Битва за Мосул. Як поховали справа життя Саладіна
Втрата Мосула - одне з найважливіших поразок Ісламської держави. І не тільки у військовому або географічному плані (взяття міста уряд Іраку назвало кінцем ІГ у своїй країні). Але і в ідеологічному, що може виявитися ще болючіше для терористів. Не тільки тому, що саме в Мосулі рівно три роки тому лідер ІГ Абу Бакр аль-Багдаді проголосив створення "всесвітнього халіфату". Вважається, що саме в цьому місті в середині дванадцятого століття арабський державний і військовий діяч Нур ад-Дін Занги проголосив джихад проти хрестоносців. Причому не просто проголосив, але й почав її втілювати, вперше об'єднавши значні сили мусульман проти загрози з Заходу. Сам він не встиг довести розпочату справу до кінця, але створив серйозні передумови для успіху свого приймача. А став ним взяв Єрусалим Салах ад-Дін, більш відомий нам по книгах і фільмах як Саладін.
Таким чином, Ісламська держава зазнало краху в місці початку всесвітнього джихаду проти "хрестоносців" (цим словом ісламісти досі називають своїх ворогів). Що є набагато меншим ідеологічним поразкою, ніж минулорічна катастрофа біля маленького сирійського містечка Дабика. Саме біля його стін, згідно з пророцтвом, повинен був відбутися ісламський Армагеддон, остання битва праведних воїнів з силами темряви перед кінцем світу. Яка, звичайно ж, повинна була закінчитися перемогою праведників. І поразка ІГ у Дабика нанесло серйозний удар по її іміджу "тієї самої" сили. Що, в свою чергу, позначилося на можливостях поповнення угруповання ідейними бійцями, в тому числі і готовими стати "шахідами". Ураження в таких важливих для міфологічної свідомості фанатиків місцях змушує їх замислюватися над тим, що "Цар (халіфат) - не справжній".
Таким чином, антитерористичні сили отримують важливу перемогу, принаймні тактичну. Без "ідейного ядра" ІГ буде швидко перетворюватися в збіговисько найманців і мародерів, які досить швидко розбігаються, якщо не бачать можливості вийти з бою живими, щоб скористатися плодами своїх "бойових" заслуг ("до кінця" вони б'ються тільки у випадку, якщо втеча неможливо, а полон дорівнює тієї ж смерті, часто - болісної). І часті останнім часом теракти з вбивствами мусульман у священний для них місяць Рамадан укупі з руйнуванням мечетей (а саме під підірваною ними мечеті Ан-Нурі в тому ж Мосулі Нур ад-Дін Занги і проголосив перший джихад) змушує багатьох експертів припустити, що таке перетворення вже відбулося або стало незворотнім.
У стратегічному плані це також має принести позитивні результати, якщо будуть враховані помилки, які призвели до появи і посилення ІГ. В першу чергу, якщо ісламістам не дадуть створити новий "халіфат" на уламках зруйнованої західної антитерористичної коаліції режиму, як це сталося в Іраку. Адже за найбільш поширеною версією, Ісламська держава виникла злиття залишків виникла в 1999 році "Армії Єдинобожжя і Джихаду" (Джамаат ат-Таухида валь-Джихад), пізніше стала "Аль-Каїда в Іраку", з що залишилися не у справ сунітами з раніше правлячої партії "БААС" і силових структур Іраку часів Саддама Хусейна.
"Постасадівська" Сирія навряд чи таким стане, з-за того, що нинішній режим спирається на алавітське меншість, ненавидимое сунітами. Так і прихильників ІГ тут фізично поменшало, що скоро має показати падіння його "столиці" Ракки. Та найбільшу небезпеку в цьому плані буде представляти Лівія - країна велика і багата нафтою. До того ж, розташована набагато ближче до "хрестоносцям", що має полегшити спроби нового "халіфату" помститися за поразку першого Халіфату в битві при Пуатьє у 732 році, коли мажордом франків Карл Мартелл зупинив назавжди завоювання арабами Європи. Деякі експерти, до речі, вказують на зусилля в Лівії активність ФСБ, також незадоволеною подвійним розгромом у вже електоральної битви у Франції в цьому році. Втім, незалежно від нашого ставлення до конспірологічних теорій, військове співробітництво Москви з Каїром на лівійському напрямку залишається фактом - як і підтримка обома маршала Халіфи Хафтара в його прагненні стати в деякому роді подобою Муаммара Каддафі.
