• USD 28.2
  • EUR 32.9
  • GBP 36
Спецпроєкти

Жорсткий капітулянт. Навіщо Лукашенко демонстрував Путіну вміння розганяти демонстрантів

Перед переговорами де-факто президента Білорусі з лідером РФ в Мінську та інших містах жорстоко розігнали акції протесту

Getty Images
Реклама на dsnews.ua

У Сочі сьогодні, 14 вересня, відбудеться зустріч де-факто президента Білорусі Олександра Лукашенка і російського президента Володимира Путіна. Білоруський лідер вилетів до міста на узбережжі Чорного моря, щоб, як повідомили прес-служби обох узурпаторів, обговорити інтеграцію в рамках Союзної держави і інші питання. Що важливо — жодних виходів до преси не буде.

Відльоту Лукашенка передував жорсткий розгін акцій протесту, що пройшли в Мінську (багатотисячний "Марш героїв"), Барановичах, Бобруйську, Бресті, Вітебську, Волковиську, Гомелі, Гродно, Жодіно, Ліді, Могильові, Новогрудку і Новополоцьку.

За останніми даними, затримані понад 4 тис. осіб. Причому, виходячи з відео, опублікованих в Telegram-каналах, силовики не соромилися волочити землею і бити жінок, що стали символом протестів.

Разом з тим режим почав "тиснути" білоруський IT-сектор, багато представників якого активно підтримували і підтримують протест.

На це вказує сюжет державного телеканалу "Білорусь 1", що вийшов 12 вересня. У ньому повідомляється, що IT-компанія PandaDoc звинувачується у фінансуванні мітингів за участю жінок, декількох працівників уже затримали.

У Лукашенка айтішників визначили гаманцями акцій і, як результат, вирішили, що простіше вирвати "заразу" з коренем. незважаючи на наслідки для економіки і громадян. Нехай це і міна уповільненої дії, що обіцяє вибухнути в момент, коли подачок, що спускаються зверху з російських і китайських кредитів, вже не вистачатиме, аби тримати білорусів у вузді.

Реклама на dsnews.ua

А там, дивись, вдасться повторити успіх Ніколаса Мадуро, якому вдалось нівелювати акції протесту в Венесуелі, попри те, що соціальна політика і його, і його попередника Уго Чавеса призвела до економічної і соціальної катастрофи.

Головна і нагальна задача режиму Лукашенка — задушити протест.

І він цим зайнявся з ентузіазмом 13 вересня. До речі, попри те, що білоруські хакери, "Кібер-партизани", напередодні, 11 вересня, повідомили, що, по-перше, у них є база співробітників КДБ, ОМОН і МВС і вона вже передана редакції Nexta для оприлюднення через тиждень; а по-друге, хакери особисто Лукашенка пообіцяли "покласти" електроенергетичну, податкову і банківську системи, якщо 13 вересня під час акцій протесту буде затриманий хоча б один/одна їхній учасник/учасниця.

На підтвердження своїх слів "Кібер-партизани" зламали сайти "Білоруських лотерей", Міністерства з податків і зборів та Білоруської торгово-промислової палати.

На сайті лотерей були розміщені біло-червоно-білий прапор Білорусі, привітання лідеру опозиції Світлані Тихановській з днем народження і пісня Цоя "Перемен". До сайту міністерства був заблокований доступ для користувачів з поясненням, що це зроблено, аби режиму не платили податки.

А на сайті БТПП був опублікований заклик до співробітників IT-сектора вступати в лави "Кібер-партизан" і вести боротьбу з режимом.

Якщо це не справа рук російських хакерів, що також працюють на ескалацію за кремлівськими методичками і з метою руками Лукашенко зачистити для російських фірм білоруський IT-ринок, то порив "Кібер-партизан" вселяє повагу.

Їх дії можуть бути навіть відносно ефективними. Якийсь час. Проблема в тому, що якщо (або коли) Мінськ, а може, і Москва, через Інтерпол доб'ються видачі міжнародного ордера на розшук цих хакерів, ніхто в Європі опиратися особливо не буде: як не крути, їхні дії — незалежно від мотивів — будуть трактуватися як кібертероризм. Якщо Захід це проігнорує, то ті ж Кремль і Пекін звинуватять його в подвійних стандартах. І будуть цей прецедент використовувати як інформаційну маніпуляцію в ситуаціях, коли в ЄС або США побажають затримати кого-небудь з кліки ручних кремлівських або китайських хакерів.

Аудієнція для капітуляції

Повернемося, однак, до зустрічі Лукашенка з Путіним в Сочі.

Вчорашній безцеремонний, як в перші дні після виборів, розгін демонстрантів, а також фактичне оголошення війни IT-сектору, за своєю суттю є банальною демонстрацією сили. Глядач один — це, власне, Путін. Лукашенко вилетів до Росії, маючи підтверджене реноме авторитарного і жорсткого правителя, якому під силу утримати владу.

