Москва у Флориді. Навіщо росіяни та китайці скуповують землі в США

В США почали бити на сполох через масштаби скупки власності російськими та китайськими компаніями й фізособами

Рон ді Сантіс, потенційний фаворит республіканців на майбутніх президентських виборах

Пам’ятаєте скандальну заяву губернатора Флориди і головного суперника Дональда Трампа на кандидатських перегонах Рона Дісантіса про те, що російська війна проти нас – то є "територіальна суперечка", і що США не мають робити допомогу Україні своїм пріоритетом? Звісно пам’ятаєте.

За декілька днів по тому росіяни таранили над Чорним морем американський БПЛА MQ-9 Reaper. Однак Дісантіс цей інцидент вирішив проігнорувати. Втім деякі оглядачі в Штатах все ж пригадали йому його ставлення до агресії Росії, але губернатор Флориди, який наголошував на першочерговості протистояння із Китаєм, ризикує знов опинитися у центрі уваги, ще й на тлі дискусії щодо суттєвого збільшення присутності у Сонячному штаті китайського та російського капіталів.

Зокрема, некомерційна організація Common Sense American, яка своєю метою заявила об’єднати розколоте двопартійне американське суспільство, закликає владу штату та федеральній уряд проаналізувати два потенційних чинники впливу на американську політику з боку Китаю та Росії. Перший – це придбання фізичними та юридичними особами, афілійованими з КНР та РФ, різноманітної власності у Флориді (та й в інших штатах). Другий – діяльність певних екоактивістських організацій, що подекуди на диво вигідна для тієї ж Росії.

Працюють від землі

Вищезгадана НКО, власне, написала лист, на який звернуло увагу видання Florida Politics, до Конгресу, адресно до членів Палати представників з обох партій Брюса Вестермана, Дена Вебстера і Анни Пауліни Луни (всі входять до Комітету з питань природних ресурсів), і, звісно, на ім’я губернатора Флориди Рона Дісантіса.

Базуючись на щорічній доповіді Національної розвідки США, автори листа завважують ризики від "скупки американської землі", подекуди у небезпечній близькості до військових об’єктів. До цих ризиків відносять шпигунство та вплив на внутрішню політику, що є інструментами також і для посилення технологічного потенціалу цих країн і глобальної експансії пов’язаних з ними компаній, що стали власниками нерухомості та земель у Штатах.

Як відомо, Пекін своїм пріоритетом визначив технологічний і науковий розвиток задля ефективнішої конкуренції із Сполученими Штатами.

Щодо Росії, то для неї промисловий та технологічний шпіонаж теж важливі, але ще більше значення має посилення впливу у країнах, віднесених Кремлем до ворожих, через різноманітні гібридні методи, що включають прямий та непрямий підкуп політиків, бізнесменів, лідерів громадської думки, журналістів, різноманітних організацій тощо. І варто також пам’ятати про практику придбання росіянами нерухомості поблизу військових об’єктів. Приклади можна знайти на Скандинавському півострові.

Втім, схоже, подібні інтереси має і Китай. Принаймні це більш ніж ймовірно, враховуючи темпи придбання ним різноманітної власності в США.

Згідно доповіді Національної асоціації ріелторів США (NAR), найпопулярніші серед покупців китайського походження п’ять штатів це: Каліфорнія (31%), Нью-Йорк (10%), Індіана (7%), Флорида (7%), Оклахома (5%). І в період з березня 2021 р. по березень 2022 р. Китай помітно збільшив інвестиції в американську нерухомість. Цифра сягнула вже $6,1 млрд.

Деякі об’єкти власності, придбані китайським бізнесом, як вважалось спочатку, мали посприяти розвитку місцевої економіки, однак у федерального уряду інша точка зору. Зокрема, в якості прикладу можна навести кейс з нещодавним придбанням китайською компанію Fufeng Group у місцевих фермерів ділянок землі загальною площею 300 акрів (близько 120 га) у Північній Дакоті під будівництво аграрного підприємства, а що більш важливо – за 15 миль від бази ВПС Сполучених Штатів "Гранд-Форкс". Військові кола вважають це потенційною загрозою національній безпеці країни.

