Чому рішення британського суду про ЄС важливіше Брекзита
Вчорашнє рішення британського суду можна зберігати в паризькій Палаті мір і ваг. В якості еталону демократії - ні для кого не зручною, економічно неефективною, але єдино гідною форми правління Вчорашнє рішення Високого суду Великобританії про те, що без схвалення парламенту уряд не може розпочати процедуру виходу з Євросоюзу, з точки зору права, закону і справедливості, вийшло бездоганним.
"Король не має ніякої іншої прерогативи, крім тієї, яку дозволяє йому закон", - нагадали британські ЗМІ рішення цього ж суду зразка 1610. Через чотириста років ту ж сентенцію довелося повторити - спеціально для британського уряду. Заперечити що-то по суті прийнятого рішення чинне уряд не зміг. Цікаво, що позов у Вищий суд подали не політики і не титуловані противники Брекзита, а троє активістів. Банкір Джина Міллер, перукар Дирдо Сантос і британський експат, який живе у Франції, Грем Грін.
Уряд, щоправда, пообіцяв оскаржити це рішення, а в разі, якщо воно залишиться в силі - піти у відставку і запустити дострокові вибори, але все це радше політична істерика, ніж заперечення по суті. До виборів відставок справа дійде лише в тому випадку, якщо парламент рішення про Брекзиту таки заблокує.
Втім, слово "справедливо" рідко буває синонімом слова "зручно". Тому що незручно в результаті такого рішення стало всім без винятку. В уряді відчули, що втратили контроль над процесом, за який і так не надто хотіли братися. І справа може мати такі наслідки, на тлі яких відставка - це самий легкий, хоч і не самий почесний вихід.
В ЄС з подивом дізналися, що остаточне рішення про Брекзите не прийнято навіть у самій Великобританії. Британський народ відчув, що навіть його згоди, оформленої у вигляді результатів референдуму, мало для того, щоб "усе було, як ми захочемо". Бізнесмени - і в Британії, і в ЄС зрозуміли, що стратегія підготовки до Брекзиту, можливо, передчасна. І їм слід готувати абсолютно нові плани - не для бізнесу "неєвропейської" Британії, а для бізнесу в країні, яка не знає, де опиниться завтра.
Власне, з точки зору економіки вчорашнє рішення було найгіршим з можливих. Тому що якщо щось і може бути гірше Брекзита для ЄС і Великобританії одночасно - це тривалі роздуми на тему трапиться Брекзит чи ні.
Чи вплине рішення суду на саму суть проблеми, і чи зможе парламент заблокувати Брекзит? Швидше за все, немає. На що воно дійсно вплине це на градус дискусії і ступінь роздратування в переговорах про подробиці Брекзита між британським урядом і чиновниками ЄС. З яких кожен без винятку встиг зробити два-три заяви про "неприпустимість затягування виходу Британії". Що, безумовно, зовсім не спростить ситуацію.
У цьому рішенні важливо інше. Важливе протиставлення закону і економічних, політичних і всіляких інших міркувань. Бо на терезах британської Феміди з одного боку лежали багатомільярдні інтереси, доля партій, чиновників, банкірів і тисяч важливих і впливових людей. А з іншого боку було кілька запорошених судових прецедентів, з яких рішення від 1610 - одне з наймолодших. До уваги бралися навіть прецеденти з XIII століття (!). І купка запорошених пергаментів легко переважила всю рать людей у краватках, із великими повноваженнями та банківськими рахунками, впевнених в тому, що вони і є сучасна держава. Що, безумовно, важливіше того, відбудеться Брекзит чи ні. Сполучене Королівство за останні вісім сотень років не раз ссорилось, мирився, торгувало і воювало з континентальною Європою. Важливо, що і тепер, під хвилею неймовірного політичного популізму, яка з головою накриває навіть США, Великобританія залишається собою.
