Ніккі Хейлі — в президенти. Навіщо посол США в ООН подала у відставку
Відставка представника США в Радбезі ООН Ніккі Хейлі (взагалі-то, Нимраты і в дівоцтві Рандава) —втім, до листопадових проміжних виборів або до кінця року вона все-таки допрацює — прозвучала як грім серед ясного неба навіть для вашингтонських всезнайок. Однак, як виявилося, не для самого президента Трампа — про бажання зробити "перерву" в роботі на держслужбі Хейлі повідомила йому ще півроку тому.
Перший кандидат
Підкреслимо, те, що ця гаряча інформація не пролилася з Білого дому, означає дуже високий рівень довіри між Трампом і Хейлі (адже нерідко, як пишуть, джерелом зливів ставали навіть родичі президента). Правда, потім генералітет в адміністрації цю практику начебто припинив, але її рецидиви — тепер у формі публічних анонімок в колонки провідних газет — продовжують відбуватися. Однак Хейлі ці практики не торкнулися.
Далі відзначимо, що президент, здається, все-таки сподівався, що вона не піде, оскільки на цей момент конкретного кандидата у нього на заміну немає: заявлено, що заміна буде знайдено протягом декількох тижнів. Правда, відразу зайшла розмова про Дине Хабіб Пауелл, яка працювала близько року першим заступником радника з національної безпеки (тоді це був Герберт Макмастер), а до того — в адміністрації Джорджа Буша-молодшого заступником держсекретаря з питань культури.
Трамп повідомив, що розгляне її кандидатуру, але поки він налаштований досить прохолодно. По-перше, Пауелл працювала при Буші, з яким у Трампа відносини навряд чи краще, ніж з Бараком Обамою. По-друге, з Макмастером, з яким Трамп розлучився важко і швидше за своєї вини. По-третє, Хабіб Пауелл — техаська єгиптянка-коптка, привезена в США дитиною, а що з Техасом, що з Близьким Сходом, крім Ізраїлю та Саудівської Аравії, у президента відносини в кращому випадку рівні.
Всю кар'єру Пауелл зробила в партії Рейгана і Бушів (в адміністрації молодшого встигла попрацювати також помічником по кадрах), з яких Трампу імпонує тільки перший, так і те, як іноді здається, лише заради бренду. Після звільнення з держслужби Пауелл зробила кар'єру в GoldmanSachs і туди ж пішла з адміністрації самого Трампа, куди потрапила через Іванку і займала підряд дві посади (причому щасливо розминувшись з агентом російського впливу Майком Флінном). І непросто буде її умовити повернутися, та ще в нервовий період виборів і розгалужених розслідувань. При цьому Пауелл була б, мабуть, найбільш компетентним вибором.
Тому повернемося до Ніккі Хейлі.
Треба згадати, що Трамп відразу після перемоги пропонував Хейлі, губернатора Південної Кароліни, пост держсекретаря, проте вона відмовилася, пославшись на брак фундаментального досвіду для керівництва у цій сфері. Але на посла в ООН погодилася, причому президент в цьому статусі ввів її в склад свого кабінету. Це було необов'язково, але Трамп відчайдушно потребував в людях, особливо на тлі відходу у відмову переважної більшості досвідчених дипломатів.
Втім, розрахунок з її боку тут теж міг бути — сором'язливого та ізольованого держсекретаря Рекса Тіллерсона Хейлі просто затьмарила і, цілком можливо, могла зайняти його місце. Але після падіння Тіллерсона першими в президентські двері продавились квадратний Майк Помпео і незграбний Джон Болтон, швидко, незважаючи на весь політес, відтіснивши Хейлі на другі ролі.
Не забудемо також, що, вийшовши з Ради з прав людини і почавши процес виходу з Міжнародного суду, уряд США помітно обмежує можливості свого посла в ООН, як функціональні, так і можливості "світитися". Втім, Хейлі зуміла створити собі реноме чудового бійця — її позиція щодо Росії була значно гостріше президентської, а з Ірану та Ізраїлю потрапляла з Трампом (і новими керівниками зовнішньої політики) в ноти.
Кілька тижнів пошуку (якщо це все-таки буде не Пауелл і не Іванка Трамп або її чоловік Джаред, перешкод для цього, загалом, немає) — це довго. Враховуючи, що вибори на носі, а адже часто буває, що глава держави змушений зробити за підсумками голосування певні висновки і провести рокіровки або серйозні кадрові зміни в команді.
Мета — Білий дім?
Звідси і сама перша версія: незважаючи на відсутність прямої залежності як президента, так і членів його адміністрації різних рівнів від того, хто і як посяде крісла в палатах законодавців, може бути, що Хейлі йде, щоб не залишатися в команді, що програла? Часто подібні ходи саме так і сприймаються недовірливим політиками (а більшість з них недовірливі, особливо в питаннях лояльності). При цьому мало хто сьогодні сумнівається, що з тим чи іншим відривом, але республіканці втратять контроль над Палатою представників, хоча що ще може змінитися.
Але це, схоже, не той випадок. Справа в тому, що нижня палата має мало впливу на саму по собі зовнішню політику — бере участь, звичайно, в ній, але першу скрипку грає Сенат, його комітет у закордонних справах. А вже Сенат республіканці, швидше за все, залишать за собою. Але навіть якщо і ні, то можна звернути увагу на те, як чемно проводив Хейлі старший демократ в профільному комітеті Боб Менендес. І якщо б, до речі, у Трампа були нормальні стосунки з нинішнім главою комітету Бобом Коркером, з яким він часто публічно лаявся, Хейлі міг би замінити якраз цей республіканський сенатор — він не планує переобиратися. Але все йде так, як йде.
