Привид Маршалла. Чому закордон в роздумах, чи варто допомагати Україні
Європейська "зрада" - відмова включити в заяву саміту Україна-ЄС є пункт про перспективу нашого членства в Євросоюзі - відсунула на другий план, то що може стати набагато більш важливою "перемогой". А саме: обговорення в ході зустрічі плану економічної допомоги Україні з боку країн Заходу.
Про це проекті, який вже охрестили "Планом Маршалла для України", почали говорити давно, ще до Революції гідності та російської агресії. Але тільки протягом останніх місяців стали виявлятися серйозні ознаки, по-перше, того, що він з'явиться, а по-друге, що він може бути реалізований. Президент України на спільній прес-конференції з головою Європейської Ради Дональдом Туском і главою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером заявив: "Сьогодні ми обговорили можливість створення нового довгострокового плану підтримки України, який був запропонований на саміті Європейської народної партії, на кшталт "Плану Маршалла" для України. І використання Україною фондів новоствореного зовнішнього інвестиційного плану ЄС". За словами Петра Порошенка, сторони доручили відповідним структурам опрацювати можливість організації на початку 2018-го великої інвестиційної конференції по Україні.
Слова президента багато сприймуть як піар, незважаючи навіть на те, що в присутності таких гостей порожніми заявами розкидатися не прийнято. Але його тези підтверджуються висловлюваннями європейських політиків, яким не особливо потрібно набирати електоральні бали в Україні.
Найбільш показовими є твердження депутата литовського Сейму Андрюса Кубілюса (колишній прем'єр Литви). Як вже писала "ДС", тиждень тому в інтерв'ю одному з українських видань заявив: "Я навіть не очікував, що так швидко все буде просуватися, тобто ми вже переходимо від загального політичного розмови про цьому плані до конкретики, до того, хто буде розробляти ті чи інші проекти". Литовський парламентарій розповів про успішні переговори литовських і українських депутатів у Вашингтоні, Берліні і особливо Брюсселі, де "ми настільки просунулися вперед у цьому плані, що почали обговорювати конкретні організаційні питання". Судячи за його словами, у створенні та реалізації плану повинні взяти активну участь Єврокомісія і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), який виділить кошти для кредитів малому і середньому бізнесу на кращих, порівняно з тими, які зараз є в Україні, умовах. Для цього в Україні, можливо, буде створено новий державний банк, який буде ці кошти перерозподіляти, як це було при реалізації плану Маршалла у 1948 р. Тоді в Західній Німеччині спеціально для його реалізації створили банк KfW, в якому зосереджувались всі кошти програми (хоча рівень довіри європейських чиновників до українських такий, що більш імовірним виглядає створення підконтрольного ЄІБ фонду, а не держбанку). Офіційні заяви про цьому проекті повинні бути оголошені в листопаді на саміті "Східного партнерства".
Трошки раніше (в минулому місяці) Андрюс Кубілюс розкрив деякі інші деталі "Плану Маршалла для України", який він розробив разом з ще одним колишнім литовським прем'єром Гедімінасом Кіркіласом і колишнім головою литовського Мзс Пятрасом Вайтекунасом. Автори пропонують виділити Україні близько 3% бюджету ЄС, тобто близько 30 млрд євро (мається на увазі семирічний бюджет ЄС на 2014-2020 рр .. , що становить близько 960 млрд євро). Крім того, вони пропонують Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, ЄБРР і Європейського інвестиційного банку "скидатися" по $1 млрд на рік, щоб допомогти Україні вибратися з боргової "ями". Також можливими джерелами фінансування вони бачать вливання від США, Японії, Німеччини та інших донорів на двосторонній основі та згаданий Петром Порошенком Європейський зовнішній інвестиційний план. Останній передбачає виділення до 88 млрд євро до 2020 р., в основному для допомоги африканським країнам (щоб перемогти міграційний криза). Але, за словами Андрюса Кубілюса, частина коштів може бути перерозподілена на користь країн "Східного партнерства" і перш за все України.