Тим самим він сподівається посилити свої переговорні позиції. А переговори для нього особисто будуть непростими, оскільки з огляду на обраний курс на жорстке придушення протестів та репресій на зовнішньополітичному терені у режиму Лукашенка немає інших опцій, крім здачі національних інтересів Кремлю. У кращому для нього випадку — поетапної. Чим в Сочі і скористається російський лідер. Який, до речі, не факт, що погодиться на поступову капітуляцію.

Для білорусів насправді тільки все починається. Згадаймо, що Віктор Янукович теж дріботів в РФ напередодні саміту ЄС, в ході якого Україна повинна була підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. 25 жовтня Янукович з'їздив до Путіна в Сочі, потім, 9 листопада, — в Москву. І що було далі, українцям відомо: Кабмін Миколи Азарова 21 листопада розпорядився призупинити підготовку до підписання угоди, а Янукович на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада так документ і не підписав. Почався Майдан, а обидва ці діяча втекли до Росії.

Чи перейдуть протести в Білорусі на якісно інший рівень? Той момент, коли слід було переходити від мирних маніфестацій до більш рішучих дій, білоруси втратили. Власне, вони до нього і не прагнули через ідіосинкразію до "кольорових революцій, що підігріваються Заходом", яку постійно підігрівають Лукашенко і його пропагандисти. Плюс до цього в Білорусі Путін дуже популярний, і багато демонстрантів хотіли б зберегти дружбу з Росією. Ось у чому велика різниця між українськими та білоруськими протестами. Різниця, що дозволяє Путіну вичавлювати сьогодні всі соки з Лукашенка.

Наприклад, під час їхньої сьогоднішньої зустрічі, як анонсувала прес-служба Кремля, буде підніматися тема енергоресурсів. Не виключено, що однією з умов Путіна до Лукашенка в обмін на порятунок першим шиї другого буде відмова від американської нафти і диверсифікації джерел енергоносіїв в цілому. Лукашенко цілком може здати власноруч створений інструмент тиску на Москву. Це один момент.

Другий — якщо він відмовиться від американської нафти, то Вашингтон більше ніщо не буде утримувати від введення санкцій. Відмова, втім, не є гарантією збереження Лукашенка при владі. Путін не відчуває до нього довіри, але перед кремлівським в'язнем зараз непросте завдання. З одного боку, є слушна нагода позбутися неодноразово викритого в віроломстві і, до того ж, непопулярного у власній країні союзника. З іншого — зробити це необхідно так, щоб транзит влади в Білорусі не виглядав поступкою вулиці. Останній момент є принципово важливим, оскільки в Кремлі подібний механізм ротації влади за замовчуванням вважається неприпустимим, не в останню чергу через те, що загрожує і стабільності самої путінської вертикалі.

Опорою для Кремля в Білорусі цілком можуть стати військові, які, в принципі, лояльно ставляться до Росії. Москва, між іншим, вже відправила в цю країну 300 своїх солдатів і 70 одиниць техніки для участі в навчаннях "Слов'янське братерство", які дуже доречно починаються сьогодні і триватимуть до 25 вересня.

Тому в доступній для огляду перспективі Лукашенко ще попрезидентствує, проте в той же час Кремль буде опрацьовувати варіанти поступової передачі його повноважень новим лідерам. Умови кастингу очевидні: кандидат повинен задовольнити вулицю і водночас бути більш чуйним до устремлінь керівництва РФ. Цілком ймовірно, що таким кандидатом — в якості перехідної ланки — стане і Світлана Тихановська. По-перше, це дозволить зменшити накопичену в стосунках з ЄС напругу. По-друге, цілком відповідає і тому, що вона сама неодноразово заявляла. Втім, якщо буде обраний саме цей варіант, видимі ознаки його здійснення з'являться не завтра. Але Москва в будь-якому випадку не упустить шансу зіграти в негласного посередника між білоруськими владою і опозицією, припиняючи будь-які спроби використання для цього альтернативних майданчиків — причому допоможуть їй в цьому і сам Лукашенко, і його противники.

Ясна річ, що з ще більш ослабленою економікою (зруйнована IT-сфера, страйки) і Лукашенко, і потім його наступник або спадкоємиця потребуватимуть серйозних вливань з боку Москви.

Щоправда, на одних російських нафтодоларах і Росії, і Білорусі в умовах санкцій довго не протягнути. Особливо якщо санкції в результаті торкнуться ще й росіян за втручання в справи Білорусі. Тому в підтримці Мінська Москві доведеться кооперуватися з Китаєм. З гарантіями забезпечення відповідного рівня допуску для китайських інтересів в РБ в якості оплати.

З огляду на те, що для Пекіна Білорусь — це двері на європейський ринок, які на сьогоднішній день вже закрилися; а у Кремля — цілі прямо протилежні, то в майбутньому можна чекати на початок боротьби між Китаєм і РФ за визначення зовнішньополітичного вектора Білорусі. А це обіцяє нові потрясіння і кризи.

    Реклама на dsnews.ua