Перемога Ердогана: чи Стане відновлення султанату прологом до "турецької весни"
Процес перетворення Туреччини в султанат успішно завершився. Чинний президент країни Реджеп Тайіп Ердоган набрав абсолютну більшість голосів на дострокових президентських виборах ще в першому турі. Принаймні, так стверджує голова Вищої виборчої комісії Туреччини Сади Гювен, інформує "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Надії опозиції на другий тур, під час якого всі противники чинного президента Туреччини повинні були об'єднатися, виявилися марними. Мухаррем Інджі, отримавши вагомий 31 відсоток підтримки (і це за офіційними підрахунками турецького ЦВК), залишити свого головного опонента без 50% не зумів.
Відразу після цих виборів у Туреччині набуде чинності радикальна реформа державного устрою, схвалена на референдумі 16 квітня 2017 року. В результаті Турецька республіка з парламентською перетвориться в президентську. Навіть суперпрезидентську.
Ердоган стане главою виконавчої влади, прем'єр-міністра, який затверджується парламентом, більше не буде. При цьому президент не підзвітний парламенту. Він отримає право видавати укази, які будуть мати силу закону. Він же буде призначати одного або декількох віце-президентів та всіх членів уряду. Це що стосується повноважень.
За тривалістю правління теж все непогано - офіційно є два терміни по 5 років, які ніяк не враховують попередню владну біографію Ердогана. А ще є норма, що у разі саморозпуску парламенту в країні пройдуть парламентські та президентські вибори, а термін при владі президента зараховуватися в ліміт не буде. Такого масиву формальних повноважень не має навіть Володимир Путін.
Втім, результати виборів не є для Ердогана такими ідеальними, як могло б здатися. Сорок з гаком відсотків, які відкрито голосують проти нього навіть після багатьох місяців надзвичайного стану, контролю за ЗМІ і жорсткого тиску на опозицію, - це явно тривожний дзвінок. Потрапляння в парламент прокурдської "Демократичної партії народів" з третім результатом 11.3%, (і отримання курдським кандидатом на посаду президента третього результату на виборах, незважаючи на те, що всю компанію останній провів у в'язниці) - теж навряд чи додає Ердогану оптимізму. Для формування повномасштабної "керованої демократії" російського зразка Ердогану доведеться серйозно займатися викоріненням" опозиції.
З іншого боку, отримавши колосальні повноваження під гаслами "відновлення миру, стабільності і процвітання", Ердоган автоматично взяв на себе відповідальність за все, що відбувається в країні. І в разі, якщо з будь-яким з цих трьох компонентів справи підуть погано, це неминуче вдарить по рейтингу чинного президента. І якщо прикрі моменти боротьби з опозицією і падіння популярності внаслідок невиконання передвиборних обіцянок зійдуться у часі, на Анкару чекають дуже непрості моменти. Місію контролю за происламскими популістами, яку в Туреччині традиційно виконувала армія, доведеться виконати вулиці.
Радикальні зміни в державному устрої Туреччини вплинуть на геополітичну позицію цієї країни. Порушення прав людини, тиск на опозицію, постійні суперечки щодо міграційної політики і військові операції проти курдів вже і так віддали Анкару від ЄС. Результати вчорашніх виборів примирення між сторонами теж навряд чи будуть сприяти.
Позиція США, як тепер зазвичай буває, буде залежати від особистих примх Дональда Трампа, які в багатьох випадках якраз і формують нинішню зовнішньополітичну доктрину Вашингтона.
А ось в "клуб нерукопожатных" імені Володимира Путіна Туреччина явно не буде поспішати. Оскільки інтереси Москви й Анкари у багатьох куточках світу - явно протилежні. Що демонструє, як ситуація в Сирії, так і спроби Туреччини та Азербайджану налагодити альтернативні російським джерела газо - та нафтопостачання для регіону.
Швидше за все, не змінить Ердоган і своєї позиції щодо Криму. Оскільки формальне визнання російської анексії півострова не тільки стане демонстрацією слабкості, яку авторитарний правитель не може собі дозволити, але й поставить під сумнів претензії Туреччини на специфічну "панисламскую" роль захисниці мусульман, яку Ердоган давно і охоче приміряє.
У будь-якому випадку, вчорашні вибори - це не фінал, а тільки епілог до колосальним геополітичним змінам в Туреччині, кінцевого результату яких зараз не може передбачити ніхто.