Слід зазначити, що нинішня операція антитерористичних сил в Мосулі була не першою спробою очистити місто від "халіфату", який захопив місто в червні 2014 року (як-то так співпало, що принесли йому популярність операції були розпочаті саме в той момент, коли українські війська відстояли Донецький аеропорт і готувалися звільняти Слов'янськ). Ще в січні 2015 року курдські загони за підтримки американської авіації звільнили кілька сіл навколо Мосула і 10 лютого зупинилися в 10-15 км від центру міста (з північно-західної сторони). 27 січня була спроба ісламістів зупинити курдів атакою на Кіркук - один з найважливіших міст Іракського Курдистану. Але успіху вона не принесла. Однак вони змогли утримати від штурму Мосула іракську армію, захопивши Рамаді в центральній частині країни. Антитерористичні сили почали ретельну підготовку до вигнання ІГ з Іраку.
Закінчилася вчора операція тривала більше року - вона стартувала 24 березня 2016 року. Іракська армія, шиїтське ополчення, курди і їхні західні союзники почали просуватися до міста, звільняючи населені пункти навколо нього. Штурм самого Мосула почався 16 жовтня минулого року, а передові частини іракської армії увійшли в місто 31 числа. Наступного дня - 1 листопада - місто і 10-17-тисячний загін ісламістів були оточені (за іншими даними, повністю і остаточно блокований місто було аж 1 березня 2017 року), а 4 листопада були звільнені перші шість районів в східній його частині. До кінця року антитерористичні сили контролювали більше двох третин Мосула. Їх просування поступово сповільнювався по мірі просування до центру. Його вузькі вулички ускладнювали застосування авіації і бронетехніки - головних козирів коаліції. А піхота ставала все більш вразливою перед снайперами і начиненими вибухівкою "шахидмобилями". Але 29 червня телеканал Sky News Arabia показав розвивається над містом іракський прапор та передав таку заяву міноборони країни: "У ІГ більше не залишилося ні одного району в Мосулі. У бойовиків немає іншого виходу, окрім капітуляції. Присутність ІГ в Іраку закінчилася назавжди".
Російські ЗМІ і блогери (ті ж ЗМІ, згідно російським законам) відразу ж запідозрили іракських військових в "датовщине" - приурочивании розгрому "халіфату" в Іраку до третьої річниці його проголошення. І засумнівалися у звільненні від ІГ і міста, і країни в цілому. До того ж назвали цю перемогу " пірровою - погубила всю іракську армію, що зробило країну "ще більш вразливою", ніж раніше. Але їх можна зрозуміти. Адже росіяни не завдали таких важливих в ідеологічному плані перемог ІГ, як прозахідна антитерористична коаліція в Мосулі і Дабике. Так і сирійську столицю" ІГ - Ракку - швидше за все, візьмуть аж ніяк не війська Асада з ірано-російськими союзниками. Останні, до речі, не особливо рвалися і обороняти від прихильників аль-Багдаді Дамаск, який новоявленый "халіф" збирався проголосити своєю столицею, як в давнину (при першому Халіфаті).
Тут, втім, слід зазначити, що деякі російські чиновники віддали належне перемоги іракців. Наприклад, голова комісії Ради Федерації з інформаційної політики Олексій Пушков, при всій одіозності, визнав в Твіттері: "Взяття Мосула - найсильніший удар по ІГ".
Втім, якщо битва за Мосул і поставить крапку на існуванні ІГ в Іраку, для нього це далеко не кінець проблем. "Відвоювавши місто, Ірак зіткнеться з серйозними викликами щодо стабільності, політичної життєздатності і територіальної цілісності", - стверджує в своїй доповіді директор національної розвідки США Деніел Коутс. Але це вже завдання іншого плану. І до методів їх вирішення Україні варто уважно придивлятися, також, як і до досвіду звільнення від терористів міст-мільйонників.
