Північний морський шлях, або Чим Путін тримає Дональда Трампа
Навіщо Путіну новий шлях з Азії в Європу? Хто контролює російські порти? І що РФ насправді хоче перевозити новим морським маршрутом?
У 2024 році Путін призначив Миколу Патрушева головою Морської колегії. Часом це рішення сприймають як делегування Патрушеву координації одного з найперспективніших (і найбільш цікавих для іноземних партнерів) альтернативних логістичних шляхів – Північного морського шляху (Сєвморпуті, СМП), альтернативи Суецькому каналу, що скорочує шлях з Азії до Європи на 20-30%. У Положенні про морську колегію справді є пункт про розвиток Північного морського шляху як національної транспортної комунікації РФ та забезпечення гарантованого доступу РФ до глобальних транспортних комунікацій в Світовому океані. Однак функції описано достатньо розмито. Наприклад, "проведення… комплексної оцінки стану національної безпеки РФ у сфері морської діяльності, включаючи прогнозування, виявлення та оцінку загроз", чи захист національних інтересів РФ у Світовому океані та розробку стратегічних документів.
Більш чітким є порядок ухвалення рішень Колегії — простою більшістю. Втім, окрім Миколи Патрушева до Морської колегії входить ще 56 осіб (губернатори, міністри, військові, представники найбільших компаній і т д.), що може ускладнювати процес, чи то пак вплив на ухвалення рішень особисто Патрушева. Морська колегія була створена Указом Президента РФ № 691 від 13 серпня 2024 року. Основним завданням визначено забезпечення координації діяльності федеральних і регіональних органів виконавчої влади з питань реалізації національної морської політики. Та це не значить, що до 2024 року такого чи подібного органу в РФ не існувало. Існував, і називався так само – Морська колегія. Різниця полягає у тому, що попередня колегія підпорядковувалася уряд, ця ж – особисто президенту. І очолює її одна з найближчих до нього осіб.
Широта і невизначеність повноважень Патрушева, зміни у підпорядкуванні колегії свідчать про одне: Путін хоче, аби саме його людина наглядала за національною морською політикою та розвитком і використанням одного із найбільш стратегічних не тільки для РФ, а й для багатьох країн світу маршруту – Північного морського шляху з Азії в Європу.
Що ж відбувалося з СМП до 2024 року? СМП – судноплавний маршрут в російській Арктиці. Проходить вздовж північних берегів Росії по морях Північного льодовитого океану та з’єднує в єдину транспортну систему європейські порти і далекосхідні порти РФ. Маршрут через СМП майже вдвічі коротший за інші морські шляхи з Європи на далекий Схід. Так, від Санкт-Петербургу до Владивостока через Суецький канал 23200 км, а по СМП – 14280 км (на 40% коротше). Від Мурманська до портів Японії близько 6 тис миль, через Суецький канал – більше 12 тисяч. Тривалість навігації складає 2-4 місяці, однак використання криголамів дозволяє зробити її цілорічною. На цьому маршруті відсутні черги на відміну від Суецького каналу. СМП цікавий не лише як короткий шлях від Європи до Азії, адже дозволяє вивозити російські корисні копалини. Йдеться не лише про скраплений природний газ, а й про рідкісноземельні метали, що зараз є предметом геополітичного торгу. Найбільші в Росії поклади цих металів якраз таки в Арктиці.
Трансарктичний транспортний коридор. Чий він?
За дорученням Путіна в 2025 році Росія трансформувала проєкт Північного морського шляху в Трансарктичний транспортний коридор, розширивши його на заході до Санкт-Петербурга, Калінінграда і на сході – до Владивостока, завершивши таким чином сполучення європейської і східної частини Росії. Відповідне доручення отримали уряд і "Росатом" від президента. Раніше до акваторії СМП відносили 6 ключових портів: Певек, Тікси, Хатанга, Діксон, Дудинка і Сабетта (загалом портів набагато більше – близько 70).
Попри поширену думку, що загальне керівництво СМП здійснює Морська колегія, чи то пак Микола Патрушев, насправді операційне керівництво перебуває в руках зовсім інших людей. Цей вплив вони отримала не через якийсь указ чи постанову – вони понад 6 років акумулювали активи як шляхом підпорядкування окремих підприємств (шляхом указів Путіна), так шляхом російської сучасної націоналізації і навіть купівлі окремих активів.
