Подарунок Абдалли. Чому іспанський король втік з країни

Правоохоронці двох країн вивчають походження коштів на рахунку Хуана Карлоса I

Фото: Shutterstock

Почесний король Іспанії Хуан Карлос перший свого імені (при коронації не побажав бути ані Хуаном III, ані Карлосом V) у листі на імʼя чинного монарха і свого сина Феліпе VI оголосив про рішення покинути територію країни.

Куди саме поїхав 82-річний Хуан Карлос, який шість років тому відрікся від престолу, він офіційно не повідомив.

Може, до Італії, де народився. Може, до Домінікани, де, як повідомив El Mundo один з його друзів, пробуде до вересня. А можливо, і до Португалії, як повідомив 3 серпня місцевий телеканал TVI.

За його даними, іспанський монарх вже прибув до муніципалітету Кашкайш, який після зречення Хуана Карлоса від престолу дуже хотів, аби іспанський монарх повернувся в місто Ешторіл, де виріс. Влада навіть готова була виділити для нього затишний літній будиночок.

Мер Кашкайша Карлос Каррейрас в коментарі виданню Sol формально інформацію про приїзд короля не підтвердив, але запевнив, що місто з радістю прийме Хуана Карлоса, в якого там "багато друзів".

Якщо монарх насправді повернувся в Ешторіл, то це рішення виглядає дещо дивним.

З цим місцем Хуана Карлоса повʼязує дуже багато чого – і хорошого, і поганого. Причому дуже поганого, адже саме на Віллі Хіральда в Ешторілі в 1956 р. стався трагічний інцидент із револьвером, в результаті якого помер його молодший брат Альфонсо.

Прислуга, історики і друзі кажуть: 18-річний Хуан Карлос направив револьвер на голову 14-річного брата і натиснув на спусковий гачок, не знаючи, що зброя заряджена.

І все ж король вибирає Ешторіл. Що завгодно, аби подалі від іспанської феміди? Однак при цьому не занадто далеко від батьківщини.

Корупція по-королівськи

Чому ж Хуан Карлос взагалі вирушив у добровільне заслання?

Відʼїзд стався на тлі розслідувань можливої корупції в діях короля, які ведуть швейцарські правоохоронці. У березні цього року розслідування за дорученням Верховного суду почала і іспанська прокуратура.

Це стало можливим саме завдяки зреченню Хуана Карлоса, а значить — і відмові від імунітету. За короля правоохоронці взялися за два роки після того, як Верховний суд засудив до 5 років і 10 місяців позбавлення волі ще одного представника королівської сімʼї – зятя Феліпе VI, Іньякі Урдангаріна. Чоловіка сестри короля Христини і герцога Пальми визнали винним у податкових махінаціях і привласненні мільйонів євро з громадських фондів, які повинні були йти на сприяння спорту в країні.

Справа була гучною. Репутація монаршої сімʼї серйозно постраждала і не встигла відновитися, як публікації в ЗМІ про Хуана Карлоса трансформувалися в розслідування.

Про що, власне, йдеться. За версією слідчих, Хуан Карлос сприяв укладенню вигідного для Саудівської Аравії контракту з іспанським консорціумом на будівництво швидкісної залізниці між Меккою і Медіною. Вартість проекту – $6,7 млрд.

За це, за даними швейцарської газети Tribune de Geneve, в 2008 р. покійний саудівський король Абдалла подарував іспанському братові $100 млн, які, нібито, пішли на рахунок створеного того ж року панамського офшору Lucum Foundation в швейцарському банку Mirabaud.

У березні 2019 р. британська юридична компанія Kobre&Kim повідомила Феліпе VI про те, що він стане бенефіціаром офшору після смерті батька.

Проте король, беручи до уваги розмах корупційного скандалу, оперативно оформив відмову від будь-якої спадщини батька і навіть позбавив останнього щорічного жалування у розмірі 194 тис. євро.

Принцеса-авантюристка

65 млн євро з тих 100, які надійшли на рахунок Хуана Карлоса як відкат, згодом були переведені на рахунок Корінни Сайн-Вітгенштейн-Сайн (уродженої Корінни Ларсен), німецької принцеси і "подруги" Хуана Карлоса.

Персони, зауважимо, з дуже цікавою біографією, ідеальною для екранізації в якому-небудь блокбастері з тієї ж Бондіани, наприклад.

Народилася вона в родині датчанина Фінна Бюннінга Ларсена і німкені Інгрід Зауерланд у Франкфурті-на-Майні. І згодом доля занесла її до справжнього вищого товариства.

Спершу Корінна Ларсен вийшла заміж за американського бізнесмена Філіпа Адкінса. Через три роки вони розлучилися. І Корінна побудувала стосунки, щоправда без шлюбу, з мільйонером Гертом-Рудольфом Фліком. Другим її чоловіком (у 2000 р.) став німецький принц Казимир Сайн-Вітгенштейн-Сайн. Розійшлися вони через пʼять років. Але прізвище його Корінна собі залишила.

Мабуть, як і звʼязки з іншими персонами блакитної крові. Зокрема, і з Хуаном Карлосом, з яким познайомилася в 2006 р. в Німеччині. Принцеса серед іншого влаштовувала сафарі — на такі заходи разом з Корінною їздив і іспанський король.

Та й загалом вони часто разом гастролювали за кордоном. Зокрема, відвідували Саудівську Аравію. Візити відбулися в 2006 і 2008 рр.

Не виключено, що принцеса сприяла королю в контактах з Ер-Ріядом. Інакше за що б Хуан Карлос переводив їй горезвісні 65 млн євро, частину з яких Корінна Сайн-Вітгенштейн-Сайн пустила на купівлю нерухомості в Лондоні і на швейцарському гірськолижному курорті Віллар-сюр-Оллонь.

Після завершення спільних справ з Хуаном Карлосом вона влаштувалася радницею принцеси Монако Шарлін. З кінця 2019 р. проходить як свідок у розслідуванні швейцарських правоохоронців, відкритому щодо Хуана Карлоса. Вона також підтвердила, що Абдалла подарував тому $100 млн.

Але на відміну від іспанського короля тікати їй не довелося. Та й репутаційний збиток непорівнянний.

Зручний монарх

Репутація іспанської корони в результаті двох корупційних справ серйозно постраждала. Не дивно, що Феліпе VI, коли справи його батька почали спливати, відмовився від спадщини.

Відʼїзд же Хуана Карлоса – не стільки втеча від правосуддя, скільки спроба якщо не обілити імʼя іспанського короля, то принаймні збільшити відстань між монархом і всім, що кидає тінь на імідж корони.

Все це на руку і головним політичним гравцям Іспанії – як соціалістам, так і правоцентристам.

Навіть два гучних скандали не змусять їх всерйоз зайнятися згортанням монархії. Поки під рукою є король, завжди можна всі проблеми звалити на нього або влаштувати шоу для відволікання уваги від промахів керівництва країни.

А з останнім у учасників політичних процесів взагалі жодних проблем. Свідчення чому — перманентна політична криза і регулярні дострокові вибори.