Обійшлися без Наполеона. Давоський форум як прелюдія до нового світу
Цьогорічний Давос обіцяє бути нудніше звичайного. Лідери країн ЄС і Росії на нього не приїдуть - їм стало там нецікаво. Втім, не все втрачено для Давосу: так, Сі Цзіньпін, Генеральний секретар ЦК КПК і Голова Китайської Народної Республіки твердо має намір бути. До речі, лідер Китаю вперше приїжджає в Давос за всю історію форуму. Чисто гіпотетично в Давос може зазирнути і Дональд Трамп, офіційна інавгурація якого збігається з останнім днем роботи форуму.
Тим не менш, зниження рівня присутності політиків, які планують відвідати Давос, не викликає сумнівів. Причому, це зниження відбулося буквально за кілька останніх років. Чому? Чим обумовлений інтерес політиків до Давоського форуму - або, навпаки, відсутність такого?
Що таке форум?
Всесвітній економічний форум в Давосі (ВЕФ, World Economic Forum) - міжнародна організація державно-приватного співробітництва. У січні 1971 року професор Женевського університету Клаус Шваб, залишається головою ВЕФ і в даний час, вперше зібрав в Швейцарії бізнесменів, яких зміг зацікавити новою переговорним майданчиком. Метою зустрічі було обговорення перспектив розвитку європейського бізнесу на світовому ринку. Спочатку коло учасників обмежувався Західною Європою.
У наступні роки перелік тем розширювався, включаючи все більш широке коло політичних і економічних питань. У 1974 року в Давос вперше запросили політичних лідерів "першої лінії" - діючих глав урядів.
У 1976 була введена система постійного членства. Членами Форуму є близько тисячі великих компаній і організацій. Типова компанія, що входить в число постійних членів, має оборот більше п'яти мільярдів доларів на рік. Політичні лідери, а також зірки мистецтва, яких теж іноді запрошують, перебувають у статусі гостей.
Крім основного, власне Давоського, форуму, ВЕФ проводить різні локальні та спеціалізовані зустрічі та публікує щорічні доповіді та рейтинги. Такі, наприклад, як "Глобальна конкурентоспроможність", "Глобальні ризики", "Глобальне гендерна нерівність" і т. п.
СРСР розпочала контакти з ВЕФ 5 лютого 1986 року, коли за прямим телемосту з Москви з розповіддю про розпочаті реформи і бажання тісно співпрацювати з Заходом до присутніх в Давосі бізнесменам звернувся голова Радміну Микола Рижков.
Надалі співпраця з ВЕФ у тій чи іншій формі розвивали усі держави, які виникли на місці СРСР. У 2009 делегацію Росії очолював голова уряду Володимир Путін - це був пік інтересу до Давосу з російської сторони. З 2005 року в Давосі щорічно організовується "український сніданок" - приватний захід, "з метою просування України і об'єднання українських і міжнародних лідерів". Організаторами виступають фонд українського олігарха Віктора Пінчука та міжнародна консалтингова група EastOne.
Чому саме Давос?
Гірськолижний курорт - маленьке містечко, розташований на висоті 1500 метрів над рівнем моря. З хорошими комунікаціями - найближчий аеропорт у Цюріху, але, одночасно і на відшибі, чому легко організувати всі необхідні заходи безпеки. Плюс, знову ж таки, січень-лютий - час проведення форумів - самий пік гірськолижного сезону. Це означає, що в Давосі можна не тільки поспілкуватися, але й трохи розвіятися, милуючись природою і скотившись з гір.
Коли почався спад інтересу до Давосу - і чому?
Точну дату назвати важко. Явна втрата інтересу з боку політиків проявилася два роки тому. Причина теж зрозуміла - вичерпання простору для плідних дискусій. Загальне поле смислів почало розсипатися, причому, відразу в декількох вимірах. Політики і бізнесмени виявили, що їх пріоритети істотно розрізняються. Виявилося також істотне розбіжність у поглядах на ситуацію між представниками Західної Європи, країн ЄС в цілому, країн колишнього СРСР, окремо - Росії, окремо - Китаю, окремо - США і т. п.
Докладний перелік виниклих протиріч настільки багатомірний і всеосяжний, що заслуговував би, ймовірно, окремої доповіді. Причому проблема була не стільки в самих протиріччях - в кінці кінців, протиріччя і породили Давос як майданчик для пошуку рішень і компромісів, скільки в різних кінцевих цілях сторін і переліках поставлених перед ними завдань.
У чому причина розбіжностей?
Конкретні взаємні образи і претензії, як висловлені, так і полувысказанные або навіть невисловлені, але цілком очевидні, можна перераховувати до безкінечності. Підсумовуючи їх, ми приходимо до того, що спільне бачення майбутнього світу учасниками форуму та його гостями було в останні роки майже повністю втрачено. Причому мова йде не про окремі розбіжності, при наявності більш або менш збігаються загальних поглядів, а про концептуально різному підході.
