• USD 29.3
  • EUR 30.5
  • GBP 35.9
Спецпроєкти

Зрозуміти Угорщину. Коли Київ буде змушений пробачити Будапешт

Орбан та його партія зробили захист етнічних угорців, розчесавши попередньо старі шрами на руїнах вдарив по країні сильніше інших глобальної кризи, своїм козирем
Святкування річниці Угорської революції в українському Берегово (Закарпаття). Фото: УНІАН
Святкування річниці Угорської революції в українському Берегово (Закарпаття). Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

На кожному новому витку агресивної риторики, яку допускає угорський уряд, причому не тільки стосовно України, виникає питання про шанси нормалізації угорської політичної ситуації і часовому горизонті їх настання. Але таке прогнозування вимагає усвідомлення причин нинішніх угорських проблем. Адже той же Петер Сиярто, тепер мало не щомісяця перетворює себе на посміховисько, — не якийсь вуличний бойовик ультраправої організації, дірвався до високого кабінету.

Діло — труба

Як і дуже багато представників угорської політичної еліти, він півтора року стажувався в США, а з міжнародних відносин є фахівцем (хоча одночасно і зі спортивного менеджменту), засновник молодіжного "Фидеса" в Дьоре, прес-секретар прем'єра Орбана в ранній період його другого пришестя. Як в'яжеться це все з заявами про страждання угорців у Закарпатті та організацією гібридних операцій на зразок таємної роздачі паспортів, з швидкою еволюцією Угорщини в цитадель консерватизму, хоча релігійної (подібно союзниці Польщі) країною Угорщину як-то не назвеш? Іншими словами, можна зрозуміти Угорщину, незважаючи на її нинішню поведінку?

Видається, що все-таки так. Варто звернути увагу на деякі особливості — наприклад, орбановская Угорщина дуже лояльна до інтересам держави Ізраїль. Це риса, що споріднює альтернативних правих, якщо вважати "Фідес" такими, зі старими добрими американськими неоконсерваторами (нехай навіть деякі з них себе такими не називали і не називають, зокрема, Джон Болтон або Ньют Гінгріч). В очах частини американських і більшості європейських лівих лібералів — це солідарність мілітаристів. Але Угорщину чи Польщу (яка, щоправда, зі своїх причин дещо зіпсувала відносини з Ізраїлем) мілітаристськими назвати складно. Тому об'єктивно така позиція є однією з ниток, які продовжують з'єднувати Угорщину з "нормальністю", нехай і в старому консервативному її розумінні.

Далі, недавні реверанси Віктора Орбана в Москві, незважаючи на, по-перше, не їм (а лідерами Німеччини, Франції та Австрії) зламане табу, а по-друге, пільговий кредит у $10 млрд на добудову АЕС "Пакш", яким все одно в основному користується "Росатом" та його підрядники, ніяк не скасовують існування зворотного боку зовнішньої політики Будапешта.

Вірніше, Києву та іншим ліберальним європейським столицям хотілося б, щоб ця зворотна сторона була домінуючою, але поки не виходить. Адже як мінімум московський візит угорського прем'єра носив характер хоч і дрібної, але демонстративної помсти за "репресії" проти Угорщини на рівні європейських інститутів.

Що ж стосується чи то обіцянок, то пропозицій Орбана купувати більше російського газу, то вони виглядають чимось на зразок закидання вудки, оскільки Угорщини не просто вистачає нинішніх поставок, вона має намір ще й торгувати румунським (а також, цілком ймовірно, взагалі відмовлятися від російського). На газовому питанні слід зупинитися окремо, оскільки схоже, що Будапешт або дратує Москву (і Брюссель), або має намір перечекати якийсь дуже короткий період. І ось чому.

Реклама на dsnews.ua

Відповідно до вимог європейської енергетичної безпеки кожна країна ЄС ще до 2014 р. повинна була мати не менше двох джерел поставок природного газу і електроенергії. Новий інтерес до теми поставок газу з Румунії в Угорщину виник у зв'язку з підписанням 5 лютого цього року главами МЗС двох країн Петером Сиярто і Теодор Мелескану чергового тематичного угоди.

Передбачається, що ресурсна база для поставки природного газу в Угорщину — це родовища на румунському шельфі Чорного моря. При цьому неназвані угорські компанії вже забронювали прокачування до 4,4 млрд куб. м в рік газу на магістральному газопроводі-интерконнекторе Арад–Сегед, що з'єднує газотранспортні системи Румунії та Угорщини. Причому це перша можливість за останні кілька десятиліть для Угорщини купити промислові обсяги природного газу з джерел за межами Росії.

Зі свого боку, влада Румунії зобов'язалися побудувати необхідні компресорні станції для забезпечення транспортування газу в Угорщину. У свою чергу, влада Угорщини зобов'язалися побудувати відсутній ділянка газопроводу від містечка Вечеш (Vecsés), розташованого в східній частині Будапешта на трасі магістралі Словаччина–Угорщина, до центрального газорозподільного вузла містечка Варошфолд (Varosfold). У 2020 р. очікується поставка 1,75 млрд кубометрів газу, в 2022-му — зростання обсягу до 4,4 млрд куб. м.

