Спасибі Брекзиту і Макрону. Чому в новому Європарламенті "корисні ідіоти" залишаться в меншості
До виборів у Європейський парламент залишається місяць. В цьому році вони будуть серйозно відрізнятися від попередніх кампаній, і не тільки тому, що з-за виходу Британії з ЄС близько 50 з 750 місць можуть виявитися вакантними на деякий час (у разі раптового "Брекзита без зобов'язань" європейські чиновники припускають перерозподілити між іншими країнами лише 27 із більш ніж 70 британських мандатів).
Врятуйте Європу
Попередня кампанія проходила в самому початку протистояння Заходу і Росії з-за агресії останньої в Україні. Навесні 2014-го були тільки незаконна анексія Криму і не особливо значні санкції за неї. Вже по ходу кампанії відбулися захоплення озброєними бойовиками з характерним пітерським "за поребрик!" адмінбудівель у Краматорську і Слов'янську, а також початок АТО. Практично в дні голосування пройшов перший бій за Донецький аеропорт. Але малайзійський "Боїнг", в якому загинуло багато європейців, Іловайськ та Дебальцеве були вже після них. Як і спровокована Росією і її сирійським союзником наплив біженців в країни ЄС (2015 р.), і референдум про Брекзите (2016 р.), в якому багато хто теж вбачають наслідок російського (хакерського) впливу.
Тобто на попередню кампанію не тиснув величезний вантаж евроскепсиса, спричинений, з одного боку, неефективністю європейських інститутів у протистоянні з країною, яка хоче зруйнувати ЄС, а з іншого — наростанням в ряді європейських країн невдоволення нібито занадто великими повноваженнями євробюрократів, "нав'язують" свою політику всім членам ЄС. Наприклад, у питаннях перерозподілу близькосхідних і африканських біженців, які штурмують середземноморські берега Старого Світу.
Брюссель в міру сил намагається з усіма перерахованими вище факторами боротися. На старті кампанії стало відомо, наприклад, про заходи щодо посилення інформаційної безпеки. Менеджер соцмережі Facebook Річард Аллен повідомив про нові правила розміщення в ній політичної реклами. Він заявив: "Щоб попередити зловживання та втручання у вибори, всім рекламодавцям з Євросоюзу необхідно пройти процес авторизації в їх країнах, тільки так вони зможуть запустити рекламу, пов'язану з виборами до Європарламенту". За його словами, посилені перевірки місцезнаходження та ідентичності рекламодавців стануть "бар'єром для тих, хто думає використовувати рекламу для втручання у вибори з-за кордону", хоча і не стануть панацеєю у справі запобігання спроб вплинути на результат виборів за допомогою маніпуляцій контентом.
А 5 квітня пройшли союзні навчання з кібербезпеки ELEx19, в яких взяли участь більше 80 представників різних євроінституцій. Проводилися вони з метою перевірки здатності різних служб ЄС виявляти і нейтралізувати кіберзагрози, які можуть вплинути на хід або результати травневих виборів. Так що варто очікувати інформації і про інші нововведення, покликаних посилити кібербезпека країн Євросоюзу в ході виборчої кампанії.
Але європейська еліта не схильна в справі захисту своїх цінностей покладатися тільки на комп'ютерників. Не так давно з зверненням до європейців виступили інтелектуали, огласившие свій варіант використовувалися на українських президентських виборах закликів "Думай!" або "Голосуй не по приколу". "Лист тридцяти" написали відомі письменники Салман Рушді, Мілан Кундера, Бернар-Анрі Леві, Орхан Памук і Ельфріда Єлінек. Підписалися під ним десятки теж досить відомих людей. З представників сусідніх країн серед них значаться польський дисидент Адам Міхнік, російська письменниця, яка виступає проти путінської політики в Україні, Людмила Улицька і її білоруська колега, лауреат Нобелівської премії з літератури за 2015 р. Світлана Алексієвич.
У зверненні зазначаються загрози, що постають перед нинішньою Європою. Частина з них зовнішня: відсутність можливості покластися на традиційних англосаксонських союзників ЄС — США і Великобританію, загрузли в міжусобицях, в той час як в Старому Світі відчувається все більш нахабне втручання з боку господаря Кремля". Друга частина внутрішня: небезпеки від популістів, націоналістів і ксенофобів, закликають повернути "втрачену ідентичність" європейців і що апелюють до "національної душі", але при цьому заперечують цінності європейського гуманізму, розроблені, зокрема, Еразм Роттердамський, Данте, Гете і Яном-Амосом Коменським (деякі, правда, сумніваються, що ця проблема повністю внутрішня, адже не секрет, що за висновком з колишнього маргінесу на політичні простори різних європейських націоналістів часто стирчать вуха або ретельно приховувана лисина вищезазначеного господаря Кремля). Інтелектуали стверджують, що якщо "патріоти Європи" (до яких вони відносять і себе) не схаменуться, то потерплять ганебну поразку, а травневі вибори перетворяться в катастрофу. Вона буде виражатися в перемозі "руйнівників", урочистості презирства до знання і культури, нових спалахи ксенофобії. Тому, на їх думку, потрібно підтримати Європу, яка хоч і не є ідеальною, але все ж залишається маяком для всіх вільних людей планети".
