Тактика сарани. Як українцям помститися Сальвини за "фейковий Майдан"

Після скандальних висловлювань віце-прем'єра і міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвини в інтерв'ю The Washington Post в український МЗС для роз'яснень викликали італійського посла Давида Ла Чечилія. Адже коли настільки високопоставлена особа називає Євромайдан "фейкової революцією", а анексію Росією Криму - проведеної на законних підставах, і справді незрозуміло, чи то він висловлює особисту думку, чого робити начебто не має, то точку зору свого уряду в цілому.

Посол заявив, що офіційна позиція представляється їм країни в питанні суверенітету і територіальної цілісності України не змінилася. Вона чітка і послідовна, про що Італією офіційно заявлено на всіх міжнародних майданчиках, включаючи нещодавні заходи, які відбулися в рамках ЄС, НАТО і "сімки", - сказав він під час візиту в МЗС України та бесіди з заступником міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції україни Оленою Зеркаль. Загалом, як в анекдоті - "ложечки знайшлися, та осад залишився".

Нагадаємо, що на питання, чи мала РФ право анексувати Крим, міністр відповів ствердно, додавши: "Був референдум". Ці слова викликали щонайменше подив журналіста, який запитав: "Який референдум був там з російськими солдатами?". На це Маттео Сальвини відповів тезами, повністю повторюють установки російської пропаганди: "Порівняйте це з фальшивою революцією в Україні, яка була псевдореволюцией, що фінансується іноземними державами, подібно арабським "весняним революцій". Є деякі історично російські зони з російською культурою і традиціями, які законно належать Російській Федерації". Також він висловився за скасування європейських санкцій проти Росії.

Тут все-таки варто відзначити, що наш МЗС відреагував на публікацію досить оперативно, засудивши "позицію італійського політика як таку, яка не ґрунтується на реальних фактах і суперечить визнаним принципам і нормам міжнародного права". А також викликавши на килим посла. Правда, при цьому Олена Зеркаль миролюбно заявила, що Давида Ла Чечилія "не може відповідати за слова своїх політиків, особливо враховуючи те, що цей політик їздив у Крим і тільки що повернувся з Москви, де, за наявною у нас інформацією, зустрічався з паном Путіним".

Однак реакція українських дипломатів могла б бути і жорсткіше. Включаючи, наприклад, і ноту протесту, так як це була заява офіційної особи, що суперечить та соціальної політики України, та політиці Італії, і політики Євросоюзу, членом якого Італія є. Та й про ймовірне оголошення Маттео Сальвини персоною нон грата в Україні доведеться задуматися, якщо буде офіційно підтверджено його незаконне перебування в окупованому Росією Криму (як це було зроблено стосовно угорської депутата Європарламенту Крістіна Морваї, відвідувала в 2014 р. непідконтрольні території Україні на Донбасі).

Навряд чи варто боятися погіршення відносин з Італією. По-перше, тому, що відношення даного політика, активно співпрацює з "Єдиною Росією" і навіть, можливо, одержує гроші від її керівництва, на Україні гірше вже не стане. А по-друге, тому, що в самій Італії достатньо сил, які позицію міністра не поділяють.

Ще до роз'яснень посла Італії в Україні відразу ж після скандального інтерв'ю виявилася реакція члена дирекції опозиційної Демократичної партії П'єро Фассино, який розкритикував главу МВС. "Тепер черга дійшла до України. Не задовольнившись сваркою з половиною Європи, невгамовний Сальвини змушує нас сваритися з Україною. Кому-то слід нагадати йому, що "багато ворогів і багато честі" вже призвели Італію до катастрофи", - сказав Фассино, побічно порівнявши міністра з Беніто Муссоліні, автором наведеної цитати. Так що в України поки ще досить шансів домогтися підтримки засудження подібних заяв як в Італії, так і в Євросоюзі, серйозно незадоволеному політикою популістського італійського уряду.

Однак якщо Україна буде обмежуватися тільки реакцією на подібні демарші і чекати, як написали в Мзс, що "Італія і надалі разом з ЄС буде підтримувати Україну в боротьбі з російською агресією", багато чого вона не досягне. Дуже потрібна активізація не тільки дипломатів, але і всього політикуму з громадськістю щодо роз'яснення реального стану справ в Україні, в Росії і на окупованих територіях. І кожен повинен працювати на своєму рівні. Держава в цілому - не шкодувати коштів на роботу дипломатів, особливо тих, хто довів свою ефективність, адже ці гроші будуть повертатися такої необхідної нам зараз міжнародною підтримкою (в тому числі й фінансової). Дипломати - роз'яснювати таким політикам або їх колегам (у разі повної "зашореності" авторів ганьблять нашу країну слів) неприпустимості подібних заяв. У тому числі і в мас-медіа країн перебування, а про прес-конференції чи брифінгу українського посольства в Італії, на якому було б продемонстровано невідповідність міжнародного права скандальних реплік голови місцевого МВС, щось не чутно.

