Сувора правда від Росстату. Кінець Росії прийде на 18 років раніше
На тлі суперечок про рішення України розірвати Великий договір з Росією, яке у п'ятницю пройшло черговий етап у вигляді ноти, відправленої нашим Мзс "за поребрик", українці не звернули уваги на деякі документи, що просочилися в зворотному напрямку. А що міститься в них інформація говорить про те, що у відносно недалекому часу дружити, співпрацювати, а тим більш стратегічно партнерствувати буде вже просто не з ким.
Бомба від Росстату
Про це виразно говорить звіт Росстату за січень-серпень 2018 року, на якому можна писати той заклик, який все частіше виносять в шапки опозиційні російські ЗМІ: "Читайте, поки не заборонили (засекретили)". Звичайно, якщо переглянути заголовки публікацій посилаються на нього російських ЗМІ (в першу чергу офіційних, само собою), то подібне враження не складеться. Суцільне "росте процент жирів у маслі", завдяки чому ті, хто знайомиться з реальністю за допомогою новинних стрічок своїх соціальних мереж, можуть радіти триваючому (вічно) "вставанням з колін", якому, звичайно ж, "санкції дарма".
Але якщо цю новину відкрити, а тим більше дочитати до кінця, то картина для росіян стає куди менш оптимістичною. Наприклад, в кінці публікації про те, що промислове виробництво в РФ зросла за звітний період (коли ціни на нафту радували Кремль) на 3,1%, можна прочитати, що в серпні це зростання вже скоротився до 2,7% проти липневих 3,9%. Але тут хоч зростання зберігається. А ось після бадьорих звітів про те, що доходи росіян за вісім місяців поточного року збільшилися на 2,2%, можна прочитати, що в серпні вони вже скоротилися порівняно з липнем на 0,7%.
Сама ж бадьора новина, яку російські ЗМІ почерпнули з росстатовского звіту, радує читачів тим, що частка бідних в Росії у II кварталі знизилась до 12,8% (18,8 млн росіян замість 20,8 млн у першому кварталі). І це зниження спостерігається вперше за кілька років. Тут, здавалося б, ніякої особливої "ложки дьогтю" не знайти. Окрім, правда, того факту, що "кілька років", протягом яких кількість громадян РФ з доходами нижче прожиткового мінімуму тільки зростала, впираються в 2012 рік, а не 2014-го, коли проти країни почали запроваджувати санкції за її агресію в Україні. Тобто, підступністю Заходу збіднення росіян пояснити важко (українська економіка, до речі, в цьому ж році почала демонструвати негативні тенденції, так що пояснювати "зубожіння" Евромайданом, що почався в кінці наступного року, теж не дуже правильно).
Щоб у цієї медалі побачити зворотний бік, про яку не особливо хочуть говорити російські ЗМІ, потрібно дочитати до кінця не їх публікації, а сам звіт Росстату. І тоді з'ясується, що скорочення кількості людей з доходами, не дотягивающими до прожиткового мінімуму, відбувається практично так само, як і у вже класичному номері п'ятигорського Квну, показали єдино можливий спосіб зникнення "бідняків" в Росії - їх вимирання. Причому разом з іншим населенням РФ. І процес цей йде набирає темп, просто до минулого року природне зменшення населення (перевищення смертності над народжуваністю) Кремлю вдавалося маскувати за рахунок трудових мігрантів. Адже статистика оперувала числом не громадян, а жителів РФ. Завдяки цьому навіть самий правдивий і послідовний у світі президент (той самий, який спочатку говорив, що російські війська в незаконній анексії Криму не брали участь, а потім сам себе спростовував), у посланні до Держдумі в 2016 році стверджував, що "природний приріст населення триває".
Можливо, для Володимира Путіна приріст за рахунок мігрантів і є "природним", але для більшості демографів - не зовсім, так як залежить від безлічі факторів, зовнішніх по відношенню до країни оцінювання (наприклад, тяжкий економічний стан війни або в суміжних державах). І це видно з таблиць і графіків звіту російського статистичного відомства, де "природний" приріст/убуток оцінюється за вищезгаданого балансу народжуваності і смертності, а "міграційний приріст" виноситься в окрему категорію.
Знову пробите дно
Але зараз мова не про те, що "чотири рази легітимний" не розбирається в демографічній термінології, а про те, що мільйони трудових мігрантів дозволяли Кремлю маскувати провали його соціально-економічної політики, стимулюючої росіян заводити дітей (або стимулюючих їх любити батьківщину "зі сторони", найчастіше західної, хоч і "бездуховної"). Адже якщо від наведеної Росстатом чисельності населення країни в 146,8 млн. чоловік відняти 10 млн трудових мігрантів, то стане зрозуміло, чому російські офіційні органи так не люблять давати цю остаточну цифру в звітах.
