Страх перед Ісламською державою може об'єднати шиїтів та сунітів
Духовний лідер мусульман Єгипту Ахмед ат-Тайїб запропонував провести зустріч шиїтських та сунітських богословів, спрямовану на усунення протиріч між двома течіями ісламу та пошуку шляхів до ісламської єдності. Ця пропозиція вже отримала позитивну оцінку в Ірані - аятолла Насер Макарем Ширазі висловився на підтримку цього наміру. Наразі, судячи з повідомлень ісламських інформагенцій йдеться, принаймні, про обмін фетвами, які заборонятимуть шиїтам та сунітам вбивати один одного.
Загалом, чогось подібного можна було очікувати - ситуація на Близькому Сході майже катастрофічна, і від неї потерпають і шиїти, і суніти - принаймні, ті, які не мають наміру приєднуватися до Ісламської держави. Це радикальне угруповання - хоча і є сунітським за приналежністю, тим не менше не підкоряється жодним визнаним сунітським духовним авторитетам. Навпаки, більшість з цих духовних авторитетів - так само, як і світських володарів країн Затоки - вважає за зрадників. Таким чином, "сунітські повстанці" стали тим викликом, який може принаймні на певний час припинити віковічну ворожнечу між сунітською більшістю та шиїтською меншістю, принаймні, на Близькому Сході.
"Єдність ісламу" - це навіть не програма на найближчі сто років, це поки що, швидше, рекламний слоган. І він має як внутрішнього споживача на Близькому Сході, якому пропонують відмовитися від міжконфесійної ворожнечі, від вбивства інших мусульман
Також суттєву роль в процесі можливого зближення двох течій ісламу зіграв вихід Ірану з ізоляції після угоди з "шестіркою" щодо ядерної програми. Ця шиїтська країна, позбавившись санкцій, повертається на широку економічну арену і стає одним з головних гравців у регіоні. У чомусь навіть лідером - адже саме Іран є тією головною силою, яка наразі може щось протиставити експансії ІД. Лідерам регіону - саудитам та єгиптянам - зрозуміло, що з Іраном доведеться так чи інакше домовлятися з найрізноманітніших питань. І обміном фетвами про ненапад вони знімають найболючіші релігійно-ідеологічні перешкоди і прокладають шлях для подальшої більш складної дипломатії.
Зрозуміло, що "єдність ісламу" - це навіть не програма на найближчі сто років, це поки що, швидше, рекламний слоган. І він має як внутрішнього споживача на Близькому Сході, якому пропонують відмовитися від міжконфесійної ворожнечі, від вбивства інших мусульман. Це дуже актуально - адже запальна реклама Ісламської держави, яка мобілізує мусульман на створення халіфату, знаходить колосальний відгук в серцях релігійно схвильованих сунітів. І релігійних лідерів Сходу не може не хвилювати той факт, що запалені радикальними ідеями одновірці вбивають у своїй священній війні інших мусульман - не лише шиїтів, але й сунітів, які з якихось причин не розділяють їхніх ідей. Кінець кінцем, ця війна суттєво порушує хиткий баланс сил в регіоні, а в цьому не зацікавлені ані шиїти, ані суніти, яких цей баланс цілком задовольняє.
Зовнішньому споживачеві інформація про "іслам, який єднається" має повідомити про те, що ісламський світ готовий слідом за політичними лідерами світу повернутися обличчям до Ірану. Не зважаючи на релігійні розбіжності. А заодно засвідчити світові, що не всі мусульмани є радикалами - є цілком цивілізований іслам, здатний домовлятися. Адже Ісламська держава зіпсувала і без того неблискучу репутацію ісламу в світі. Обмін богословськими люб'язностями між затятими ворогами - сунітами та шиїтами - має пом'якшити враження від чергового сплеску насильства в ім'я Аллаха.