Наприклад інтелектуальної вирішила послідувати і бізнес-еліта. Топ-менеджери великих компаній закликали європейських виборців (зокрема, своїх співробітників) взяти участь у виборах парламенту ЄС. Мета звернення схожа: підтримка прихильників об'єднаної Європи та протидію можливому посиленню популістів в європейських інститутах. Для її досягнення, для того щоб, як висловився один з підписантів — голова правління енергетичного концерну RWE Рольф Мартін Шміц, "підтримати зараз ЄС, наш ЄС, замість того щоб розхитувати його, як того вимагають деякі популісти", необхідно підвищення явки, особливо серед молоді. Адже, на думку ще одного співавтора звернення — глави компанії Evonik Крістіана Кулльмана, "брекзитеры" перемогли в 2016 р. саме з-за того, що їх супротивникам не вдалося мобілізувати молодих британців.
Третій — не зайвий
Інформаційний супровід травневих виборів у Європарламент вже нагадує фронтові зведення з останньої битви Добра зі Злом, і це не дивно. За найбільш песимістичними оцінками початку цього року, вся угруповання автократичних право-ліво-радикало-популістів, за якої часто вбачають "московських вікон незгасима світло", може отримати до третини місць в Європарламенті. Правда, найбільш часто згадуваним експертними оцінками, "деструктори ЄС" не отримують більше 20%. При цьому сама євроскептична фракція — "Європа націй і свобод", найбільш важливими складовими якої є французьке "Національне об'єднання" (колишній "Національний фронт") і італійська "Ліга Півночі", — хоча і збільшиться майже на 4% від загального числа євродепутатів, навряд чи отримає більше 9% мандатів.
Інші популісти будуть розкидані по більш "пристойним" груп типу "Європейських консерваторів і реформістів", в якій після "брекзитирования" консерваторів з туманного Альбіону основу можуть скласти поляки з "Права і справедливості". "Європа за свободу і пряму демократію" теж може серйозно схуднути з-за Брекзита (зараз у ній 22 представника британської ультраправої Партії незалежності Сполученого Королівства, 17 італійців-"п'ятизіркових", двоє представників "Шведських демократів" і по одному поляка, француза та чеху). Можуть популісти затесатися і в ще більш "пристойне товариство", хоча недавня спроба призупинити членство угорського "Фидеса" до Європейської народної партії говорить про те, що їх там все менше зазнають.
20%-ве представництво "деструкторів" дійсно може серйозно ускладнити роботу європейських інститутів. Хоча і не заблокувати і тим більше (як мінімум на нинішньому етапі) не зруйнувати їх. Пов'язано це в першу чергу з тим, що для створення дійсно серйозних загроз об'єднаній Європі угруповання радикал-популістів необхідно працювати дуже злагоджено, а для "зграї товаришів" з великим числом потенційних "вождів" це може виявитися непосильним завданням. Тим більше, що у ЗМІ поширюється інформація про провал спроб колишнього головного технолога Дональда Трампа Стіва Беннона об'єднати популістські і євроскептичні сили Старого Світу.
Діяльність російських розвідників і хакерів також досить часто потрапляла навіть у поле зору мас-медіа, а це може означати, що реальних викриттів було набагато більше. Просто в цивілізованому світі не прийнято шуміти з-за кожного розкритого шпигуна: якщо він не перевербовывается, то просто надсилається (часто нишком — після того, як виявлені всі його зв'язки). Тому торішня масштабна зачистка російських дипломатів із-за справи Скрипалів могла серйозно розладнати зв'язку СЗР, ГРУ і ФСБ з навербованными в Європі "корисними ідіотами". Хоча сама справа "про Солсберецком шпилі" могло змусити цих самих "ідіотів" бути більш уважними до побажань кремлівських господарів: вони побачили, що загрожує тим, кого Москва запідозрить у зраді.
Але прихід цієї категорії політиків у великій кількості в ЄП, швидше за все, в кінцевому підсумку піде об'єднаній Європі тільки на користь (якщо, звичайно ж, не буде настільки масштабним, що відразу її поховає). Якщо "вожді" не зможуть швидко знайти спільної мови, то неминуче почнуть воювати один з одним, зменшуючи свої шанси на виграш і на національних і на майбутніх європейських виборах. Якщо ж вони, в тому числі і з-за страху перед черговим Новачком", зможуть-таки об'єднатися в подобу стійкої фракції, то стануть стимулом для як мінімум посилення координації між проєвропейськими силами: ЄНП, соціал-демократами і лібералами.
