У четвер, 19 травня, в Брюсселі глави зовнішньополітичних відомств країн-членів НАТО підписали протокол про приєднання Чорногорії до Альянсу. З цього моменту ця балканська держава зможе бути присутнім у всіх зустрічах НАТО в якості партнера і держави зі статусом отримав запрошення. Попереду ще ратифікація протоколу всіма 28 країнами блоку і парламентські вибори. Росія, раніше называвшая Чорногорію братською країною, вже виступила з очікуваною критикою, заявивши також, що Брюссель форсує процес. І тут, справедливості заради скажемо, що Москва права.
Подгориця демонструє високу готовність і величезне бажання стати повноправним учасників Альянсу. Демонструє, нагадаємо, ще з 2009 року, коли долучилася до Плану дій щодо членства. 17 вересня минулого року чорногірський парламент підтримав 50 (із 79) голосами резолюцію про вступ в Організацію Північноатлантичного договору, який, згідно з прийнятим документом, для Чорногорії є "гарантією територіальної цілісності і суверенітету Чорногорії, подальшого зміцнення верховенства закону і демократії, прав людини і національних меншин та якості життя для кожного громадянина і всього суспільства".
Відразу скажемо, що внесок балканської держави у загальну справу НАТО насправді буде не дуже масштабним. Населення Чорногорії невелика - дані перепису 2011 року повідомляють про 620 тис. осіб, держава може похвалитися лише 2 тис. військовими. При цьому все ж змогла направити в Афганістан своїх бійців (близько 400 осіб) в рамках місії ISAF. "Чорногорія вже вносить свій внесок в НАТО, ЄС та операції ООН, сприяючи регіонального співробітництва на Балканах, а також реалізації масштабних реформ", - заявив у четвер генсек Альянсу Йенс Столтенберг, підкресливши значну роль "без п'яти хвилин" члена НАТО у забезпеченні безпеки в регіоні.
При цьому створюється загроза маршруту для постачання різної "гуманітарної допомоги" в Сирії, а також Кремль поступово замикають у чорноморській резервації. Та й там, до речі, панує далеко не штиль, адже на півдні черговий ворог - Туреччина, яка дедалі тісніше співпрацює з Україною в оборонній сфері і обидві країни прямо висловлюють інтерес до спільної роботи у Чорному морі.
Тому і біснується підпорядкована глави МЗС РФ Марія Захарова. За її словами, "спроби НАТО змінити політичний ландшафт в Європі" прямо впливають на Росію і підштовхують її до відповідних дій. Якими вони будуть, росіяни вже давали зрозуміти раніше, коли пропозиція Альянсу для Чорногорії набуло чітко окреслені форми. Тоді, в минулому році, Кремль загрожує економічними санкціями, серед яких було обіцянку залишити без російських туристів, наприклад. Втім, Чорногорія, є привабливим і при цьому недорогим туристичною державою, цілком може розраховувати на компенсацію з країн Євросоюзу. Так що "туристична дубинка" Росії на ділі виглядає швидше зламаною чарівною паличкою Рона Візлі.
Більш ймовірно, що Москва буде робити ставку не на економіку і відведення інвестицій, а на дестабілізацію політичної ситуації в Чорногорії. Якесь проросійське маргінальне лобі там є. Кремль після того, як парламент Чорногорії прийняв доленосну резолюцію, спускав вже з ланцюга своїх козачків. 28 вересня в Подгориці кілька тисяч людей виходили на вулиці і ставили намети. Виходили вони на вулиці і в наступному місяці, причому в жовтні все проходило вже кілька жорсткіше - з сутичками. НАТО ж не було ключовим гаслом.
Тоді прокачувалася саме фігура прем'єр-міністра Міло Джукановіча, який фактично біля керма знаходиться останні 25 років. Природно у населення, особливо у підігрівається ззовні, накопичилася до нього маса питань. Тому-то на вищезазначених акціях демонстранти називали його і оточення злодіями, вимагаючи відставки. Джуканович ж у відповідь заявив, що за організацією мітингів стоїть саме Росія. "Також немає жодних сумнівів, що Росія має і продовжує грати активну роль в організації протестів проти влади в Подгориці. Тут не потрібні особливі інтерпретації", - сказав він 26 жовтня в інтерв'ю телеканалу HRT.
Після невдачі з акцентом на фігуру прем'єра, головним посилом, фундаментом для антинатовської кампанії стала необхідність винесення такого рішення на референдум. Захарова про це говорила і в грудні, коли міністри закордонних справ запропонували Чорногорії членство в НАТО; і зараз. 12 грудня в Подгориці знову відбувся мітинг, в якому, за деякими оцінками, взяли участь 2-5 тисяч людей з російськими прапорами. Вони хотіли референдуму. Хотіти будуть і зараз.
Незважаючи на те, що конституція Чорногорії, як нагадав 14 грудня Джуканович, не вимагає проведення референдуму з питання про вступ в НАТО і парламенту для того вистачає повноважень. Референдум можливий, за його словами, тільки у випадку, якщо б приєднання до Альянсу означало втрату суверенітету для Чорногорії. "Але в даному випадку Чорногорія не втратить суверенітет і не втратить будь-який з своїх прав", - сказав прем'єр, нагадавши, що членство в Альянсі підтримує дві третини парламенту. У четвер Джуканович дещо змінив риторику, сказавши, що референдум цілком можливий, але вирішувати, бути йому чи ні, буде вже новий парламент, який буде обиратися у вересні цього року.
Ця заява свідчить на користь версії, що Джуканович впевнений у проєвропейською і пронатовської коаліції. Незважаючи на четвертьвековое присутність у владі прем'єра, політична сила (Демократична партія соціалістів), на яку він спирається, сьогодні має величезну підтримку. Згідно з даними соцопитування Ipsos за грудень 2015 року, підтримують її 45% населення і втратила ДПС за чотири роки лише 1% підтримки. В цьому році правляча партія уклала договір про співпрацю з Соціал-демократичною партією (4%, з 2012 року +1% підтримки), Демос (13%,+1% за рік) і УРА (8%, +3%). Крім того, до блоку союзників можна віднести і формально опозиційну партію "Позитивна Чорногорія", яка виступає за вступ країни в ЄС і НАТО. Але їй Ipsos дав лише 2%, популярність впала на 6%. Загальна: прозахідні політичні сили в сумі можуть розраховувати майже на 70% підтримки населення. Головні опозиційні сили - Демократичний фронт і Соціалістична народна партія (СНП) - залучають 14%. Можливо в опозиційний союз увійдуть ще невеликі етнічні партії, які погоди не зроблять.
До речі, той же Ipsos в лютому повідомив, що 70% громадян Чорногорії вірять, що їхня країна стане членом НАТО. А у разі проведення референдуму за членство в Альянсі готові були проголосувати 42%, а проти - 38%. У російських ЗМІ, звичайно ж, наводяться інші дані - більше 55% "проти" вступу в Альянс.
Низький рівень підтримки проросійських сил у Чорногорії змушує Москву шукати інші механізми піар-кампанії. Один з них сплив досить оперативно - на наступний день після підписання протоколу в Брюсселі. Зарубіжна майданчик для запуску пропагандистських "ракет" РФ - сайт Sputnik взяв коментар у голови прокремлівської СНП Срджана Милича, який лякає співгромадян участю у близькосхідних конфліктах за умови отримання повноправного членства в НАТО. Очевидно, що такого роду страшилки Москва буде запускати як можна частіше, адже до вересневих виборів, на яких має намір перемогти Джуканович з союзниками, залишилося всього нічого. Ліпити болванчиків треба, а глини-то майже і немає вже.