Вони віддають перевагу "вивалювати на читачів масиви інформації про кількість мігрантів з окремо взятих країн, про розподіл їх за професіями, про розселення за регіонами РФ, не підсумовуючи. Спробуйте знайти остаточну статистику на офіційному сайті УФМС Росії, і ми вибачимося за те, що взяли цифру з туристичного порталу, яка, в принципі, збігається з даними за 2016 рік з порталу, не тільки присвяченого проблемам міграції, але і пропонує термінову консультацію того ж юриста, що і портал міграційної служби.
Сенс цих маніпуляцій, очевидно, в тому, що 136,8 млн. чоловік "непонаехавшего" населення (укупі з аннексированными кримчанами) несуттєво перевищує прогнозні 136,7 млн, до яких населення РФ мало б зменшитися при песимістичному сценарії розвитку соціально-економічних процесів тільки до 2036 році.
Як свідчить свіжий звіт Росстату, скоро такі прийоми втратять всякий сенс. Так, в минулому році "понаїхали" допомогли лише вивести в нуль демографічний баланс. А вісім місяців нинішнього показали, що дно пробито: "З початку року кількість жителів Росії скоротилося на 91,9 тис. осіб, або на 0,063% (в аналогічному періоді попереднього року спостерігалося збільшення чисельності населення на 5,3 тис. осіб, або на 0,004%)". Тобто, якщо в 2017-му міграційний приріст збільшив чисельність населення РФ на тисячні частки відсотка, то за вісім місяців цього року лише компенсував природне зменшення росіян - і то частково.
Азіатська Росія
Найбільше в таблицях Росстату нас, звичайно, тішить те, що кількість трудових мігрантів з України за перші сім місяців цього року скоротилася до 78851 людина з 86956 за аналогічний період минулого року, а число повернулися в Україну зросла ледь не вдвічі: з 42693 до 70564. Причому за рік кількість тих, хто виїхав на заробітки в РФ зменшилася в п'ять з гаком разів: 44263 осіб у 2017-му, а в нинішньому - 8287. Звичайно, при озвученої Павлом Климкиным у квітні цифрі 3 млн українських трудових мігрантів у РФ, це може здатися дрібницею, навіть з урахуванням того, що багато з цих мільйонів з окупованих територій Донбасу (показово, що під гарячу руку Жириновського під час протестів 9 вересня потрапив луганчанин). Але тенденція радує.
До речі, порівняно з минулим роком менший приріст кількості мігрантів у Росії спостерігався з Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови і самого густонаселеного "донора" Узбекистану (через 30 мільйонного населення він "постачав" в РФ практично стільки ж трудових мігрантів, як і Україна, 2-3 млн). У всіх цих країнах стан економіки не краще, ніж в Україні, тому кількість мігрантів у РФ зростає. Але значно меншими темпами, ніж раніше. Це демонструє схлопывающиеся можливості російської економіки: скорочення (незважаючи на високу ціну нафти) робочих місць і зарплат, на які могли б зазіхнути жителі сусідніх країн. А це рано чи пізно позначиться і на можливості Кремля фінансувати війну в Україні.
Ще один тренд яскраво проявився в тому, що місце головного постачальника гастарбайтерів в РФ Україна поступилася Таджикистану. Росія втрачає доступ до культурно та/або етнічно близьким титульної нації людських ресурсів, залишаючись безальтернативним варіантом трудової міграції для вихідців з Центральної Азії. Принаймні, на першому етапі: мігранти з РФ звідти перебираються і далі, але вона практично завжди значиться у них як перше закордонне місце роботи.
Картина була б неповною без хоча б позначення того, що демографічні проблеми в РФ в різних регіонах мають різні масштаби. І якщо в європейській частині спад населення ще не так помітна, в тому числі завдяки внутрішньої і зовнішньої трудової міграції, то Сибір і Далекий Схід стають для Кремля все більшої головним болем. Там скорочення населення відбувається не тільки за рахунок вимирання, але і завдяки активній міграції в центральні регіони РФ і за кордон. За останні роки так і не густе для величезних далекосхідних просторів 6-мільйонне населення скоротилося на третину. Чим це загрожує, розуміє і Путін, який 10 вересня влаштував "рознос" ліпшим під руку міністрам за недостатню увагу до проблем регіону, і населення цього самого регіону днями бунтуюче проти підтриманого самими Путіним кандидата на пост губернатора Приморського краю. І китайці, які вже давно, хоча поки що тільки у внутрішньополітичному дискурсі, говорять про повернення територій, захоплених колись Росією.