Загалом, якщо проаналізувати медійний дискурс на цю тему за останні місяці, то в США дійсно спостерігається все більше занепокоєння через інвестиційні інтервенції китайців. Не в останню чергу це стосується Флориди з її великою кількість угідь сільськогосподарського призначення і привабливих через клімат об’єктів нерухомості.

Ще у 2020 р., згідно із звітом Міністерства сільського господарства США, майже 6% сільськогосподарських земель належали іноземним компаніям, серед яких частка китайських фірм поступово зростає.

Останній приклад – це придбання китайською компанією JOINN 1,4 тис. акрів (567 Га) землі під будівництво розплідника для лабораторних мавп в окрузі Леві, що викликало обурення в організації PETA як через досліди на тваринах, так і через ризик завезення з Китаю потенційно небезпечних мікроорганізмів.

І це лише ті угоди, які є не поверхні – ті, де відомі учасники. Адже, якщо брати Флориду, то 20% іноземних власників нерухомості у Сонячному штаті, як зазначається у звіті NAR, так і не були ідентифіковані. Тобто ці угоди укладалися із офшорами, наприклад. Це один з найулюбленіших методів вести справи серед росіян.

Маленька Москва

Так, у Флориді є таке містечко як Санні-Айлз-Біч (округ Маямі-Дейд), яке місцеві (американці передусім) прозвали "Маленькою Москвою" через велику присутність там кондомініумів, що належать російським власникам — у такий спосіб вони намагаються зберегти статки від санкцій і відмити їх.

Здебільшого угоди було укладено через фірми-прокладки в офшорних зонах. Однак про деяких багатих росіян із власністю у США (вони надають перевагу Нью-Йорку та Флориді) все ж стало відомо.

Так, нафтовий і золотовидобувний магнат і Євген Швідлер, який вважається найкращим другом Романа Абрамовича, володіє апартаментами у The Park V на П’ятій авеню у Нью-Йорку вартістю $24,5 млн. Його куди відоміший приятель є або був власником низки таунхаусів і квартир у Нью-Йорку, будинків у Сноумассі (Колорадо) недалеко від Аспену. Найдорожчий з них – $36,4 млн.

Ще один російський мільярдер Дмитро Риболовлєв володіє пентхаусом (придбав за $88 млн для доньки) на Мангеттені біля Сентрал-парку. Також ще у 2008 р. Дональд Трамп продав йому садибу у Палм-Біч (Флорида) за $95 млн, яку росіянин розділив на три об’єкти та продав їх згодом вже за $108 млн.

Ще один друг Трампа, та й Путіна, до речі, — Арас Агаларов свого часу володів величезною квартирою на острові Фішер в Маямі-Біч, яку продав у 2018 р. за $8,5 млн. Теж на острові Стар у Маямі-Біч, недалеко від острова Фішер, є будинок Владислава Дороніна, який він придбав у Шакіла О’Ніла за $16 млн у 2009 р.

І ще про Трампа та росіян, які полюбляють його нерухомість. Можна згадати також вугільного магната Олега Місевру, який у 2010 р. за $6,8 млн купив пентхауз у Trump Hollywood (теж Флорида).

Знов-таки угоди з купівлі нерухомості укладалися і потім. В тому числі після повномасштабного вторгнення Росії до України. Наприклад, у Маямі-Біч за $13,6 млн вдова бізнесмена з Колорадо Дана Райнер Блумберг продала маєток флоридській компаній, що пов’язана із Іллею Карповим. Це ексгендиректор найбільшого виробника зерна в Росії, а також великий гравець на ринку будівництва та нерухомості. 

Важливо те, що багато хто з цих ново- або "старо"-спечених щасливих власників нерухомості в Штатах так чи інакше є або були афілійовані із Кремлем. Нехай і в якості опосередкованих гаманців режиму. І чим сильніший цей зв’язок із токсичним Путіним, тим більше загроз для російських багатіїв.

Гарним прикладом є кейс близького до Путіна мільярдера Віктора Вексельберга (группа компаній "Ренова", металургійна, гірничовидобувна і технологічна галузі). Цей російський олігарх ще недавно був власником чималої кількості нерухомості у Штатах, передусім у Нью-Йорку і Флориді (все той же острів Фішер).

