Незалежність Каталонії доведеться зайнятися Меркель

Референдум про незалежність в Каталонії все-таки відбувся. Як і слід було очікувати, кожна сторона цієї драми поспішила оголосити про свою перемогу. Ну, або майже перемоги, пише Depo.ua.

"У цей день надії і страждань громадяни Каталонії завоювали право оголосити незалежна держава у вигляді республіки", — заявив глава уряду Каталонії Карлос Пучдемон. Додавши, що в найближчі дні уряд направить результати сьогоднішнього голосування в парламент Каталонії. Спікер каталонського парламенту Карму Форкаделл скликала засідання представників всіх партій на понеділок. А на вівторок в Каталонії призначено загальний страйк.

Натомість голова уряду Іспанії Маріано Рахой заявив, що "в Каталонії не сталося референдуму про самовизначення". Очевидно, відчуваючи раптовість цього твердження, прем'єр-міністр Іспанії додав, що "переважна більшість каталонців не бажали брати участь у перепису населення сепаратистів і це безперечний факт". І навіть тих, хто прийшов, "обманом затягнули на голосування".

З всього цього нагромадження слів, очевидно, можна вловити натяк на те, що в референдумі взяли участь близько 43% каталонців, з яких, щоправда, дев'ять десятих підтримали ідею незалежності. Але сам факт заперечення референдуму — конституційний він був чи не дуже, так і повідомлення про "обман каталонців" (ким? як?) настільки розходяться з реальністю, що за іспанського політика стає незручно.

Той факт, що прем'єру доводиться говорити неправду, вже сам по собі демонструє нерішучість Мадрида у всій цій історії. Маріано Рахою, схоже, хочеться заснути і прокинутися в світі, де каталонського референдуму не було. А не вийде.

Втім, в тому, що просто взяти і заборонити" не вийде, переконався, здається, і Рахой. Він навіть заявив про готовність до діалогу з Каталонією. "Я не буду закривати жодні двері. Я завжди пропонував діалог, але в рамках закону", — констатував він, не уточнивши, чи готовий в принципі обговорювати можливість від'єднання Каталонії. Як і того факту, чому "готовність до діалогу" прорізалася тільки після, а не до референдуму.

В несподіваній готовності Мадрида говорити з каталонцями насправді є дві причини. Перша полягає в тому, що центральний уряд переконалося, що налякати прихильників незалежності використанням кийків і гумових куль не вдається, а до свинцевим в Мадриді, на щастя, і самі не готові. А друга причина криється в тому, що суперники Народної партії, до якої належить Рахой, соціалісти і ліва партія "Подемос" вже заговорили про можливість федералізації країни, так і про законному референдумі в Каталонії під наглядом світової спільноти. І в разі провалу силової політики нинішнього офіційного Мадрида поразку правлячої партії на наступних виборах видається майже неминучим.

Але на тлі вчорашніх подій представляється, що для адекватної дискусії Барселоні і Мадриду потрібен посередник. Враховуючи ситуацію, цілком логічно, що таким посередником повинен стати ЄС. Зрозуміло, що і в Брюсселі, і в Берліні багато б віддали, щоб уникнути подібної честі. Але ситуація, за якої одні громадяни ЄС від душі б'ють палицями закривавлених інших громадян ЄС (і цілком зрозуміло, що на тих перших громадян ЄС незабаром можуть полетіти коктейлі Молотова з щільних рядів тільки побитих і їх прихильників), — це не той випадок, коли Брюсселю вдасться заявити, що все це виключно внутрішня справа Іспанії". Потрібна модерація переговорів, досягнення певної угоди та гарантії її виконання як Мадридом, так і Барселоною. В іншому випадку слабка і недалекоглядна політика іспанської Народної партії неминуче призведе до ескалації і без того прикрого конфлікту.

І цілком можливо, що перший крок до створення "наднаціонального ЄС", жаданого Меркель і Макроном, буде полягати не в спільному міністерстві фінансів і навіть не в загальній армії. Можливо, першою повинна стати загальнообов'язкова для членів ЄС регуляція, яка визначить специфічний для Європи тонкий баланс між бажанням національного самовизначення окремих етносів та дотриманням конституційних норм наявних національних держав. Тому що, здається, Каталонія не перший і не останній подібний випадок.