Пропозиція, від якої легко відмовитись. Чому Ангела Меркель поки що не захотіла працювати в ООН

Колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель отримала від генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша пропозицію очолити "консультативний орган високого рівня з глобальних суспільних благ, який потенційно має обслуговувати все населення світу за межами національних кордонів".

Про це написав Spiegel із застереженням "мабуть" та посиланням на DPA та інсайдерську інформацію з апарату ООН. Назва органу, який Гутерріш хотів запропонувати очолити Меркель, не уточнювалася, але інформація містила пояснення про те, що "прикладами глобальних суспільних благ є озоновий шар, а також, залежно від визначення, застосовні на міжнародному рівні правила, такі як правила безпеки польотів та світової торгівлі". За кілька годин з'явилася інформація DPA про відмову Меркель від пропозиції Гутерріша.

Історія з пропозицією і відмовою, які просочилися в ЗМІ, схожа на два вкидання, зроблені через DPA, з метою спочатку відстежити реакції на можливе призначення Меркель, а потім за результатами їх оцінки — закрити питання як несвоєчасне. При цьому запрошення колишнього канцлера ФРН до ООН, на перший погляд, було несподіваним. Як правило, відставні німецькі політики спливають у російських сировинних структурах із іноземною пайовою участю, зміцнюючи їх своїми зв'язками від спроб санкціонування за чергову витівку Кремля.

Але як кандидатура Меркель опинилася у полі зору Гутерріша? Зрозуміло, такі пропозиції не робляться під настрій, а прораховуються і узгоджуються. Навряд чи Гутерріш та його апарат вирішили вторгнутися у кадровий резерв російської нафтогазової галузі від кадрового голоду. Набагато вірогіднішим виглядає запрошення Меркель до ООН з російської подачі. Але досвідчена фрау Ангела, прорахувавши можливі реакції та їх наслідки для себе, вважала за краще ухилитися. У всякому разі, поки що.

Проте сама така спроба є показовою, особливо з урахуванням швидкого зближення Німеччини та Росії. ФРН, яка завжди була слабкою ланкою в протистоянні Заходу московському натиску, в останні місяці все більш виразно, з наростаючою швидкістю, переходить у прокремлівський табір. І йдеться не про курс однієї партії, а про системне явище: прихід до влади нової коаліції не змінив вектора німецької політики. Берлін став ще швидше віддалятися від НАТО, підриваючи його зсередини, і все активніше виступати адвокатом Кремля. Цей перехід, що асоціюється з німецько-радянським союзом 1939 року, здатний повністю змінити європейські розклади.

При цьому німецька політика суто прагматична: як і в минулі епохи, в Берліні бачать для себе в тісних відносинах з Росією гарантії доступу до дешевої сировини та енергоносіїв. Німецькі банки готові інвестувати в російські видобувні галузі, а німецькі політики вважають, з повною, до речі, підставою, що будь-яка стійка влада в Москві буде деспотичною і агресивною. І якщо спроби демократизувати Росію приречені на невдачу, з Москвою слід співпрацювати, приймаючи її такою, якою вона є.

Такий підхід сьогодні превалює у всій німецькій політичній культурі. Це робить просування німецьких політиків на сильні позиції в міжнародних організаціях одним із пріоритетів Кремля.

Іншими словами, спроба просунути Меркель в ООН, напевно, буде не останньою. Як щодо німецьких політиків взагалі, а не лише Меркель, так і щодо міжнародних організацій – не лише ООН. Втім, і з Меркель, незважаючи на її відмову, ще нічого не вирішено остаточно.