При цьому він не приховує, що його "План Маршалла для України" так само, як і його попередник 40-х років минулого століття, має вагому політичну складову: "Путін хоче повернути своє домінування в політичному житті України. І це - головна його мета, як і Сталіна в 1947 р.". Андрюс Кубілюс з жалем відзначає, що "Захід не вистачає більш глибокого розуміння причин війни в Україні, що поставлено на карту. Що це не тільки доля України, але й більш глобальні питання". Але він також говорить і про позитивні зрушення на цьому напрямі: "В західних столицях з'являється все більше раціонального розуміння, що собою являє сьогоднішній Кремль і режим президента Путіна. Може голосно про це ніхто не говорить, але я бачу цілий ряд таких маленьких кроків, які мені і дають можливість більш оптимістично дивитися на майбутнє, так і на конкретний "План Маршалла для України".
Варто відзначити, що, якщо спочатку ініціативи Кубілюса і його країни (Сейм Литви затвердив "План" на початку цього року) нагадували бої Дон Кіхота з вітряками, то з плином часу вони дійсно почали отримувати вагому міжнародну підтримку. Наприклад, Європейська народна партія (ЄНП) у згаданій Порошенко резолюції від 30 березня нинішнього року закликала ЄС та країни-члени організації розробити довгостроковий план підтримки України", а також комплекс програм, що передбачають військову, гуманітарну та економічну допомогу. А одна з найбільш впливових частин ЄНП - очолюваний Ангелою Меркель християнсько-демократичний союз - ще у вересні 2015 р. говорив про необхідність виділення Україні 100 млрд євро на відновлення економіки (тому проект довготривалого плану підтримки України іноді ще називають "планом Меркель"). Підтримка проекту Польщею проявилася в заяві за підсумками VIII сесії Міжпарламентської асамблеї глав парламентів України, Польщі та Литви.
Однак багато експертів відзначають, що поки ці заяви не матеріалізуються в офіційний документ ЄС, - законопроект в Європейському парламенті або хоча б чітко озвучену на листопадовому саміті "Східного партнерства" позицію, - спокушатися Україні не варто. Тим більше, що біля цієї поки ще ілюзорної "бочки меду" вже збираються різні ємності з "дьогтем". Схожі, наприклад, на торішню заяву посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля, в якому він сказав: "Я не згоден з тими, хто просить "план Маршалла" для України, з дуже простих причин. На глобальному рівні є дуже багато капіталу з низькою процентною ставкою. Питання в тому, як залучити цей капітал". Німецький дипломат закликав Україну створити умови для приходу міжнародного капіталу, щоб перестати потребувати допомоги "від платників податків інших країн". Іншими словами, порадив нам реформуватися, щоб не жебракувати. І вищезгадана резолюція ЄНП також говорить про план допомоги Україні, як важливої частини мотивації "українських громадян для проведення важких реформ".
А коли заходить мова про наші реформи, західні політики не тільки погоджуються з висловлюваннями українських про те, що за останні три роки зроблено більше, ніж за попередні двадцять. Але і нагадують, що можна було зробити ще більше. А останнім часом так і взагалі затроллили Київ заявами про необхідність посилити боротьбу з корупцією, без чого будь-які реформи приречені на провал. Чого варто тільки березневе заяву держсекретаря США Рекса Тіллерсона на засіданні Комісії Україна-НАТО: "Не має сенсу воювати за тіло України на Донбасі, якщо вона втратить свою душу в корупції". Не залишив цю тему без уваги і глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер під час нинішнього саміту Україна-ЄС (він навіть погодився на український варіант "добудови" антикорупційної тріади - створення окремого Антикорупційного суду, а не тільки антикорупційної палати, лише б був прогрес у вирішенні проблеми). Якщо такі заяви будуть також інтенсивно звучати напередодні та під час анонсованої Петром Порошенком інвестиційної конференції, реалізація "план Маршалла для України" може і не розпочатися.
