Брудний Родріго. Доведуть реверанси Дмитра Медведєва Філіппіни до військового перевороту

Філіппінський Трамп, філіппінський Гітлер — такі прізвиська останнім часом чіпляються до не так давно обраному президенту цієї країни, що знаходиться в південно-східній Азії, Родріго Дутерте.

Філіппіни — давній і надійний союзник Сполучених Штатів в регіоні, який цілеспрямовано підминає під себе Китай. Дружать колишня метрополія з колишньої залежною територією з часів Другої світової війни, до початку якої Америка вже була готова відпустити свій протекторат у вільне плавання, але не встигла. Це до філіппінців звертався генерал Дуглас Макартур, обіцяючи з пачок контрабандних сигарет "Я повернуся", і обіцянку виконав, відбивши Філіппіни у японців. Правда, з тих пір начебто незалежною у своїх рішеннях Манілі завжди доводилося озиратися на Вашингтон.

Проте останні події в Манілі надихають не тільки Пекін, але й Росію. Різкі заяви Дутерте демонструють явне охолодження у відносинах з Штатами. Президент начебто бажає порвати з дядьком Семом і кинутися в обійми ведмедя і дракона.

Хто такий Дутерте, і чому він змусив напружитися Вашингтон? Філіппінський лідер в першу чергу почав з жорсткої боротьби з наркоманією і злочинністю. І прикметник "жорстка" в даному випадку не для красного слівця. Тому що Дутерте наказав вбивати наркоманів і перетворив поліцію і їх добровільних помічників у "ескадрони смерті". За останніми даними, в країні вже були вбиті понад 3,5 тис. чоловік, які стали жертвами цієї полювання на відьом. Причому президент не тільки мириться, але навіть виправдовує загибель невинних, включаючи дітей, під час антинаркоманских зачисток.

Ясна річ, що така середньовічна риторика і практика не могли не обурити цивілізовані США і країни Євросоюзу. Захід вимагає, по-перше, припинити практику насильницького усунення людей, які страждають наркоманією, а по-друге, провести розслідування за фактом вже скоєних вбивств в Філіппінах. Дутерте у відповідь наприкінці серпня заявив, що Філіппіни покинуть ООН. "Може бути, нам просто потрібно вирішити покинути Організацію Об'єднаних Націй. Виженете нас з вашої організації. Ви все одно нічого не зробили", — заявив він. Міністру закордонних справ Перфекто Ясаю довелося віддуватися, пояснюючи гарячий норов лідера розчаруванням позицією чиновників ООН. Маніла не збирається виходити з Організації Об'єднаних Націй, запевнив Ясай. Дутерте також потім заявив, що, мовляв, пожартував.

Це "пожартував" стає відмітною рисою президента. Він дозволяє собі неприпустимі для дипломатії висловлювання, а потім "жартує". Так було і з Бараком Обамою, якого він 5 вересня взагалі назвав "сучим сином" і пообіцяв проклясти на саміті G-20 (проходив у Китаї у вересні). Обама скасовує з ним зустріч, а філіппінський президент знову прикидається жартівником і називає американського лідера "найпотужнішим президентом у світі".

Однак за уявним каяттям була загроза з явним відтінком ксенофобії. Президент Філіппін Манілі заявив, що американським солдатам пора покинути південний острів Мінданао, де з 2002 р. перебувають 1,3 тис. спецназівців для ведення боротьби з терористичними угрупованнями (їх на Філіппінах дві і вони нерівно дихають до ІГ). "Ці спеціальні сили, вони повинні піти. Вони повинні. На Мінданао занадто багато білих людей. Раніше я не міг цього сказати з поваги. Я не хочу розладу з Америкою, але вони повинні піти", — сказав він.

Маятник полярності продовжує розгойдуватися. 9 вересня влетіло і генсекові ООН Пан Гі Муну, якого охрестили "дурнем". "Я сказав собі — це ще один дурень. Я продовжу кампанію проти злочинців, мені їх не шкода", — сказав Дутерте. Не менш грубо він поставився до стурбованості Брюсселя: "Я прочитав засуджують заяви Європейського Союзу проти мене. Я скажу їм "та пішли ви". Ви робите це у спокутування гріхів за час окупації європейськими державами країн Близького Сходу і Азії". Ці слова супроводжувалися непристойним жестом на камеру — глава держави показав середній палець.

І свого роду логічним поясненням нападок Дутерте на Захід стало оприлюднене намір зблизитися з двома країнами, історично змагаються з США, Росією та Китаєм. Він анонсував свої поїздки в ці країни, пояснивши їх незалежністю зовнішньої політики: "Я готовий не зовсім обривати зв'язки (з США), але ми будемо укладати союзи з Китаєм і... Медведєвим — він чекає мого візиту".

