• USD 27
  • EUR 30.3
  • GBP 36
Спецпроєкти

Газ не про вас. Як Польща втерла носа Євросоюзу та Росії

Брюссель не зміг ні Варшаву змусити не порушувати верховенство права, ні знайти шлях до виходу із газової кризи

Молдова купила газ у польської компанії PGNiG/dw.com
Молдова купила газ у польської компанії PGNiG/dw.com
Реклама на dsnews.ua

Минулого тижня відбувся саміт ЄС, топ-темами якого були порушення верховенства права Польщею та газова криза, спричинена дефіцитом сировини у європейських ПСГ та, як наслідок, рекордним стрибком цін. Результати обговорення обох тем склалися не на користь Європейського Союзу.

Учасники саміту так не змогли дійти спільного знаменника. Конфлікт із Варшавою вирішено не було.

Насправді він потенціал до посилення, особливо у випадку, якщо голова Європарламенту Давид Сассолі виконає обіцянку і подасть до суду на Єврокомісію, домагаючись від неї залучення механізму покарання Польщі за порушення верховенства права — "відлучити" її від європейських грошей.

Втім, такий сценарій не змусив і Варшаву зменшити оберти. Ще до саміту прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький у відповідь на погрози задіяти вищезгаданий механізм звинуватив Брюссель у "шантажі".

Після саміту вийшло інтерв'ю Моравецького британській газеті Financial Times, в якому голова польського уряду не шкодував жорстких епітетів на адресу ЄС.

Від "шантажу" як характеристики польської політики Брюсселя він переступив, по суті, до захоплення заручників. За словами Моравецького, Єврокомісія фактично приставила "пістолет до скроні" Варшави, і потенційне ненадання Польщі європейських коштів із фонду відновлення на тлі пандемії може стати причиною "третьої світової війни".

Реклама на dsnews.ua

Повз такі коментарі ЄК, природно, пройти не могла. І 25 жовтня представник Комісії Ерік Мамер заявив, що, мовляв, не варто так висловлюватися: "Немає місця військовій риториці у відносинах між державами-членами або між державами-членами та інститутами Європейського Союзу".

"Все буде добре"

Це ключовий момент — гостре небажання помічати війну, конфлікт чи кризу, до яких Євросоюз давним-давно втягнутий. Звідси й віра окремих країн — членів ЄС з числа "Старої Європи" в те, що якщо й надалі спиратися на цінності ЄС, можна якось стабілізувати діалог із Росією, домогтися від неї дотримання міжнародних правил та законів.

Взяти хоча б енергетичну кризу, що набирає обертів, що виникла в тому числі через штучний, руками створений Кремлем, дефіцит газу в Європі. Лідери ЄС на саміті спробували вирішити, як реагувати і яких заходів вжити. І в цій дискусії показовим є розкол між її учасниками.

Так, низка країн на чолі з Іспанією, яку представляв прем'єр Педро Санчес, закликали Брюссель діяти більш рішуче і терміново прискоритися вже з конкретними заходами, адже нинішні ціни на газ "можуть підірвати конкурентоспроможність ЄС".

Санчес запропонував спільну закупівлю газу, зайняти жорсткішу переговорну позицію з постачальниками та активно боротися зі спекуляціями на ринку.

У цьому заклику Санчеса підтримав і Матеуш Моравецький, який попередив ЄС про можливе зниження економічного зростання через енергокризу.

Проте більш багаті країни, насамперед Німеччина та Нідерланди, віддали перевагу вичікувальній позиції.

Їхня позиція: потрібно не "ламати" ринок газу, що діє, а, як зазначила поки що канцлер ФРН Ангела Меркель, спробувати знайти інше рішення.

Їй вторив нідерландський прем'єр Марк Рютте, який висловлював упевненість у тому, що скажений стрибок цін на газ — явище тимчасове і Єврокомісія зможе впоратися з кризою за допомогою регуляторного інструментарію, що вже є.