Політикум в цілому повинен віщати з міжнародних трибун і тихо вмовляти під час двосторонніх зустрічей. До речі, нарівні з обуренням і головомойкой послу можна було б запропонувати Сальвини скататися на передову, особисто подивитися, хто з ким воює. І в разі очікуваного відмови - розкрутити кампанію звинувачень в політиці подвійних стандартів і потурання агресору. Європейські публічні особи поки ще люблять погратися в мораль і принципи, принаймні на публіку, і це варто обертати проти них.

А ось громадськості варто відволіктися від внутрішніх раздраев - принаймні, заради подібних інцидентів. І замість цього вчити мови, щоб мати можливість в тому ж "Фейсбуці" спілкуватися з жителями тих країн, чия підтримка нам так необхідна. Це принесе більше користі, ніж навіть спроби агітувати росіян, адже європейці не перебувають під таким пресингом кремлівської пропаганди.

У них багато проблем, якими користуються політики-популісти типу Сальвини, щоб прийти до влади. Але якби українці з такою ж наполегливістю, як обрушали рейтинг офіційної фейсбучной сторінки FIFА, розповідали жителям європейських країн правду про російської агресії в Криму і на Донбасі, то заяви про російської приналежності АРК або про "фейковости" Революції переваги не могли не призвести до зниження результатів цих популістів на наступних виборах. Або до зміни ними позиції, як це сталося нещодавно в Греції, ще пару років тому симпатизировавшей Путіну, а тепер высылающей російських дипломатів (хоча тут, звичайно, обійшлося і без збільшення симпатій до України, просто самі росіяни перестаралися, заважаючи грекам залагодити їх давній спір з македонцями, що закриває останнім шлях до ЄС та НАТО).

Не зайве також провокувати персонажів, подібних Сальвини, на продовження висловлювань в тому ж дусі. Їм варто забезпечувати медійний супровід - в наших ЗМІ або дружніх Україні, в даному випадку не принципово. Варто публікувати їх думку про в'язнів совісті в РФ - про долю Олега Сенцова, наприклад. Про те, яку частину Італії Сальвини готовий поступитися для облаштування російської військово-морської бази теж непогано б запитати. І про те, як він ставиться до, скажімо, повернення регіону Больцано Австрії заради відновлення історичної справедливості. Причому згодяться і мовчання, і ухильні відповіді. Чим більше буде подібного троллінгу і чим він буде масштабніше - тим менше буде бажання зробити приємне Росії за наш рахунок. Ми повинні всіма силами допомагати тим, хто хоче скандальної слави, - до тих пір, поки вони не почнуть розуміти, що політкоректність - найбезпечніша лінія поведінки, коли розмова заходить про Україну. Загалом, нам потрібна та ж "тактика сарани", яка поклала рейтинг сторінки FIFА - але не спонтанна, а продумана і різноспрямована. Тобто ми, зрозуміло, цінуємо і свободу висловлювань і свободу думки - в тих випадках, коли під личиною не ховається відверта брехня.

І не варто впадати у відчай, якщо подібні зусилля не принесуть швидкого результату, наприклад, в даному конкретному випадку з Сальвіні. По-перше, рейтинг його партії на хвилі мігрантського кризи зростає. По-друге, ситуація з російською окупацією Криму йому вигідна, адже він прихильник зміни кордонів в Європі, тобто відокремлення Північної Італії від більш бідних південних провінцій. Так що міняти позицію йому поки не захочеться. Але самі політики при владі змінюються, а в Італії, зауважимо, ще й не так вже рідко.

Не найкраща економічна ситуація в країні, посилена держборгом у два з половиною трильйона євро, не додає стабільності нинішнього уряду популістів, яке, нагадаємо, і сформувалося з великим трудом. А недавній вимушений відхід від жорсткої антимігрантською політики, яка була однією з головних передвиборних фішок сформували його партій, може перетворити нинішній зростання їхніх рейтингів в падіння. Незважаючи на всі запевнення про тимчасовість зміни відносин до мігрантів та роз'яснення глави італійського Соцзабезпечення Тіто Боері, що Італії як країні з низькою народжуваністю дуже потрібні мігранти, щоб не втратити можливості платити пенсії. Так що в Італії скоро може з'явитися новий міністр внутрішніх справ, а заяви нинішнього забудуться, як, наприклад, заяви чеського президента про можливості Росії "викупити" Крим в України, ніяк на політику його країни і Євросоюзу в цілому не вплинули.