Варто зазначити, що Вексельберг перебуває під санкціями США, а також щодо нього проводиться розслідування у справі про банківське шахрайство. І ще: він був на допитах під час розслідування вже експецпрокурора Роберта Мюллера про втручання Москви в президентські вибори 2016 р. Інакше кажучи: наш клієнт.

Тому немає нічого дивного в тому, що у вересні 2022 р. до нього завітали співробітники Міністерства внутрішньої безпеки та агенти ФБР. Зокрема обшуки було проведено в його садибах та іншій нерухомості у Саутгемптоні, на островах Мангеттен і Фішер. За результатами Мінюст США ухвалив рішення про арешт шести об’єктів, що йому належать, вартістю $75 млн і елітної яхти ($90 млн). Власність Вексельберга, придбана через офшори на Панамі, слугувала йому інструментом ухилення від санкцій та відмивання коштів.

Попри ці ризики іноземні інвестиції, серед яких і ті, що мають російський слід, в американську нерухомість зростають. Що може свідчити як певну впертість у купі з надією на те, що фінансові потоки з різних офшорів не відслідкують до кінцевого власника; так і про ймовірний процес посилення впливу Кремля та Пекіну на внутрішню політику Штатів через його заможну агентуру. Тим більше, що в такому разі їм простіше буде укладати нелегальні угоди з місцевими впливовими особами і шкодити цілком конкретним діям федерального та урядів штатів, наприклад збільшенню експорту – від ЗПГ до добрив. І тут в нагоді за традицією можуть стати екоактивісти.

Корисні та своєчасні

Підозри і цілком конкретні звинувачення на адресу Кремля через використанням ним у власних інтересах еко-організацій лунали і раніше. Ще у ті часи, коли у світі тривала жвава дискусія щодо фрекінгу та ЗПГ. Власне це відбувалося приблизно десять років тому, за активної участі Москви та її сателітів – як політичних, так і медійних. Інформаційний простір насичувався великою кількістю фейків щодо шкоди від фрекінгу, а екоактивісти та й просто "навернуті" постійно проводили мітинги.

І Росії це вдалося. Як результат фрекінг у Європі став табу, а енергетична залежність країн від РФ збільшилася – на російський газ припадало до 40% імпорту цього енергоносія. Як ми знаємо, це вилилося в політико-економічну дифузію, коли уряди країн ЄС, тієї ж Німеччини, відверто підігравали агресивній політиці Москви через цю залежність, і що ще гірше – фінансували військову машину Росії, яка вже тоді нищила Україну, а з 24 лютого 2022 р. розвернулася на повну.

Ще у 2014 р. ексгенсекретар НАТО Андерс Фог Расмуссен розповідав в інтерв’ю The  Guardian: "Я спілкувався з союзниками, які можуть підтвердити, що Росія в рамках своїх складних інформаційних і дезінформаційних операцій активно співпрацювала з так званими неурядовими організаціями – екологічними організаціями, які працюють проти сланцевого газу – щоб зберегти європейську залежність від імпортованого російського газу".

Або були й ті, що раптово припиняли помічати "викопну" експансію Росії. В якості прикладів можна навести такі організації як німецький WWF, також німецькі BUND (Friends of the Earth) і NABU (Nature and Biodiversity Conservation Union), що були противниками газопроводу "Північний потік", але коли Nord Stream AG уклав угоду про співпрацю з еко-організаціями і пообіцяв сприяти захисту біорізноманіття у Балтійському морі у вигляді 10 млн євро, що, як писала тоді преса, пішли у кишені керівництва організацій, їх ставлення до газогону змінилося кардинально.

Чинник еко-організації з методичок Кремля не зник і потім. Після повномасштабного вторгнення Росії до України Європа, по-перше, шаленими темпами міняла свої джерела енергоносіїв; а по-друге, інтенсифікувала програму Fit for 55, направлену на максимальне скорочення шкідливих викидів за рахунок розвитку "зеленої" енергетики. У перспективі це така ж загроза для Росії, як і відмова ЄС від її енергоносіїв, адже Кремль мав сподівання, що у майбутньому Європа знов почне імпортувати з РФ газ та нафту. Проте є шанс, що до того часу відновлювані джерела енергії в ЄС будуть вже розвинуті достатньо, аби і не згадувати про російські енергоносії.