Еволюція підпорядкування СМП
В 2013 р. для управління СМП було створене федеральне державне казенне підприємство "Адміністрація СМП", підвідомче Федеральному агентству морського і річкового транспорту. До функцій адміністрації входили видача дозволів на прохід суден в акваторії СМП, моніторинг та надання інформації про гідрометеорологічну, льодову та навігаційну обстановку, сприяння у проведенні пошукових та рятувальних робіт тощо.
2019 рік. Указом Президента корпорації "Росатом" було передано "Гідрографічне підприємство", що підпорядковувалося Міністерству транспорту. З метою реалізації єдиної державної політики в Арктиці. Основні функції підприємства – навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства та розвиток і утримання інфраструктури Північного морського шляху. Фактично, в розпорядження "Росатому" перейшла інфраструктура СМП, забезпечення навігації та супутні послуги.
З 1 серпня 2022 року функції адміністрації СМП були передані Федеральній державній бюджетній установі "Головне управління Північного морського шляху" при корпорації "Росатом". Саме це підприємство отримує право на видачу дозволів на проходження СМП, попри опір Міністерства транспорту.
Таким чином, "Росатом" отримав у підпорядкування не тільки арктичну інфраструктуру, а й систему дозволів, інформації, лоцманських та інших послуг. Але на цьому корпорація не зупинилася і почала замикати на собі логістичні структурні елементи СМП, зокрема порти, що не входили до гідрографічного підприємства.
Порти
- Калінінград. Калінінградський морський порт (КМТП) — універсальний морський термінал, що обробляє контейнери, чорні та кольорові метали, ліс, зерно, навалочні вантажі. В 2023 році порт було націоналізовано, а за два роки активи викупила група FESCO, що на даний час пов’язана з "Росатомом". FESCO – одна з найкрупніших російських логістичних компаній в акваторії Тихого, Атлантичного та Північного льодовитого океанів. В 2023 році компанія була націоналізована, указом Путіна 92,4% акцій передано "Росатому". Має термінальні комплекси в Новосибірську, Хабаровську, Томську, Владивостоку. В 2025 році FESCO купила компанію АТ "Сіті груп", орендаря терміналу Калінінградського морського рибного порту, що розміщений поруч з Калінінградським морським портом. Таким чином, "Росатом" сконцентрував найбільші портові активи Калінінграда.
- Санкт-Петербург. Порт Бронка (новий глибоководний порт Санкт-Петербурга) було націоналізовано рішенням суду ще в 2021 році. В лютому 2022 року порт передали корпорації "Ростех", в 2023-му — приватній компанії ТОВ "НКК-Логистик" за 10 мільярдів рублів. Хто остаточний власник – невідомо.
- Певек. Оператор – Гідрографічне підприємство "Росатома".
- Тікси. Оператор – Гідрографічне підприємство "Росатома".
- Хатанга. Оператор – Гідрографічне підприємство "Росатома".
- Діксон. Оператор – Гідрографічне підприємство "Росатома".
- Дудинка. Оператор – Гідрографічне підприємство "Росатома".
- Сабетта. "Росатом" забезпечує діяльність порту, виконуючи функції обслуговування суден і забезпечення навігації, а також є оператором проєкту з будівництва та експлуатації портового флоту для роботи із СПГ.
- Мурманськ. Мурманський морський рибний порт націоналізовано в 2023 р. Наразі не передано нікому.
- Владивосток. Владивостокський морський торговий порт, що входив до активів групи FESCO, було націоналізовано та в 2023 році рішенням Путіна передано "Росатому".
Інша логістична інфраструктура
В 2022-му "Росатом" довів свою частку в групі компаній "Дело" до 49%. Ця група — найбільший в РФ транспортно-логістичний холдинг, що управляє морськими контейнерними і глибоководними зерновими терміналами в Азово-Чорноморському, Балтійському, Далекосхідному басейнах. До речі, голова ГК "Дело" входить до Морської колегії.
