Приморський провал Путіна. Куди заведе Росію зростаюча ненависть до "Єдиної Росії"
ПРИМОРСЬКИЙ ПРОВАЛ. КУДИ ЗАВЕДЕ РОСІЮ ЗРОСТАЮЧА НЕНАВИСТЬ ДО "ЄДИНОЇ РОСІЇ"
Руслан ВЕСЕЛ
.
Дострокові вибори губернатора Приморського краю РФ стали неймовірним конфузом для партії влади. Почати з того, що кандидат від "Єдиної Росії" Андрій Тарасенко, рік тому призначений т.в.о. губернатора замість який попросив достроково у відставку Володимира Миклушевского - виявився не в змозі мобілізувати адмінресурс, щоб перемогти в першому ж турі в єдиний день голосування.
Втім, це вже справа звична. Гірше те, що трапилося у другому турі. Перемогу Тарасенко над кандидатом від комуністів Андрієм Іщенко таки забезпечили. Але фантастично незграбно: після підрахунку 95% протоколів Іщенко вигравав зі значним відривом - 51,6 % проти 45,8 %. Після обробки 99% лідером раптом виявився Тарасенко - 49,02 % проти 48,56 %. Підтасовка розкрилася практично відразу: з'ясувалося, що в автоматизованій системі "Вибори" неодноразово переправлялися дані протоколів виборчих комісій. Народ вийшов на вулиці проти фальсифікації, причому, що цікаво, мітинг прихильників кандидата від влади пройшов з формулюванням "не тільки в підтримку Тарасенко, але і за чесні вибори". Здавалося б, подумаєш, побузят і перестануть - в Росії таке трапляється постійно.
Ан немає. Скандал отримав досить несподівану розв'язку: вперше з 2002 року були скасовані результати виборів глави російського регіону. 20 вересня 12 членів виборчої комісії Приморського краю (при одному голосі "проти") проголосували за рішення про скасування результатів другого туру. Цьому передувала рекомендація всеросійського Центрвиборчкому визнати недійсними результати скандального голосування з-за виявлених порушень.
Давалася ця рекомендація "зі сльозами на очах": голова Цвк Елла Памфілова розплакалася під час бесіди з журналістами з образи за те, що роботу очолюваного нею органу "взяли і перекреслили". "Стільки зробили... Все прозоро, йдемо крок за кроком. І раптом раз - і такий удар під дих", - заявила вона, коментуючи ситуацію.
Цей "удар під дих" офіційні російські ЗМІ швидше за все розшифрують як "перегини на місцях", знайомі нам ще з сталінської статті "Запаморочення від успіхів", в якій провина за страждання селян під час насильницької колективізації перекладалася на надто завзятих місцевих керівників (Михайло Шолохов в "Піднятої цілині" зобразив таких винуватців латентними троцькістами). І цілком навіть можливо, що будуть "оргвисновки" проти тих, хто поставив Кремль в дуже незручну позицію. Адже Володимир Путін особисто підтримав Андрія Тарасенка, якого тепер звинувачують (поки, щоправда, не офіційні або "правоохоронні" органи) у фальсифікації виборів.
До практикуються в 30-ті роки розстрілів або посилань (куди вже далі з Примор'я-то) навряд чи дійде, але тільки звільненнями переписывавшие протоколи бюджетники з місцевих виборчих комісій можуть не відбутися. Сплеск протестних настроїв у приморців, підкріплений наявністю у спостерігачів копій первинних варіантів протоколів, може змусити владу посадити (або хоча б заарештувати на час) кілька "сакральних жертв" із числа мобілізованих в дільничні виборчкоми вчителів, бібліотекарів або навіть дрібних чиновників.
