і Далекому Сходу виходить з Китаю, де все частіше лунають заклики відібрати у Кремля "окуповані китайські землі", на яких росіяни до того ж ще й "господарювати толком не вміють". Однак китайці були учасниками і форуму, і навчань, так що на роль об'єкта навіювання не дуже підходять. І тут деякі російські експерти помітили цікаву тенденцію: "брязкати зброєю" на Далекому Сході РФ починає паралельно з переговорами про хоч якісь варіанти врегулювання територіальних суперечок з Японією. Так пару років тому, коли сторони начебто домовилися про спільну господарську діяльність на спірних островах, Росія заявила про намір побудувати там військову базу. (І вже розмістила берегові ракетні комплекси "Бал" на острові Кунашир і "Бастіон" на Ітурупі.) Спільними ж навчаннями з китайцями росіяни відродили у "синів мікадо" давній кошмар - загрозу протистояння з китайсько-російським альянсом. Але і цього Путіну виявилося замало. У відповідь на пропозицію японського прем'єра просунутися у підписанні мирного договору між країнами (за 73 роки після закінчення Другої світової війни він так і не був підписаний саме через територіальних суперечок), він відповів згодою, але висунув умову - ніяких попередніх умов, тобто про повернення окупованих в 1945 р. островів нащадки самураїв можуть забути. Ну а щоб остаточно добити візаві, запропонував видати йому п'ятирічну візу в Росію, мовляв, приїжджайте скільки завгодно раз - все одно островів не повернемо.
Мабуть, Сіндзо Абе не пощастило опинитися поруч з Путіним в ролі єдиного з лідерів вигнала РФ "Великої сімки" саме в той момент, коли гопницька натура вимагала терміново когось "нагнути" (або, кажучи більш м'яким сучасною мовою, "потролити"). Будемо сподіватися, що японський прем'єр, який змушений постійно відбиватися від критики за більш м'які, ніж у решти членів G7, позицію щодо Росії саме необхідністю укладення мирного договору (в Японії це вважається синонімом повернення окупованих територій), не здійснить сепуку по поверненню додому: Японія в перших рядах країн, які надають допомогу Україні (на початок цього року її обсяг досяг $3,1 млрд, при цьому близько $2 млрд були надані у найскладніший для нас період 2014-2015 рр..).
Та ж гопницька натура вимагала та загравання перед тим, кого боїшся. Розмовляючи про північнокорейської проблематики, Путін поставив під сумнів доцільність прийняття Пхеньяном гарантій безпеки від США, наполягаючи на необхідності "міжнародних гарантій". У перекладі з дипломатичної це означає: "Великі дядечки, пустіть покрасуватися за високим столом переговорів, а то перед електоратом і сателітами незручно". Але навряд чи це подіє: ціна російської підписи під міжнародними гарантіями добре відома по Будапештському меморандуму.
Ну а остаточно "забило ефір", витіснивши з нього всі економічні аспекти Вефу, побажання Путіна, щоб обвинувачені британською владою в хімічній атаці у Солсбері явили себе народу або хоча б кремлівським ЗМІ. На що абсолютно "цивільні", за словами російського президента, Олександр Петров і Руслан Боширов слухняно взяли "під козирок" і з'явилися на розрахований насамперед на зарубіжну аудиторію телеканал RT. Але їх пригоди в пошуках Солберецкого собору і гори Монбланк - це тема вже іншої публікації "ДС" і, мабуть, ще не однієї.
Варто тільки відзначити, що неросійські ЗМІ згадували про ВЭФе в основному з приводу описаних нами неекономічних аспектів цього як би економічного форуму.
Але Україні не варто спочивати на лаврах, спостерігаючи зниження інтересу до російської економіці навіть напередодні введення нових санкцій США. Потрібно пам'ятати про наявність у світі достатньої кількості охочих вести з РФ бізнес і намагатися просувати українські товари на ті ринки, на які намагається вийти Росія ще не потрапила під санкції продукцією, про що "ДС" вже писала.