Правда, Україні, між іншим, від цього не легше. Хоча, з одного боку, будівництвом цього відсутньої ділянки магістралі буде завершено газовий коридор Північ–Південь, ключовий об'єкт для енергетичної безпеки у всій Центральній Європі, оскільки в Вечеш надходить природний газ з угорсько-словацького газопроводу-інтерконектора. З іншого боку, будівництво ділянки Вечеш–Варошфолд ГТС Угорщини дозволить замкнути газопровід-інтерконнектор Словаччина–Угорщина–Румунія, що конкурує зі споруджуваним газопроводом-интерконнектором Словаччина–Україна–Румунія.

Румунія раніше повідомляла про бажання почати експорт природного газу в Угорщину реверсом через МГП Арад–Сегед. Однак існуючий Сегед–Арад був введений в експлуатацію вісім років тому для поставок газу з Угорщини до Румунії, але не для реверсу в зворотному напрямку. Для досягнення максимальної пропускної потужності необхідні інвестиції в розмірі близько 120 млн євро.

Між тим Румунія, згідно з офіційними заявами, має намір ініціювати об'єднання ГТС Молдови, Болгарії, Сербії та Угорщини, а МГП Арад–Сегед повинен стати продовженням магістрального газопроводу NABUCCO. Втім, раніше Румунія навіть не покривала свої потреби в газі за рахунок власних джерел і імпортувала з Росії до 42% від обсягу споживаного нею газу. Знайдені на отсуженном в 2009 р. України у чорноморському шельфі поклади газу та інші родовища дозволили румунам скоротити експорт, балансуючи в рівноважному стані видобутку і споживання.

Зловити за мову

Звідси випливає, що флірт Угорщини з Росією носить тактичний характер, а от Україні з її наближення сутичкою з РФ (і Німеччиною) за новим транзитному договором варто було б враховувати ці більш приземлені резони у відносинах з південно-західним сусідом, який намагається змінити наповнення нашої поки спільної з ним труби.

Адже показово, що чинна угорська влада жорстко розмежовує політичні та економічні питання. Принаймні поки що. А під роздачу у питанні ідентичності юних поколінь угорців у сусідніх країнах потрапила не тільки Україна, але і... Румунія.

Так, 28 вересня міністр освіти Румунії Валентин Попа подав у відставку через конфлікт з угорською меншиною щодо викладання румунської в їх школах (як бачимо, практично ідентична ситуація, тільки реакція різна). Справа в тому, що в серпні уряд Румунії прийняв рішення, згідно з яким румунську мову в школах нацменшин мають право викладати виключно вчителі, які мають вищу освіту за румунській мові. Партія "Демократичний союз угорців Румунії" (UDMR) виступила проти цього рішення. Вона заявила, що з-за цього закону в школах почався хаос, який торкнувся 55 тис. дітей, учнів в угорських школах Румунії.

Тепер UDMR заявила, що припиняє співпрацю з правлячою Соціал-демократичною партією, яку очолює Удаі Умвс. Умвс зустрівся з міністром освіти і заявив, що в цей раз угорська меншина право. Зрештою, 27 вересня уряд вирішив скасувати прийняті раніше зміни і дозволило в початковій школі викладати на мовах нацменшин. Валентин Попа не погодився і покинув пост.

"Рішення піти у відставку було викликано тим, що я вважаю вимоги UDMR неприйнятними. Я не погодився підписати постанову про скасування статті щодо мови викладання. Це єдина причина, але дуже важлива. Я делегував право підпису державного секретаря", — сказав Попа. Виходить, Румунію (має в Європі об'єктивно більшу вагу, ніж нинішня Україна) Угорщина змогла зламати.

Як мінімум ще рік до парламентських виборів Україна, звичайно, може продовжувати нинішнє протистояння з Угорщиною в питанні мови шкільної освіти, головне, щоб спіраль не пішла занадто круто вниз (питання паспортів та специфіки поведінки угорських дипломатів — це вже окрема дилема). Далі, як зараз у Румунії, може виникнути інша реальність коаліційних домовленостей.

Однак навряд чи до цього часу куди-небудь випарується ідейно благоволящий до Угорщини президент США Дональд Трамп або ж Угорщину якимось чином виженуть з Євросоюзу. Самі угорці продовжують надавати достатню підтримку свого уряду, який сьогодні свідомо загальмувати шлях Києва в НАТО і ЄС — така архітектура цих організацій, куди ми так прагнемо. А вже наші господарські питання в цей південний маршрут можуть в умовах нездорових відносин між країнами самим натуральним чином впертися — це поки що такі інструменти не використовуються.

"Нова правизна" в Угорщині в тому і полягає, схоже, що Орбан та його партія зробили захист етнічних угорців, розчесавши попередньо старі шрами на руїнах вдарив по країні сильніше інших глобальної кризи, своїм козирем. І він для них працює безвідмовно. Для Угорщини як мінімум це нова нормальність, як, скажімо, для України — її нова армія. Тому рано чи пізно доведеться домовлятися по-справжньому, хоча б для того, щоб не радувати Росію блокадою ще однієї торгової і військової, між іншим, дороги життя.

    Реклама на dsnews.ua