Новий евробабай. На що розраховувати Клімкіну в Нідерландах
Найближчим часом, з високою ймовірністю саме нідерландський прем'єр-міністр Марк Рютте змінить в українській інформаційно-політичної міфології Франка-Вальтера Штайнмайера на посаді "головного бабая". Відверто кажучи, Рютте в якійсь мірі шкода - на каденцію цього відкритого вітрам вільної торгівлі і розширення ЄС правого ліберала випала трагедія збитого росіянами МН17, абсурдний антиукраїнський референдум, Брекзит, загальний параліч інститутів ЄС, зміна президента в Америці і сирійська війна.
Не можна загалом сказати, що Рютте і його політичний табір не симпатизують українській справі. Зрештою, хвиля агітації на велосипедах - і та не натрапила на якусь стіну, а міжнародна слідча група наважилася визнати збив МН17 зенітно-ракетний комплекс російським. Однак, в тому числі й у силу "дивної любові" Голландії до європейського проекту (у 2005 році її громадяни вже спробували заблокувати європейську конституцію шляхом референдуму, але брюссельські бюрократи об'їхали їх на кривій козі, розширивши основний договір) зірки між Україною та Нідерландами не складаються.
Не зайвим буде пригадати, що і 12 років тому Ян Петер Балкененде, який очолював тогдашее голландське уряд і в липні-грудні 2004 року - Європейська Рада, не виявляв великого оптимізму з приводу ідеї "дати зелене світло" Україні, тільки що пережила помаранчеву революцію" і колишньої (на хвилі вибухового економічного зростання) набагато ближче до горезвісних соціально-економічним критеріям кандидатства, ніж сьогодні. Та й за рік до цього ЄС пережив рекордне розширення на схід, а єврооптимізм розквітала на гумусі з скептиків - незважаючи на той самий голландський референдум, підсумки якого народолюбивое уряд Балкененде теж зробило спробу врахувати в збиток загальноєвропейським інтересам.
Помилка, зроблена Заходом тоді, згодом, як ми тепер знаємо, дорого коштувала всім зацікавленим сторонам, а скористався нею по повній програмі лише починав матереть кримінальний синдикат з Москви, сьогодні оголосив війну західної цивілізації (до Мюнхенської промови Путіна залишалося два роки).
25 жовтня розпочався робочий візит міністра закордонних справ України Павла Клімкіна до Нідерландів з метою обговорити завершення ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом (функціонально узагальненому як DCFTA). Клімкін зустрічається з главою зовнішньополітичного відомства країни Бертом Кундерсом, президентом Верхньої палати голландського парламенту Анке Брукерс-Кноль, а також лідерами політичних партій та парламентських фракцій. Передбачається, згідно з офіційною порядку денному, що український міністр представить співрозмовникам бачення української сторони щодо важливості завершення процесу ратифікації Угоди про асоціацію "як дієвої платформи для поглиблення відносин між Україною та ЄС, українсько-нідерландського двостороннього співробітництва, особливо в торговельно-економічній сфері", з урахуванням переваг всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі, а також зміцнення на континенті базових європейських цінностей, "завдяки яким європейське співтовариство досягло економічної могутності, миру і процвітання".
Багато що в цьому стандартному коментарі вже який місяць звучить гіркою іронією. Адже саме з анекдотичною ініціативи нідерландських політичних маргіналів (блокування вже ратифікованої міжурядової угоди) почався землетрус під фундаментом усієї концепції європейських цінностей, при цьому за межами проявів соціально-політичного інфантилізму, бурчання і боязні неіснуючих (як мінімум, в Нідерландах) українських "мігрантів" або "біженців" - за винятком, звичайно, "знатного" українофоба Володимира Корнілова - нічого суттєвого за цією "хвилею" не стояло і не стоїть.
Однак парламент Нідерландів зобов'язав уряд до 1 листопада вирішити питання про асоціацію України і ЄС. У той же час прем'єр Марк Рютте заявив, що уряд країни, швидше за все, не ратифікує Угоду про асоціацію між Євросоюзом і Україною, враховуючи результати квітневого консультативної (!) референдуму, в якому брала участь ледь третина громадян. Втім, тепер питання життя і смерті ЄС вирішуються не те що багатими Нідерландами, але навіть членом бельгійської "конфедерації" Валлонією, завалившей торговельна угода між ЄС і Канадою.