У більш скептично налаштованих до Росії європейських країн, зокрема, в Польщі виникли питання до цієї програми. В тому контексті, що навесні 30 євродепутатів звернулися до Єврокомісії із проханням оприлюднити перелік всіх лобістських організацій, які брали участь у створенні Fit for 55. Автори звернення підозрюють, що серед цих організацій є ті, що отримують фінансування від Росії.

І йдеться не тільки про Європу, але й про Сполучені Штати. Оскільки свого часу, у 2014 р., конгресмени звернули увагу на діяльність еко-організації Sea Change, очолювану подружжям Саймонс – Натаніелем та Ларою, яка була найвпливовішим гравцем серед усіх еко-лобістських організацій, що діяли від Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA). Саймонси є дуже щедрими донорами екологічних організацій. Кошти на їх фінансування йдуть з благодійної організації Sea Change Foundation International, створеній на Бермудських островах спочатку під назвою Klein Ltd.

Конгресменів зацікавила діяльність цієї компанії і походження її мільярдів. Саймонс стверджував, що одним з джерел є статки його батька. Однак згодом було знайдено зв’язок між Klein та Росією через інший бермудський офшор Wakefield Quin. Вказане керівництво обох офшорів також були директорами у компаніях давнього друга Путіна Леоніда Реймана, фігуранта справи про відмивання коштів. Плюс до того, за адресою офісу керівництва Wakefield Quin також знаходиться московська компанія Marcuard Spectrum, афілійована із корпорацією "Роснєфть". Тобто російський нафтовий гігант, цілком ймовірно, фінансував і впливав на американські еко-організації через Sea Change.

Не буде сюрпризом, якщо до числа таких входять і згадані у листі Common Sense American Центр біологічного різноманіття (Center for Biological Diversity) і Earthjustice, що, як зазначають автори, об’єдналися у судових позовах у справах, пов’язаних із видобутком, наприклад, фосфору, потрібного для виробництва добрив. І тут варто згадати про те, що Росія є одним із світових лідерів у цйі галузі. До речі, Москва використовувала блокування експорт зерна з України з метою створення продовольчою кризи, що у свою чергу використовувалося як інструмент посилення впливу на ринок добрив.

Earthjustice подало позов до EPA з вимогою створення більш жорстких правил щодо функціонування боєнь, які є найбільшим джерелом, а у заяві екоактивістів, забруднювачем води азотом і фосфором. Тобто речовинами, які використовуються для добрив. EPA вимоги задовольнила.

У тандемі з ними йде Центр біологічного різноманіття, який за останні п’ять років витратив на свою діяльність $100 млн коштів невідомого походження. До речі ще у 2018 р. вищезгаданий конгресмен Брюс Вестерман звертався до голови профільного комітету Палати представників із проханням дослідити діяльність Центру і припускав, що той фінансується іншими державами. Приводом став позов, який було подано з метою заблокувати переміщення бази США на Окінаві. Вестермен вважав, що ЦБР працює на замовлення префектури Окінави.

І дійсно, якщо проаналізувати діяльність цих двох організацій, зокрема, спочатку повномасштабної інвазії Росії до України, виникає враження, що вони напрочуд своєчасно використовують позовну і медійну силу, коли то є найбільш актуально для Москви.

Ось кілька прикладів:

25 березня 2022. Президент США Джо Байден і очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосили про плани зменшити залежність від російських енергоносіїв за рахунок збільшення імпорту ЗПГ до Європи, Earthjustice заявляє, що ці плани суперечать меті скоротити видобуток викопних енергоресурсів. Замість цього вони закликають більше уваги приділяти "зеленій" енергетиці, хоча у поточній, м’яко кажучи, кризовій ситуації, це не дозволить максимально швидко зменшити енергозалежність від РФ та позбавити її багатомільярдних прибутків.

5 квітня 2022. Ще одна заява Earthjustice про те, що власне вторгнення РФ до України стало свідченням небезпек, що несуть світові викопні енергоносії, але рішення про заміну російського газу ЗПГ – теж "поганий вибір".

27 квітня 2022. Повідомлення на сайті ЦБР про лист від імені "500 організацій із шести континентів" на ім’я Байдена із закликом зосередитися на відновлювальній енергії і "прискорити кінець ери викопного палива". Звісно ж на знак солідарності із Україною.

