Відстояти халяву. Як Захід втягнули в скандал з "Однокласниками"
Введення РНБО нових санкцій щодо російських компаній, які спричинили заборона на різні веб-ресурси, в першу чергу соціальні мережі, затьмарило в інформаційному просторі фактично всі важливі події. Наприклад, і що дуже вчасно, - розслідування українських і зарубіжних журналістів вбивства Павла Шеремета, чергові пороги на шляху Феміди у справі Януковича і навіть тріумф у вигляді надання безвізового режиму.
Уми українців захопили оперативно заблоковані чималою кількістю провайдерів "ВКонтакте" і "Однокласники", меншою мірою "Яндекс" з ресурсами і Mail.ru. Країну располовинило на схвалюють і критикують аж до петицій і невеликих акцій протесту. А ні - "четвертовало": ці дві категорії, а також ще ті, хто жартом треба усіма, і ті, кому відверто все одно.
Але, безумовно, основні баталії відбуваються між двома самими численними групами - супротивників і прихильників. Соцмережі вирують, експерти обурюються, ЗМІ, відповідно, все це ретранслюють і часом теж не можуть пройти повз. В результаті стандартний набір аргументів підкріплюється думкою з боку, зокрема Заходу, чия думка є останньою інстанцією правди. Проблема тільки в тому, що керівництво ЄС або США обережні в оцінках даного рішення, тому в більшості випадків вважали за краще зберігати мовчання.
У цій ситуації офіційну позицію організацій і структур, що мають авторитет, підміняють відвертими накрутками. Щоб далеко не ходити, розглянемо приклад з нібито коментарем Держдепартаменту всій це історії з заборонами. Журналіст "Голосу Америки" Мирослава Гонгадзе на своїй сторінці в Facebook писала про те, що з нею хтось у Держдепі анонімно поділився критичною оцінкою дій Києва. До речі, посту цього зараз немає, але його "сліди" прослизають в її коментарі під іншим постом в Facebook, скріншот яких опублікуємо нижче.
Загалом, допускаємо: джерело дав коментар, який був опублікований безпосередньо "Голосом Америки": "Немає сумніву, що підконтрольні Росії ЗМІ намагаються підірвати західні ЗМІ з допомогою фейкових новин і фальшивої інформації, включаючи Україну, де Росія використовує й інші методи, щоб підірвати уряд у Києві. Тим не менш свобода слова - ключовий елемент здорової демократії, яка прописана в Конституції України. Ми закликаємо український уряд знайти шляхи захистити свої національні інтереси таким чином, щоб це не підривало конституційні принципи".
Ця новина очікувано розлетілася блискавично, а російська преса напевно підхопила її з задоволеним чавканием. Шуму було...Поки не стало ясно, що Держдепартамент не давав офіційної оцінки, а замітка "Голосу Америки" - це особиста думка, яка чомусь виглядає як офіційна позиція: "Ми закликаємо український уряд знайти шляхи захистити свої національні інтереси таким чином, щоб це не підривало конституційні принципи". Анонімне джерело з якоїсь причини від імені всього відомства та уряду в коментарі виданню закликає до чогось іноземне уряд? Хто давав на це дозвіл? Що за форма подачі анонімного коментаря взагалі?
Відповідно, далі було... ні, не спростування, а уточнення: Держдеп не давав офіційної оцінки рішенням Порошенко, і, так, представник відомства заявив, що "недавнє рішення президента Порошенко заборонити на три роки ряд популярних російських сайтів, включаючи "Яндекс", підриває гарантоване Конституцією право на вільне вираження думки". Але воробей вже вилетів, в лічені секунди перетворившись у величезного баклана, а коли впіймали - у страуса. Журналіста, як видно на скріншоті, запитали про спростування і її відповідь в самому низу.
Це був перший серйозний ляп - усвідомлений чи ні. Наступним стала реакція організації Північноатлантичного договору, якої не було. 16 травня о 23.00 джерело російського інформагентства ТАСС в НАТО нібито розкрив ставлення альянсу до заборони соцмереж.
"Український уряд чітко дало зрозуміти, що це рішення - це питання безпеки, а не свободи слова. НАТО працює з Україною щодо посилення її реформ, включаючи питання демократії, верховенства закону і дотримання прав людини. Свобода преси входить до теми діалогу. Ми віримо в відданість України її міжнародним зобов'язанням і діючу в Україні систему стримувань і противаг", - нібито заявили в прес-службі НАТО.
Точно таку ж новину з рерайтом, але в 10.49 17 травня розмістила "Європейська правда", посилаючись в свою чергу на свої джерела: "Український уряд чітко дало зрозуміти, що цей указ є питанням безпеки, а не свободи слова", - повідомили в НАТО. Представник альянсу нагадав, що НАТО співпрацює з Україною у процесі її реформування, у тому числі у сфері демократії, верховенства права і прав людини. "Свобода слова охоплюється цим діалогом. Ми віримо в відданість України своїм міжнародним зобов'язанням і того, що в країні діє система стримувань і противаг", - заявили в НАТО".
Тільки ось, знову ж таки, офіційно альянс нічого не заявляв. А слова якогось джерела в прес-службі НАТО, який до того ж нібито спілкувався з російським інформагентством, все ж залишаються лише словами. Однак і "позиція" альянсу, і "позиція" Держдепу зробили свою справу.
Що вкотре доводить: ми все ще залишаємося вразливі до інформаційним маніпуляціям. Читачеві найчастіше в принципі і колись, і, може, бажання немає відсіювати зерно від полови. Це робота журналістів. Але, будемо відверті, багато в ЗМІ теж лінуються. Сенсації з нічого, дроблення одного важливого події на мільйон осколків, читаність, а не громадська та політична значущість інформації і т. д. - головні пріоритети, але не початкові функції журналістики. Епоха таблоїдів і соцмереж, що вже тут поробиш.
З іншого боку, звертаючись до авторитету тієї самої останньої інстанції, публіка фактично відстоює свій особистий, шкурний інтерес. А інтерес дійсно шкурний. "ВК" і "Однокласники" - джерела інформації кшталт Facebook, де сидять українські та зарубіжні ньюсмейкери? Немає. Ну хіба що деякі, не найбільш значущі представники "русского мира" в ОРДЛО і Росії. Тобто ці соцмережі вигідні суто завдяки іншим інструментам, що забезпечує більш нехитрі інтереси, - заробіток на рекламі, оголошення, паблики з картинками, безкоштовну музику, чати з друзями і т. п. Для окремих ЗМІ історія з забороною в цілому вигідна, вона породжує тонни нотаток з "чіпляє" заголовками.
Звичайно, бан соцмереж незалежно від того, вважати його добрим чи поганим, важливий для багатьох українців і тому владі слід враховувати їх інтереси. Але коли для захисту цих інтересів підтвердження вишукуються навіть там, де їх не було, пахне все-таки маніпуляціями - причому не тільки "русскомирскими", але і зумовленими виключно меркантильними міркуваннями начебто звички до халяви. Своє невдоволення потрібно виправдати - це і пояснює розкручування теми.