Іншими словами: давайте просто зачекаємо, коли ситуація на ринку стабілізується, адже Росії все ж таки потрібно збувати свій товар і заробляти гроші.

Скільки доведеться чекати, неясно. Але фронтмени блоку втратили вже щонайменше три місяці, адже Росія почала скорочувати постачання газу ще в липні.

Насилу віриться, що Берлін чи Амстердам влітку не помічали ні цієї тенденції, ні того, що "Газпром" не бронював потужності в українській ГТС і трубопроводі "Ямал-Європа".

Тобто, виходить, лідери ЄС розуміли, до чого йдеться. І така обережність, продемонстрована на саміті Німеччиною та Нідерландами, чиї ПСГ рекордно порожні, вкрай підозріла.

Схоже, багаті країни згодні миритися з кризою і поведінкою Росії, розраховуючи на свій досить високий запас міцності.

А запас міцності інших країн ЄС фронтменів мало цікавить. Що є ще однією ілюстрацією внутрішньополітичної кризи в ЄС за лінією "Стара"/"Нова" Європа.

"Стара", як бачимо, здебільшого сподівається перечекати бурю, не бажаючи відмовлятися від чинних схем поставок, і в очікуванні того моменту, коли Росія все ж таки знизить рівень пріоритетності запуску "Північного потоку-2" вже в поточному році (до речі, радник Джо Байдена Амос Хохштейн вчора заявив, що це трапиться не раніше 2022 р.). Адже коронакриза по Росії вдарила куди болючіше, ніж по Євросоюзу, і режиму Путіна не з руки залишатися без європейських грошей надто довго.

Брюссельські "ждуни"

Це очікування може серйозно підкосити позиції менш успішних країн, тим самим посилюючи розкол у Євросоюзі, який, до речі, цілком можливо, Париж і Берлін можуть використовувати для реалізації проєкту двошвидкісної Європи, противниками якого є країни Центральної та Східної Європи, насамперед Польща.

З іншого боку, втрати і Німеччини будуть чималими, враховуючи той факт, що вона є найбільшим споживачем газу в ЄС. Кошти, які підуть на субсидії та компенсації, можна було б застосувати з більшою користю.

У той же час Польща, чия економіка нехай і поступається німецькій, також може безболісно подолати енергокризу, оскільки, на відміну від Німеччини, Варшава диверсифікувала джерела газу. Польща відмовилася від російського газу і купує американський ЗПГ, а в перспективі доповнить його також норвезьким, який поставлятиметься Baltic Pipe.

І сьогодні саме Польща може похвалитися найвищим рівнем заповнення ПСГ, близьким до 100%.

Причому Варшава не лише сама досягла енергонезалежності від "Газпрому", але також допомагає досягти цієї мети іншим країнам, а саме Молдові.

Кишинів днями провів переговори з Москвою, що підняла ціну на газ для Молдови з $148,87 у 2020 р. до $790 за тисячу кубометрів. На заклики влади Молдови знизити ціну до $200-300 Москва відповіла відмовою.

І на допомогу Кишиневу прийшла польська PGNiG, яка за підсумками тендеру в стислий термін підписала з Молдовою контракт на постачання 1 млн кубометрів. Сировина з сьогоднішнього дня надходить до Молдови. Таким чином, республіка вперше за 30 років гріється не російським газом.

Зауважте, країні, з якою підписано угоду про Асоціацію, допоміг не Брюссель, а Польща. Ну, і Україна, яка надала свої транзитні потужності.

У результаті після саміту ЄС саме Польща вийшла переможцем: не поступилася Брюсселю у питанні верховенства права, допомогла партнеру ЄС та втерла носа Москві.

Брюссель не зміг ні приструнити Варшаву, ні виробити ефективне рішення газової кризи, обмежившись лише розслідуванням Єврокомісії, яке та пообіцяла провести, аби зрозуміти, що стало причиною нестачі газу.

    Реклама на dsnews.ua