10 жовтня Дутерте знову повторив свої тези про розірвання військового співробітництва з американцями, додавши, що хоче відмовитися від союзу, який діяв 65 років. Датою "депортації" військових США філіппінський лідер назвав той момент, коли країна зможе самостійно збирати розвіддані, тим самим, зауважимо, залишивши собі шляхи до відступу. При цьому він прямим текстом заявив, що, мовляв, Філіппіни — "не підстилка" США, і він завжди може поїхати в Китай. І в цей же час в Пекіні підтвердили: так, Дутерте летить до Китаю зі свитою з 250 бізнесменів. Чотири дні — з 18 по 21 жовтня — філіппінська делегація обговорює економічне співробітництво в таких сферах, як залізнична, будівництво, туризм, агропромисловий комплекс, енергетична і обробна промисловість.

Що стосується співпраці з Росією, то в Манілі повідомили про плани по закупівлі російських озброєнь і проведенні спільних військових навчань. Однак ці плани мають виразно спекулятивний характер. Філіппінський ринок озброєнь традиційно контролюють США. І, незважаючи на заяви Дутерте, в цій державі присутній потужний проамериканське лобі в особі військової верхівки.

Втім, зближення з Китаєм також більше скидається на фікцію. Ні, звичайно, Дутерте в Пекіні може домогтися вигідних угод і з помпою представити їх на батьківщині. Однак якщо Маніла насправді відкине протекторат Сполучених Штатів, то відразу ж опиниться в орбіті впливу Піднебесної. Що обіцяє серйозної шкоди суверенітету і територіальної цілісності. Адже Філіппіни, як В'єтнам і Бруней, знаходяться в клінчі з Китаєм щодо островів і рифів в Південно-Китайському морі, з яких Пекін формує оборонний фронт. Китай зазіхає на острови Спратлі, які в Манілі вважають своїми. Тому дружба з КНР гарантує втрату території, в той час як з США вона відносно нешкідлива.

Отже Дутерте свідомо сформував такий спосіб. Філіппінський лідер володіє насправді непоганим чуттям на геополітичні зміни. І зараз дуже вдалий момент, щоб вести власну зовнішньополітичну гру, домагаючись певних преференцій від Вашингтона. У Обами часу на вирішення проблеми немає. Очевидно, що домовлятися з Родріго буде вже, швидше за все, Хілларі. З одного боку, Обама сподівається на її жорсткість і принциповість, а також досвід як колишнього держсекретаря. А з іншого — за ті кілька місяців, що залишилися до інавгурації наступного президента США, Дутерте зміцнить свої позиції. Підійметься вище, так би мовити, і всядеться міцніше, щоб диктувати умови союзнику.

Питання в тому, чи зможе він утриматися на побудованій ним хиткою конструкції з погроз, образ та шантажу. На даний момент популізм у Філіппінах просто-таки фонтанує. Для філіппінців він як цілющий ковток повітря після обридлої і, здавалося б, непорушної дружби з американцями. Безумовно, в країні будуть ті, кому не подобається, що на островах розгулюють люди під зірково-смугастим прапором. Останній раз країна "сварилася" з Штатами чверть століття тому. А тут стільки подій: Маніла офіційно тицяє фігу союзникам, президент, сорочка-хлопець, вбиває наркоманів, шле кого захоче до біса і називає тупицями.

Згідно з останнім опитуванням 76% філіппінців задоволені діяльністю Дутерте на посаді президента за перші 100 днів. Незадоволених лише 11%.

Інша справа, що популізм недовговічний і дуже швидко стомлює. На одній зі статистикою за вбитим наркоманам далеко не заїдеш.

До того ж таке переключення на наркоманів і підкилимні геополітичні ігри дає можливість наростити сили того ж "Абу-Сайяфу". Ця угруповання оголошувала про створення "халіфату" на початку поточного року. І місцеві ісламісти можуть розраховувати на ще більше посилення в разі успішного проведення операції по звільненню від ІГ іракського Мосула.

Регіональний сусід — Малайзія — вже підвищила заходи безпеки, очікуючи повернення джихадистів на батьківщину з Іраку. "Репатріанти" можуть з'явитися і в Філіппінах. А за цим послідує терор і стрімке падіння рейтингів популіста Дутерте. Якщо ситуація загостриться дочиста, то його скинуть проамериканські генерали за підтримки рідних убитих в ході антинаркоманских рейдів і тих, хто може зіткнутися з терористичними діями ісламістів. І це ще оптимістичний сценарій. Більш катастрофічні являють собою або вихід внутрішнього соціального вибуху за межі Філіппін, або ж ускладнення внаслідок перевороту. Пекін з усією очевидністю осторонь не залишиться. Тобто вражена вся південно-східна Азія. Боротьба за Південно-Китайське море і територіальний переділ спалахне з новою силою.