Представники великих корпорацій, що складають кістяк ВЕФ, і, власне кажучи, містять цю структуру за свій рахунок, чекають розуміння від політиків, насамперед - в плані пріоритетного підходу до проблем великого бізнесу. Їх очікування включають зниження уваги до прав людини та іншої гуманитарщине, приборкання корупційних апетитів бюрократій, особливо - в або стагнуючих, тут вже як подивитися на це, країнах, сприятливий торговий і податковий режим.
Бізнес виступає за прагматичний підхід до міжнародних конфліктів, розглядаючи їх як різновид господарських спорів, які підлягають врегулюванню за допомогою матеріальних компенсацій. Саме так, зокрема, бізнесмени розглядають конфлікт між Росією та Україною.
Інтереси державних бюрократій варіюються. Тут кожна команда, що базується на ту чи іншу країну, намагається відстояти свої позиції на загальному компромісному полі. Так, Росія домагається зняття або пом'якшення санкцій і бажає отримати підтримку великого бізнесу в цьому питанні. Україна бажала б більш поблажливого ставлення до скромними результатами реформ, а також припливу іноземних інвестицій. Бюрократи з країн ЄС бажають продемонструвати виборцям політичні перемоги - і чекають від великого бізнесу розуміння і поступок на цьому напрямку.
Але ні розуміння, ні готовності йти на істотні, з точки зору західних політиків, поступки, які допомогли б подолати став перманентним управлінський і політична криза, великий бізнес не проявляє. У корпорацій море своїх проблем, і вони не бачать сенсу вкладатися у зміцнення позицій політиків, чия несозвучность часу проявляється все більш виразно. У той же час немає і фігур нової хвилі, чиї пріоритети більшою мірою збігалися б з пріоритетами корпорацій.
Там не менш, Давос живий
За великим рахунком, невірно говорити про кризу Давосу. Зрештою, він був задуманий як майданчик для спілкування великого, системоутворюючого бізнесу, а політики там не більше ніж гості, ситуативні союзники і попутники. Мова йде скоріше про закінчення епохи загальних інтересів - і поділі цілей, які ставить перед собою державна бюрократія, манипулирующая публічною політикою, і великий приватний бізнес. Очевидно, що в загальній картині світових протистоянь присутні і інші гравці, зі своїми цільовими наборами, але, оскільки вони в Давосі не представлені, то і засуджувати їх безглуздо.
Контури нового світу
Таким чином, тлумачення процесів, які визначають нове обличчя Давосу, зводиться до розуміння нових, вже не співпадаючих картин світу і бажаних шляхів його розвитку, що склалися у свідомості різних світових еліт. Щоб наблизитися до цього розуміння, подивимося на перелік основних тем, винесених на обговорення Давосу-2017.
До загальносвітових ризиків, здатним породити ситуації з найбільш тяжкими наслідками, експерти, які готували форум, віднесли:
- кібератаки і шахрайства, пов'язані з маніпуляціями базами даних;
- незаконну торгівлю небезпечними виробами і технологіями, включаючи зброя, радіоактивні речовини і наркотики; міждержавні конфлікти;
- некомпетентність урядів, що веде до управлінських провалів,
- міжнародний тероризм.
Неважко помітити, що з точки зору світового бізнесу саме світова бюрократія та її фронтмени, публічні політики, є джерелом найбільшої кількості проблем.
За минулий рік погляди експертної групи ВЕФ на найбільш небезпечні загрози істотно змінилися. У 2016 році перше місце в списку потенційних небезпек займала широкомасштабна міграція, а тероризму в першій п'ятірці не було.
Серед інших небезпек експерти ВЕФ називали використання ЗМУ, природні катастрофи, водний і продовольча кризи, а також безробіття. При цьому в доповіді наголошується, що в багатьох країнах невдоволення політичною ситуацією посилило позиції політиків-популістів, що, в свою чергу поглиблює кризу.
Ризики поділяються на п'ять категорій: економічні, екологічні, геополітичні, соціальні та технологічні. "Неефективність регіонального і глобального управління" - тобто, неспроможність регіональних і глобальних структур вирішувати економічні, геополітичні та екологічні проблеми, вперше увійшла в першу п'ятірку ризиків.
Чому Китай не втрачає інтересу до ВЕФ?
У Китаї немає і не може бути системного суперництва великого бізнесу і публічних політиків, змушених маневрувати між об'єктивною економічною необхідністю, інтересами бюрократичних структур і симпатіями виборців. КПК утримує ситуацію під контролем, і має достатньо влади, щоб реалізувати на практиці домовленості, досягнуті як зі світовими корпораціями, так і з політичними елітами. При цьому, Сі Цзіньпін заїде в Давос просто по дорозі, в ході візиту до Швейцарії, який співпав з термінами проведення форуму. Це, зрозуміло, офіційна версія - але всі акценти розставлені. Китай добре усвідомлює свою силу і свою цінність як потенційного заспокоювача загальносвітової кризи.