Не лише порти, а й транспорт
Одночасно з розширенням СМП до Трансарктичного коридору Путін дає доручення уряду спільно з "Росатомом" сформувати програму будівництва арктичного вантажного флоту на російських чи навіть іноземних верфях. Менш ніж за рік "Росатом" і китайська New New Shipping створили СП Northern Sea Route Shipping для будівництва арктичних суден під СМП.
Враховуючи, що саме "Росатом" є власником атомних криголамів в РФ, така акумуляція портових та інших логістичних активів робить СМП фактично підпорядкованим корпорації.
Крім поступової акумуляції активів "Росатом" напряму налагоджує співпрацю з Китаєм щодо використання і розвитку СМП.
Так, в 2025 році голова "Росатома" Алексєй Ліхачьов і міністр транспорту КНР Лю Вей провели перше засідання Підкомісії по співпраці по СМП між РФ та Китаєм. А під час візиту Путіна до Китаю корпорація "Росатом" і Агентство з атомної енергії КНР підписали меморандум про розвиток стратегічної співпраці в сфері використання атомної енергії в мирних цілях. Також розглядалась можливість створення дочірнього підприємства "Росатома" в Китаї для забезпечення можливостей поставок іноземного обладнання для АЕС, однак на це Китай поки не погодився.
"Росатом" також веде перемовини з партнерами з КНР (NFC і Pauerite) щодо проєктування фабрики для Павлівського свинцево-цинкового родовища на Новій Землі.
На початку серпня 2025 року наглядова рада "Росатому" погодила залучення іноземного фінансування, зокрема через випуск китайських бондів "Атоменергопрому" (компанія "Росатома", що консолідує активи в атомній галузі). Вже за місяць Financial Times повідомила, що внутрішній китайський ринок може відкритися для російських енергетичних компаній. Найбільш ймовірним кандидатом на таке розміщення називали "Росатом". Газета відзначила, що випуск панда-бондів може допомогти міжнародній експансії "Росатому", зокрема через залучення фінансування та технологій. Однак наразі воно швидше допомагатиме китайським інвесторам заробляти на російських ресурсах та СМП.
Що з родовищами рідкоземів, які найзручніше вивозити через СМП?
За даними Мінприроди, запаси рідкісноземельних металів в РФ перевищують 28 млн т. Згідно з останнім державним звітом за 2022 рік майже половина (46%) всіх запасів РЗМ знаходяться в Мурманській області. Третина – в Республіці Саха, значно менші кількості — у Краснодарському краї, Іркутській області, Тиві та Калмикії. Різниця між цими запасами полягає не лише в кількості, а й в рівні розробки родовищ. Варто також зазначити, що російський Мінпромторг у вересні 2025 року зробив майже сенсаційну заяву: до 2030 року РФ практично перестане залежати від імпорту РЗМ, що наразі виглядає фантастикою.
З 2023 року активізується увага великих компаній до родовищ РЗМ в РФ. Але пік інтересу припадає на 2025 рік, коли ці елементи стали не просто предметом інтересу США в Україні чи РФ, а й конкурентним полем між США і Китаєм. Найбільші відомі і доступні до розробки родовища вже мають операторів. Ситуація з тими, які ще не розробляється, активно змінюється. Йдеться не лише про переоцінку запасів, а й про зміну власників чи операторів. Зокрема, розпочалась низки судів з вже існуючими операторами (скажімо, у компанії "Селігдар" спершу заарештували 5% акцій, згодом суд вищої інстанції скасував це рішення). Сьогодні, на фоні продовження процесів "націоналізації" в Росії, будь-який оператор (окрім, звісно, з найближчого оточення Путіна) не може вважати себе кінцевим власником родовищ, особливо зважаючи на постійну переоцінку запасів РЗМ.
Ключові родовища рідкоземельних металів в РФ
Родовища, що вже розробляються:
- Ловозерське (Мурманська область) – "Росатом" (розробляється лише частина – Колмозерський ГЗК).
- Хібінська група (Мурманська область) – "Фосагро" і "Акрон" (Вячеслав Кантор).
Родовища, які готують до розробки:
- Томторське (Якутія) – "Роснафта".
- Зашихінське (Іркутська область) — ЗАТ "Техноинвест Альянс" ("Сургутінвестнафта"?)
- Большетагнінське – ліцензію на освоєння родовища компанія отримала в серпні 2025-го, власники компанії приховані.