Ясна річ, що дипломати повинні виконати свій обов'язок до кінця, але залишається не зовсім ясним, про що буде йти мова на цих переговорах і в чому мають намір Рютте (обіцяв провести ще одні консультації) і Клімкін переконувати депутатів парламенту в Гаазі. Рютте в якості втішного призу раніше пообіцяв підтримати безвізовий режим з Україною - ймовірно, як і німецькі функціонери (в той же день): "після створення механізму його скасування".
Що, по-перше, образливо саме по собі, але це ще можна якось знести за компанію з Грузією і все ще грає в цю гру Туреччиною, так і з Молдовою, за яку, схоже, тепер вирішать візове питання заднім числом (хвалені правові стандарти ЄС чомусь перестали працювати).
По-друге ж, нідерландські влади пропонували українцям ніби схвалити угоду, але з поправкою що Україна ніколи не зможе стати членом ЄС. Це, вже, звичайно, нижче плінтуса - не кажучи про те, що раніше Нідерланди по суті скасували свою ж ратифікацію, підкоряючись "голосу народу" з-за якого стирчать відомо чиї вуха. Загалом, було б бажання, Рютте, його партія чи союзники могли б організувати контрреферендум - раз вже ця забава настільки захоплююча, поставивши питання руба, про вихід королівства з ЄС. Що звільняло б Нідерланди від усяких зобов'язань перед Брюсселем, 26-ма іншими країнами-членами і (тим більше) Києвом, по відношенню до якої поведінка голландських політиків інакше ніж зрадницьким - враховуючи ще й усі інші відомі обставини - назвати вкрай важко. Але от цього якраз не буде, оскільки всі переваги від членства в ЄС на всіх його рівнях Нідерланди готові їсти, що називається, повною ложкою. Та й Рютте тоді доведеться вступити в ультраправу Партію свободи Гєєрта Вілдерса - раптом той піде у відставку як Найджел Фаррадж, добившись свого?
З раціональної точки зору досить непросто зрозуміти, що рухає нідерландським політичним класом - адже очевидно, що та частина виборців, яка прийшла і проголосувала в квітні проти (заднім числом) ратифікації угоди з Україною - і в поганому сні не проголосує за ліберальну партію Рютте та її союзників.
Звичайно, можна сказати про педантичності уряду по відношенню до волі виборців, висловленої на референдумі, незважаючи на те, що він консультативний. Але при цьому парламентарії як раз чинили опір цьому тренду "повернути все в минуле". Невже це помста Брюсселю за 2005 рік - але знову-таки, причому тут конкретно Україна і чи варто заради такої дрібної помсти підривати основи європейського союзного права? Або сам Рютте і його партія вирішила осідлати хвилю євроскептицизму (що виглядає вже форменим божевіллям - лібералам в цю воду не вступити ні за що).
Парламентські вибори в Нідерландах у березні - та так, еврофобская "Партія свободи" Гєєрта Вілдерса (на хвилі Брекзита) згідно з опитуваннями обходить Народної партії за свободу і демократію Рютте на 1-2 місця. Але до виборів ще чотири місяці, а "народники" і зараз правлять в коаліції, і вона все одно збереже більшість, у крайньому випадку розширившись на ще одну невелику фракцію. Тому ніякого "авралу" явно немає.
Або це все-таки укриті в Голландії капітали путінського оточення і самого російського диктатора так магічно діють на нідерландських політичних лідерів? Важко сказати.
Але ясно ось що - якщо Нідерланди таки провалять, без всякої провини і приводу з боку України - ратифікацію DCFTA - виходити з цього дивного спільноти, де ніхто, здається, не має наміру виконувати своїх власних підписаних зобов'язань по відношенню до нашої країни, треба буде з гідністю. Шкодуючи, що за Атлантичним океаном відсутня зараз відчуття моменту, а Європейський "Союз" фрагментований дрібними чварами. Сама Україна, принаймні, зробила для цієї інтеграції все можливе і неможливе.
