• USD 28.1
  • EUR 33.8
  • GBP 38.9
Спецпроєкти

Він потонув. Коли у Путіна скажуть, що Іл-20 в Сирії збив український "Бук"

Москві зараз не з руки сваритися з Ізраїлем ні взагалі, ні зокрема через Сирії. А ось покласти провину на українців – дуже навіть непоганий варіант
Реклама на dsnews.ua

Бійці з 223-ї зенітно-ракетної бригади ЗСУ служать то у військах Башара Асада, то в ізраїльських ВПС. А може бути, одночасно і там, і там - точною інформацією про це напевно має полковник Руслан Грінчак, командир 164-ї радіотехнічної бригади ППО ЗСУ. Знає, але навряд чи розповість - так що доводиться покладатися на непрямі дані. Зокрема, на знищення над Середземним морем російського літака радіоелектронної розвідки Іл-20 з 14 військовослужбовцями на борту, який повертався на авіабазу "Хмеймим".

Літак був збитий зенітним вогнем сирійської ППО, але в російському міноборони звинувачують у цьому ізраїльських пілотів: Іл-20 на радарах залишає набагато більшу засвічення, ніж тактичні винищувачі атакували розташовані в Латакії склади, електростанцію, хімкомбінат і алюмінієвий завод. І вони сховалися в його "тіні".

Іншими словами, система розпізнавання "свій-чужий" на російській зенітної ракети обозналась - якщо взагалі працювала. Випустив її розрахунок, з великою часткою ймовірності двох слів не здатний зв'язати по-арабськи, за наказом свого диктатора захищає чужого. А винні, як водиться, євреї. Хоча, можливо, російське міноборони ще прийде до тями і відкоригує версію: Москві зараз не з руки сваритися з Ізраїлем ні взагалі, ні зокрема через Сирії.

А ось покласти провину на українців - дуже навіть непоганий варіант. Тим більше, що відповідний досвід є. Тут адже що цікаво: в понеділок російське МО провело брифінг, на якому надав нові докази версії знищення злощасного МН17 українською ракетою, а загибель Іл-20 декілька годин потому цілком тягне на слідчий експеримент. Правда, його слід визнати успішним лише частково: все-таки під водою уламки шукати важче, ніж на суші, а уламки ракети - і поготів.

Але це, мабуть, лише тимчасові труднощі на шляху пошуку істини. І цілком можна припустити, що служба радіоперехоплення ЗС РФ вже готує до публікації аудіозапис, аналогічну тій, яку на брифінгу представив генерал-майор Конашенков. Запис, на якому чітко чути, як полковник Гринчак, приховуючи хвилювання рясним потоком мата, пояснює підлеглому, як сказати сирійцям, що якщо "лупануть залпом зараз за "Томагавк", то, б-дь, е-ньому до х-ям і "лисуху" (прізвисько Іл-20), і буде вам ще один малайзійський "Боїнг"". І якщо дійде до звірки номерів на уламках ракети, то раптом з'ясується, що до величезного щастя в підмосковному Долгопрудном уцілів саме той журнал обліку продукції, в якому ці номери є і присутній запис про відправлення саме цієї ракети - так-так, у 223 ЗРБ ВСУ. А потім вона раптом загадковим чином з'явиться в Сирії.

Маячня? Зрозуміло. Але така і чергова порція "доказів", представлених МО РФ по справі МН17. Зокрема, генерал-лейтенант Микола Паршин, начальник Головного управління МО РФ, представив "раніше засекречені записи про рух ракети 9М38 з номером 8 86 (рік виготовлення) 8720 (заводський номер)", а саме на "технічну документацію - паспорт на сопловой блок і формуляр двигуна". Ці номери відповідають представленим у травні Об'єднаної слідчою комісією, в яку входять експерти з Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів та України. Але от невдача: раніше МО РФ заявляло, що подібні документи знищуються "після закінчення терміну експлуатації ракети". Але... версія змінилася: міністерство свою документацію знищує, а завод-виробник - ні. Шукали - то кілька років (якщо рахувати з 2014-го), то кілька місяців (якщо відраховувати з травня)? Билися над зняттям трехдесятилетней давності грифа "Цілком таємно" на малоцінною за теперішніх часів документації? Яка, до речі, впродовж дев'яностих-двотисячних по всьому колишньому Союзу розтягували, розпродавалася, здавалася в макулатуру, а то й просто викидалася?

Реклама на dsnews.ua

Або просто робили? Як паспорти "солсберевских фітнес-тренерів" "Петрова" з "Бошировым"? Шукали оригінальні бланки обліку, трафарети, підбирали почерки, зразки пасти для кулькових ручок, заповнювали - чималий обсяг роботи. Але для тих, хто навчився підміняти сечу, не залишаючи слідів, і заправляти "новачком" флакони парфумів "Ніна Річчі", цілком підьомний. Однак, на жаль, марний - через лічені години фейк викрили: у 2008 р., напередодні серпневої війни, ця ракета була поставлена Грузії, а потім, захоплена в Сухумі, була вивезена в Росію.

А як щодо відео? Коли генерали міркують про графік - це забавно. І коли міноборони РФ слідом за каламутними конспірологічними форумами знаходить сліди монтажу в трьох з безлічі роликів, задокументировавших перебування комплексу "Бук" російської 53-й ЗРБ на Донбасі, виходить незграбно. Додати безвідмовно діє у світі ідеальних правильних форм закон перспективи до реальних умов просто не вийде.

Візьміть будь-яке фото, достовірність якого у вас не викликає сумнівів, і порахуйте реперні точки. Якщо їх буде більше однієї - вітаю, це фальшивка, навіть якщо авторство належить вам.

Втім, на тлі нашвидкуруч зліплених версій про атаковавшем МН17 українському штурмовику, раптовій зміні курсу екіпажем "Боїнга" і помилковою локалізації знімків "Бука" вчорашнє шоу виглядає пропрацював трохи краще. Очевидно, воно переслідувало кілька цілей. По-перше, відволікти публіку від дуже незручного і все більш абсурдного розвитку скандалу з отруєнням Скрипалів: "інтерв'ю" "Петрова" і "Боширова" каналу RT наочно продемонструвало, що креатив російської пропагандистської машини скінчився і далі можливий лише сюр такого масштабу, який Пєлєвіну і не снився. По-друге, необхідно було попередити інформаційну хвилю у зв'язку з майбутнім оголошенням дати початку судових засідань у справі про масове вбивство пасажирів і команди рейсу МН17. Це було тим більш бажано на тлі новин про затримання в Нідерландах двох російських шпигунів, які намагалися проникнути в місцеву лабораторію по хімічній зброї. Для повноти картинки варто згадати, що "Петров" і "Боширов" з тією ж метою і приблизно в той же час побували у Швейцарії. Коло замкнулося.

Однак даремно напружувалися. Одне із завдань Іл-20 - радіоелектронна боротьба, і з завданням забити ефір, як радіо-, так і електронний, він впорався куди краще російських генералів. Можна припустити, що саме це і було задумано, що збили його навмисно. Або все-таки жидобандеровцы постаралися?

    Реклама на dsnews.ua