- Ярегське (Комі) – "Лукойл".
Неосвоєні родовища:
- Бєлозімінське (Іркутська область) – Росгеологія
- Селігдарське (Якутія) – компанія "Селігдар".
- Улуг-Танзекське (Тува) – розроблена дорожня карта з керівництвов Туви на розробку "Росатомом".
- Чухкуконське (ймовірно, Краснодарський край)
- Шаргадикське (ймовірно, Калмикія)
- Катугінське (ймовірно, Забайкальський край)
Попри перспективні потенційні запаси, найбільшу цікавість викликають родовища, що вже досліджені і на яких почато видобуток. Одним з найбільших вже діючих родовищ є Колмозерське родовище в Мурманській області – тут акумульовано до 24% всіх запасів літію в РФ. Ділянка розташована в Ловозерському районі Мурманської області, види корисних копалин на ділянці: літієва руда, літій, берилій, ніобій і тантал. Станом на 1 липня 2022 року прогнозні ресурси за категорією Р1 оцінювались у 13,5 млн т руди, 152,6 тис. т оксиду літію, 1 215 т пентоксиду танталу, 1 485 т пентоксиду ніобію.
В 2023 році подала заявку і отримала право користування цим родовищем компанія "Полярний літій", спільне підприємство "Росатома" і "Норнікелю". В 2024 році було заявлено, що Колмозерське родовище літію може стати третім або четвертим у світі за запасами та ресурсами серед аналогічних об'єктів. Під час Петербурзького міжнародного економічного форуму генеральний директор "Полярного літію" Ігор Демидов повідомив, що за проміжними результатами геологорозвідки приріст запасів може скласти 25-30%.
Біля цього родовища діє "Ловозьорський ГОК" ("Росатом") – добувають лопарит (джерело танталу, титану та інших РЗМ). Концентрат з лопаритової руди виробляють на Солікамському магнієвому заводі в Пермському краї, який також належить "Росатому" (шляхом націоналізації і подальшої передачі). Наразі зв’язка "Ловозєро — Солікамськ" залишається єдиним (хоч поки повністю і не завершеним) циклом виробництва РЗМ в РФ.
На Полмостундрівське родовище літію в Мурманській області подала заявку компанія "Арктичний літій", також пов’язана з "Росатомом".
"Росатом" має і інші переваги на цій територій – на Кольському півострові розташована Кольська АЕС, що стає джерелом енергії при розробці родовищ.
Томторське родовище — ніобій, іттрій, скандій, входить до топ-3 найбільших у світі родовищ РЗМ. В 2022 році планувалося, що розробляти родовище буде "Ростєх". Однак у 2025 році "Роснафта" стала єдиним власником компанії "Восток інжиніринг", якій належить ліцензія на розробку Томторського родовища РЗМ.
Отже, два найбільших родовища РЗМ, готових до розробки, належать "Росатому" і "Роснафті". Нагадаємо також, що саме завод "Звезда", який входить до орбіти "Роснафти", будує льодоколи для "Росатома".
Дослідження потенційних родовищ і оцінка їхніх запасів (а також запасів існуючих родовищ) значно активізувалася в 2025 році. А це може призвести до зміни власності чи операторів таких родовищ найближчим часом.
Не рідкоземом єдиним
Звісно, цінність і значимість рідкоземельних металів в сучасному економічному розвитку, а відповідно, і геополітичних взаєминах важко заперечувати, однак основна перевага СМП полягає у відкритті доступу до більшості російської Півночі. Наприклад, Дудинка – важливий міжнародний морський і річний порт, через який доставляють грузи для "Норнікеля" та "Восток Ойл". Діксон дає можливість доступу до Сизарайського вугільного родовища, одного з найбільших у світі (5 млрд т), основним споживачем є Китай. Діксон — головний порт СМП в Республіці Саха (Якутія), де розміщені родовища вуглеводнів, одне з найбільших родовищ діамантів, значні поклади золота тощо. В Якутії знаходиться і Ельконська група родовищ – найбільше у світі зосередження уранових руд із запасами близько 357 тис. т, що становить приблизно 6% світових запасів станом на 2021 рік (69% запасів "Росатому"). Певек — Майське родовище золота (одне з найперспективніших в Росії, оператор "Поліметал") і Пиркакайські штокверки (одне з найкрупніших у світі родовищ олова з запасами 243 тис. т олова і 16 тис. т триоксиду вольфраму). Спроектовано термінал "Чаун", через який планується відвантажувати щорічно біля 2 млн т мідного концентрату з Баїмського родовища.