Що ці право-, ліво - і просто центристи здатні на таке, показав приклад того ж Брекзита: з британців вже стільки попили крові, що наступного претендента на вихід доведеться сильно подумати, чи варто навіть намагатися покинути ЄС (після британського "ходіння по муках" констатується і кардинальне пом'якшення чемоданної риторики навіть серед тих, хто раніше виступав за виведення своєї країни з Євросоюзу; але це окрема велика тема, що вимагає особливого аналізу — особливо в контексті того, що вони, щоб уникнути повторення англійських поневірянь, можуть сконцентруватися на руйнуванні євроінституцій зсередини).
На вміння християнських, ліберальних і соціал-демократів Європи об'єднуватися не тільки перед розстрілом зараз покладають великі надії ті, хто бажав би збереження об'єднаної демократичної Європи. І ці надії мають під собою грунт: все частіше говорять про посилення координації між фракціями Європейської народної партії, Прогресивного альянсу соціалістів і демократів і Альянсу лібералів і демократів за Європу.
Пов'язано це з тим, що існував декілька десятиліть дуумвірату ЄНП і есдеків, контролювала Європарламент, у травні навряд чи судилося забрати більшість мандатів і продовжити чергування на керівних постах євроінституцій. Правоцентристи можуть скоротити своє представництво з 221 до 184 місць, а праві — з 191 до 135. І їм буде важко повторити те, що вони робили в попередніх скликаннях: по черзі панували в Європарламенті допомогою міжсобойчика. Як писала нещодавно австрійська ліберальна газета Die Presse, особливо яскраво це було видно на прикладі посади голови: два з половиною роки це крісло займає представник ЄНП, потім на черзі — соціал-демократи, а там вже вибори прийшли — і починай все спочатку". І на думку австрійських журналістів, і на думку іспанських колег з El Mundo, право - і лівоцентристів доведеться трохи потіснитися на керівних постах в Європарламенті.
Фактор Хафтара
На думку багатьох експертів, перетворення дуумвірату в тріумвірат відбудеться саме завдяки приєднанню до двом найбільшим фракціям лібералів. Що виглядає цілком логічно: Альянс лібералів і демократів за Європу розташований між християнськими демократами і соціал-демократами в ідеологічному спектрі. Тому їх поява в умовній проєвропейської владної коаліції виглядає більш логічно, ніж поява більш правої або більше лівої партії, адже така партія була б трохи більш "союзної" якийсь з двох основних в цьому формальному чи неформальному об'єднанні.
Наступним аргументом на користь можливості появи в ЄП третього полюсу сили стане те, що, крім популістської "Європи націй і свобод", тільки ліберали мають шанси збільшити кількість мандатів: з 67 до 106. Цьому має посприяти приєднання до Альянсу партії Еммануеля Макрона "Вперед, республіка" і вірогідне зростання популярності лібералів в Румунії.
Створення такої коаліції буде стимулювати ці три групи шукати рішення з принципових питань "всередині себе", не вдаючись до допомоги більш правих або більш лівих груп. Завдяки цьому навіть ілюзій того, що у радикалів може з'явитися подобу золотої акції, не повинно скластися. А це питання важливе: у нинішньому році переобираються багато керівники європейських інститутів, так що буде що ділити. І це не тільки пости в Європарламенті. Буде боротьба за посади ключових комісарів: з економіки, фінансів і бюджету, енергетиці, кадрів. 31 жовтня має закінчитися восьмирічне перебування на посаді президента Європейського центрального банку італійця Маріо Драгі. А вже до кінця листопада потрібно підібрати зміну президенту Ради ЄС поляку Дональду Туску. Есдекам і помірним консерваторам з ЄНП, може, і не дуже хотілося б посилювати вплив лібералів, але посилювати вплив тих, хто з високих постів може шкодити єдності Європи, їм хочеться ще менше.
Судячи з натяків європейських ЗМІ, переговори про подібному взаємодії центристів у Європарламенті вже ведуться. Та навряд чи їм завадить те, що члени Європейської народної партії та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів почали потихеньку відновлювати свою популярність серед виборців на тлі Брекзита і вщухання мігрантського кризи. Адже якщо британська епопея буде найближчим часом грати на руку тим, хто виступає за сильний і досить згуртований Євросоюз, то фактор мігрантів може знову серйозно похитнути виборців у бік популістів і євроскептиків. Особливо якщо до європейських берегів кинуться численні транспорти з біженцями з Лівії, в якій як-то підозріло близько до часу виборів у Європарламент розпочав бойові дії Халіфа Хафтар, неодноразово відвідував останнім часом Москву.