Досить моторошний варіант заміни — це Річард Гренелл, нинішній посол США в Німеччині, який прославився настільки дивними висловлюваннями, що німецькі політики вимагали його висилки. Також називають чинного посла США в Канаді Келлі Найт Крафт, особистість досить загадкову, оскільки вона є багаторічним, ще з часів Буша, спонсором партії і дружиною вугільного магната. Але будь джокера викине Трамп, невідомо, поки зрозуміло, що відходом Хейлі (за її словами, у приватний сектор) він засмучений. Бізнесом як таким Ніккі Хейлі, треба сказати, ніколи не займалася.
Правда, заявивши про те, що не стане суперницею Трампа до 2020 р. (а в цьому сенсі в партії вона була в першій п'ятірці списку, оскільки доповнила свій досвід законодавця штату і губернатора великим зовнішньополітичним постом), Хейлі знову робить спритний маневр умовчання. Хто знає, що буде через місяць, який там 2020 р.?! А між тим у 2012-му Мітт Ромні досить серйозно розглядав Ніккі Хейлі як спаринг-партнера в гонці за президентство. Але тоді вона в результаті вибрала губернаторство — з двох термінів не досиділа рік, погодившись на пропозицію Трампа. Так що Хейлі — досвідчений і спритний політик, з відчуттям правильного моменту.
Тим часом Мітт Ромні на цих виборах намагається потрапити в Сенат від штату Юти, а його напарник 2012 р. Пол Райан очолює Палату представників, але, швидше за все, покине свій пост. Все це — деякі частинки пазла, тому що мало хто може передбачити, як буде розвиватися партійна політика республіканців у найближчі шість років. Але, як бачимо, і всередині, і поза Білого дому Трампа складаються і розкладаються карткові колоди.
У Хейлі, якщо розглядати її як кандидата в президенти у 2020 або 2024 роках, дуже сильна риторика лідерського складу, співзвучна одночасно президенту, партії та істеблішменту. Її команда в місії США при ООН добре відчувала це лідерство. До речі, Хейлі оголосила, що буде агітувати за Трампа через два роки, проте очевидно, що вона переходить в "елітний резерв" партії на випадок чого.
Опозиція вже зашепталась в своїх блогах і колонках, що Хейлі намагається зберегти репутацію, зіскочивши в зручний момент — перед потрясіннями. Але це все ж видача бажаного за дійсне: очікування потрясінь явно затягнулося і залежить від сальдо політичного впливу в гілках влади, причому один важливий раунд президент Трамп тільки що виграв, продавивши суддю Бретта Кавано до складу Верховного суду. Так що чутки можуть бути будь-якими, а ось доведеться вірити офіційній інформації та отталкивающейся від неї аналітиці. А вона вказує на те, що посла Хейлі ми ще побачимо, але в іншій політичній ролі.
З користю для України
Для України це момент зі знаком питання — зрозуміло, що посол в ООН озвучує заздалегідь узгоджену позицію, і все ж від особистості, її таланту і здатності керувати апаратом в Нью-Йорку залежить дуже багато. Ніккі Хейлі в цьому сенсі була зразковим представником (як і її попередниці Саманта Пауер і Сьюзен Райс). Можливо, цю посаду все-таки залишать за жіночим підлогою? Хоча чого можна очікувати, наприклад, від Іванки Трамп на цій посаді — притому що Хейлі її як раз розхвалювала, але це явна політика, — уявити складно. Непотизмом тепер у США нікого не здивуєш, та все ж там проглядається явний конфлікт цієї позиції з бізнес-інтересами і якась вузька спрямованість на близькосхідні питання. Чого варто нинішній анекдот з арештом особняка Дерипаски, де проживає колишня дружина Абрамовича, з якою дружні Трампи–Кушнеры? Мабуть, сенатори все-таки не затвердять такого призначення, хіба що президент внесе його під самі вибори, поки є прапором партії.
Але і посол США в Німеччині Гренелл, треба думати, однодумець Стівена Бэннона, на місці Хейлі для російсько-української війни і пов'язаних із нею викликів виглядає якось надто екзотично. Кадрове питання стоїть в нинішній адміністрації США, лише кілька місяців як відносно стабілізувалася, дуже гостро. Особливо це стосується мін'юсту і ФБР, але і Помпео пропрацював разом з Хейлі тільки п'ять місяців. Натягнуті відносини між США і ООН організацією можуть дозволити законодавцям, особливо в дні кампанії, затягнути будь-які призначення (або навпаки — нав'язати, йдучи, спадкоємця). Але ключовим для більшості законодавців стане питання Росії, а для президента — втілення його політики жорсткого курсу по відношенню до всіх без винятку країн світу.
У будь-якому випадку вважається, що новий посол США в ООН буде призначений під технічним впливом радника президента з національної безпеки Джона Болтона, який багато в чому перебудував систему під себе (цієї манерою будучи представником США в ООН він попсував чимало нервів тодішнього держсекретаря Кондолізи Райс). Конкуренція Помпео і Болтона при дворі продовжує наростати і носить скоріше конструктивний характер, і Україні, треба сказати, це приносить користь. Але слід брати до уваги і те, що у Джона Болтона своє бачення світу, близьке Трамповому, тому він і отримав свою посаду. Тим не менш, можливо, тому до кадрових крайнощів не дійде, але екзотичні сюрпризи цілком можуть бути використані. Оскільки остаточне рішення приймає як раз самий головний спеціаліст по сюрпризів, облаштувався в Білому домі.