Розвиток Великого північного морського шляху за планом "Росатому" забезпечує доступ не тільки до цих родовищ, а й до більшості цінних ресурсів Російської Федерації. Згідно із стратегією розвитку СМП від "Росатому", заплановано інтеграцію СМП в багатомірний транспортний каркас, включаючи порти на сибірських ріках, шляхи річкового транспорту та залізницю "Східний полігон" протяжністю понад 14 тис. км. За наявності інвестицій і розвитку Великий Північний морський шлях стає універсальним маршрутом для транспортування ресурсів з більшості перспективних у ресурсному плані регіонів РФ.
Політичні "тертя" всередині Росії
Після того, як в 2024 році Володимир Путін понизив статус Миколи Патрушева до рівня помічника Президента, Патрушев, схоже, вигадав саме під себе перепідпорядкування Морської колегії. Адже статус не просто помічника президента, а ще й керівника колегії явно розширює його апаратний потенціал. Водночас за більше ніж рік перебування на цій посаді не помічено реальних зсувів в морських можливостях Росії взагалі і політичних можливостях Патрушева зокрема.
Річ у тім, що Патрушев звик бути кулуарним гравцем, що, зокрема, на посаді секретаря РНБО, курував силовиків через вибудовування власних вертикалей у цих органах. Тут же він опинився в ситуації, коли вертикалі вже сформовано, тож почати з нуля не вдалось. Його функціонал координатора головним гравцям не потрібен, можливостей почати силові чистки немає, адже кожен з головних гравців має свої виходи на Путіна і блокує будь-які спроби Патрушева розширити плацдарм.
Понад те: Патрушев прийшов до Морської колегії в той момент, коли Сергій Кірієнко через "Росатом" де-факто завершив концентрацію всіх ключових активів, тож Патрушев йому не потрібен в жодній іпостасі (координатор, помічник чи, тим більше, "смотрящій"). Як би це парадоксально не звучало, Патрушев програв Кірієнку в одній з головних своїх битв, навіть не вступивши у боротьбу.
Пропозиції Путіна Трампу
За час війни Росія остаточно втратила можливість стати третім полюсом світу і зараз, щоб максимально зберегти суб’єктність, росіяни пробують зіграти в "посередників" при переговорах США-Китай. Ця гра завідомо провальна, адже Москва як посередник не потрібна ні Вашингтону, ні Пекіну. Водночас росіяни пробують просувати екзотичні варіанти на зразок створення спільних китайсько-американо-російських підприємств з освоєння Арктики та Північного морського шляху (такі ідеї озвучував головний ідеолог російської дипломатії, помічник Путіна Юрій Ушаков в рамках саміту ШОС в Шанхаї).
Схоже, що пропозиції росіян Дональду Трампу зводилися до двох позицій:
- Участь в розробці родовищ рідкісноземельних металів в обмін на зняття санкцій і тиск на Україну з вимогою вивести війська з Донбасу;
- Створення СП з мажоритарними пакетами акцій за американцями з продажу російських підсанкційних товарів насамперед на території ЄС.
Але перша позиція наштовхнулась на серйозну обструкцію не лише з боку України та ЄС – про неї негативно написала практично вся американська преса. Друга ідея наразі повністю блокується ЄС, оскільки незрозуміло, якими будуть гарантії безпеки для самого Євросоюзу і скільки за це доведеться заплатити.
У цій ситуації Путін, вочевидь, обрав стратегію "коротких перебіжок" з горизонтом планування 4-6 місяців. Головна мета: не посваритися з Трампом і не наразитися на нові санкції з одного боку, а з іншого – не посваритися з Китаєм і зберегти нинішній торгівельний статус-кво. Втім, вже зараз все йде до того, що Китай стає майже монопольним покупцем останньої надії для російської нафти, а в перспективі 4-6 місяців це може призвести до вимог надати ще більш суттєві знижки КНР на всі російські товари.