Росія і Україна в Давосі
Російська сторона відчувала свою незавидну позицію на форумі ще задовго до його початку. У відповідь росіяни знизили рівень представництва до віце-прем'єра Ігоря Шувалова, а російські ЗМІ коментували майбутній Давос в дусі "не боляче-то нам воно і треба". Тим не менш Росія, безсумнівно, буде вести переговори з усіма, з ким це тільки можливо, намагаючись намацати проломи в санкціях (і тут варто згадати, що Шувалов - особа, досить близька до Володимира Путіна). Але зовні росіяни збережуть таку ж непроникне вираз облич, як і в минулому році, коли заявили, що будуть говорити тільки з потенційними інвесторами, що виходять на них з конкретними пропозиціями.
Україна, піддається російської агресії, знаходиться в більш складній ситуації. З цієї причини її рівень присутності в Давосі буде максимально високим - у Швейцарії приїде Петро Порошенко. Йому належить вирішити непросте завдання - донести до організаторів форуму українську позицію про неприйнятність "полюбовного" врегулювання з Росією кримської та донбаської проблем, а також пом'якшити кепське враження від буксують управлінських та антикорупційних реформ, сформоване на Заході. При цьому, проти України буде грати як російська делегація, так і Пінчук, який виступив у газеті The Wall Street Journal з статтею про полюбовно-комерційному врегулюванні конфлікту між Україною і Росією, що для бізнесменів, які "тримають" Давос, теж було б прийнятним варіантом. Не виключено, що в ході кулуарних переговорів буде зроблена спроба виробити черговий варіант капітуляції України.
Форум як призма
Можна передбачити появу "політичного" контр-Давосу, де світові бюрократичні еліти - і європейські, і російські, і американські і китайські вироблять компромісний проект нової глобальної політичної архітектури. З ним вони вступлять у переговори з світовим корпоративним бізнесом, виступаючи на них вже як єдине ціле.
Очевидно, що такий проект повинен містити ряд поступок інтересами корпорацій. Далі, він повинен окреслювати область збігу інтересів у загальному протистоянні вищої бюрократії і корпорацій третім сторонам - різних стратах цивільної громадськості, в значній мірі розгромленим і дезорганізовані в останні десятиліття, але все ще може підняти голову і проявити себе як група самостійних гравців.
Нарешті, такий проект повинен визначити ті межі, далі яких світова бюрократія не може відступити ні за яких обставин. Все це, разом узяте, буде, ймовірно, нагадувати нове, з поправкою на сучасні реалії, видання Віденського конгресу зразка 1815 року.
Ніж був, по суті, Віденський конгрес? Європейська бюрократія латала європейський абсолютизм, розірваний на шматки Наполеоном. При цьому абсолютизм у його донаполеоновском розумінні був безнадійно мертвий і не підлягав реанімації. Але цього і не вимагалося. Перед бюрократією стояло інше завдання: створивши симулякр абсолютизму, захистити власне середовище проживання. Завдання, в цілому, була вирішена на наступні сто років до Першої Світової війни.
В рамках цієї задачі була, зокрема, ізольована Росія, отримала для обгризання більшу частину Польщі. Коли ж амбіції Петербурга зросли за межі дозволеного, знахабнілого Миколи Першого різко осмикнули, продемонструвавши йому європейську солідарність у ході Кримської війни. За цією аналогією існує велика ймовірність того, що амбіції Росії спробують задовольнити, віддавши їй на поталу Україну, причому, багато що говорить про те, що в цьому питанні між світової бюрократичної і світової корпоративної елітою вже досягнуто згоди.
Істотною завданням Віденського конгресу-2 стане також згортання системи гуманітарних прав і свобод. Власного кажучи, воно вже йде, причому, з наростаючою інтенсивністю. Світова бюрократія, привласнила собі право говорити від імені західної цивільної громадськості, за фактом стає все більш і більш стійка до різного роду "зручним людоїдів", легко визнаючи легітимність явно фейкових "виборів" і "народних волевиявлень", що проводяться під дулами автоматів.
Єдиним критерієм такого визнання стає готовність цих режимів до співпраці. Але тут між корпоративними і бюрократичними елітами інший раз виникають тертя. В одних випадках ці тертя дають диктаторам поле для маневру, в інших можуть прискорити їх утилізацію з посиланням на світові гуманітарні цінності. Однак, в будь-якому випадку ситуація настійно вимагає вироблення спільних стандартів у цьому питанні - спочатку на світовому бюрократичному рівні, а потім і на компромісному, бюрократично-корпоративну.
Все це, разом узяте, означає нелегкі часи для реального громадянського суспільства, яке буде все більш грубо і нахраписто підміняти різного роду симулякри, які перебувають під стороннім управлінням. Цивільним активістам вже сьогодні, притому, в пріоритетному порядку, слід готуватися до важких часів і займатися самоорганізацією для опору, оскільки протидія влади громадянським ініціативам на різних рівнях буде стрімко підвищуватися. Світ вступає в жорстоку і антигуманну епоху - і для підготовки до виживання в новому, дуже холодному і суворому світі, у нас залишилося вкрай мало часу.
Належить сувора і довга соціальна зима, супроводжувана хвилями агресивного невігластва і релігійного мракобісся, які пройдуть по всьому світу. Відсидітися у стороні, в тихій гавані, не вдасться нікому.
У всякому разі - нікому в Україні.