10 листопада 2022. ЦБР і 289 організацій вимагають від уряду США відмовитися від створення нового глибоководного порту для експорту нафти та газу.

26 січня 2023. ЦБР звітує про рішення федерального суду за позовом цієї організації і ще декількох про порушення законодавства під час закладення нової фосфатної шахти (добрива) каньйоні Колдвелл (Айдахо).

16 березня 2023. Білий дім дав зелене світло на видобуток нафти в Західній Арктиці на Алясці (199 свердловин) – у місцевості, що має назву Віллов. Що відбувається на тлі повідомлень про колосальне зменшення експорту російської нафти і, відповідно, прибутків РФ. Звісно ЦБР і Earthjustice вкрай збудилися через це. І Earthjustice вже подає до суду, щоб заблокувати цей проект.

Підсумки

Насправді, формально, до подібних екологічних організації не "прикопаєшся", так би мовити. Хіба будуть отримані докази отримання коштів від структур, афілійованих із Москвою. Оскільки вони мають рацію: майбутнє за відновлювальними джерелами енергії, викопні ж, зокрема, теж призвели до поточної ситуації, коли Європа роками була залежна від Росії.

Але впадає в око синхронність дій і подій. Росія втрачає газовий ринок Європи — екоактивісти починають виступати проти збільшення імпорту ЗПГ. Росія втрачає нафтовий ринок — екоактивісти виступають проти збільшення видобутку і імпорту сировини до Європи. Росія використовує продовольчу кризу для поліпшення позицій на ринку добрив — еко-активісти намагаються нашкодити видобутку необхідних речовин в США.

І що ще неприємніше – це відбувається із демонстрацією співчуття і підтримки Україні, із засудженням дій Росії, однак водночас з повним "нерозумінням" того, що збільшення експорту ЗПГ і видобутку нафти є форс-мажором. Це вимушені рішення, мета яких – позбавити Росію механізмів впливу на інші держави. Тим більше, що і США, і Європа давно вже націлилася на "озеленення" енергосектору, вкладають купу ресурсів і часу у відповідні програми.

Тож можна засвідчити, що Москва, в принципі, дуже ефективно використовує ось це тяжіння цивілізованого світу до "всього доброго, проти всього поганого". Як, власне, і з правозахисними організаціями. Пам’ятаєте скандальну доповідь Amnesty International?

Та й не забуваймо про банальне бажання підзаробити грошенят в обмін на власну репутацію. Які, як варіант, можуть передаватися через новоспечених резидентів з Китаю та Росії у Сполучених Штатах.

І це стосується і екологічних організацій, і окремих особистостей із активним політичним життям. Ні, звісно, ми не можемо стверджувати, що цей вплив вже дає свої плоди через тих чи інших відомих і авторитетних американських політиків.

З іншого боку, ми маємо тренд у лавах ультраконсервативних виборців, насамперед трампістів, на оскарження доцільності допомоги Україні у захисті її незалежності та територіальної цілісності. Сам Трамп визнав, що готовий був би погодитися на дерибан України Росією. І ми маємо окрім Трампа інші приклади (поодинокі, але вони є), коли політики в США, і передусім ті, хто є членами Конгресу, які просувають відверто проросійські наративи. На думку спадають і Тулсі Габбард, і Ренд Пол…Та й Рон Дісантіс раптом вирішив доєднатися до їх числа, хай і з метою відкусити від Трампа електоральний шматок. Правда от щодо Дісантіса, то варто зазначити, що губернатор Флориди абсолютно не в захваті від property-експансії китайців (про росіян нічого не казав, однак), і декларує намір заборонити продаж їм власності. Відповідні ініціативи зареєстровані в Конгресі у Вашингтоні, і Палаті представників Флориди.

Але. Так чи інакше, хай і немасово, кремлівським щупальцям вдається когось зачепити. Завжди і всюди будуть ті, хто з ти чи інших міркувань опиняться по ту сторону барикад. Якщо в нас спорадично ловлять колаборантів попри всі жахи війни, то чому ренегатам не з’являтися в інших куточках світу? Тішить те, що здебільшого всі ризики і загрози враховано й влада воліє їх позбутися.