Заспокоїть це протести, або зробить їх ще більш масовими, вимагають посадок не тільки діяли з примусу "стрілочників", але і організаторів фальсифікацій з числа наближених до Тарасенко (а то і його самого), поки не береться прогнозувати ніхто. Адже став, можливо мимоволі, "обличчям протесту" кандидат на пост губернатора від КПРФ Андрій Іщенко довгий час виявляв твердість бажання відстоювати свою перемогу, в тому числі оголошуючи (ненадовго правда) голодування і вимагаючи від влади не призначення перевиборів, а визнання його перемоги (тобто "повної і беззастережної капітуляції"). При цьому він посилався на підтримку лідера партії Геннадія Зюганова, який, за словами Іщенка, не тільки переконав його припинити голодування, але і розмовляє з ним по телефону двічі на день, повторюючи заклик "Ні кроку назад".
З іншого боку, коментуючи ситуацію, він звернувся до Кремля (правда не в особі президента, а в особі "куратора" виборчих процесів в РФ Сергія Кирієнко - відповідального за внутрішню політику першого заступника голови АП РФ, за неофіційними даними нагородженого "Героєм Росії" за березневі "перевибори Путіна всієї Русі") із закликом не заважати йому і з обіцянками бути лояльним до політики федерального центру. Зрештою, Іщенко, по всій видимості, "злився", заявивши, що він, мовляв, бізнесмен, і з ним можна домовитися.
При "відсутності наявності" вождя або його угодовською позиції протести в Росії дуже швидко сходять нанівець, навіть при тому, що багато протестувальники говорили, що вони вийшли не за кандидата-комуніста, а проти влади і особливо проти її пенсійної реформи. Адже незважаючи на певну схожість ситуації з тієї, що передувала Помаранчевої революції в Україні, росіяни поки не демонстрували того вміння самоорганізовуватися, яке показали українці в 2004 році.
Так що у Кремля ще зберігаються шанси, тактично відступивши, взяти через деякий час ситуацію під контроль, провівши-таки на перевиборах на губернаторську посаду свою людину. Через три місяці, коли повинні пройти нові вибори, Кремлю не потрібно буде розпорошувати увагу на велику кількість регіонів і можна буде сконцентруватися на одній (або двох, якщо ситуація повториться у Володимирській області, де перемогу у губернаторші-"единоросски" Світлани Орлової, набрала в першому турі голосів навіть менше, ніж приморський Тарасенко, може вирвати кандидат-"жириновец" Володимир Сипягін). А до цього часу "зростити" нового якісного кандидата замість Андрія Тарасенка, вже який заявив, що не буде балотуватися, так як не бажає стати в очах приморців людиною, на якого будуть "показувати пальцем".
Пізніше він, щоправда, сказав, що буде слідувати за "лінією партії", яка може послати його на "третій тур", але "Єдину Росію" поки називають "Партією шахраїв і злодіїв", а не "партією божевільних і самогубців". Тому можна припустити, що вона все ж "пристрелить загнаного коня" і не стане силою продавлювати не бажає боротися Тарасенко. Адже подібна політика в Примор'ї, прославився своїм "фрондерством" ще в 90-х в часи протистояння Кремля і місцевого губернатора Євгена Наздратенко (так, у цього "порушника спокою" теж українське прізвище), чревата наслідками. Повторення ситуації з евакуацією пожежниками членів дільничних виборчкомів, збіглася з зависанням сервера тервиборчкому, після яких програвав "єдинорос" раптом виявився переможцем, набравши на деяких ділянках 100% (пам'ятаєте протоколи з в'язниць і психлікарень Донбасу з масовим голосуванням за Януковича в 2004-му?), цей непростий регіон може і не стерпіти вже в більш радикальних формах.
Чи зможе Кремль знайти для виборів приморського губернатора представника місцевої еліти або доведеться, як в Дагестан, надсилати "важковаговика" (аж до "обгадившегося" новоявленого "Героя" Кирієнко) із столиці, покаже час. Але вже зараз Кремлю варто замислитися над тим, що у нього серйозно "протікає". Причому не тільки з очей голови російського Цвк Елли Памфілової, яка, за версією одного з колишніх провідних кремлівських політтехнологів Гліба Павловського, шантажувала Путіна своєю відставкою у відповідь на вимоги "продавлювати" сфальсифіковану перемогу Тарасенко.
І справа не тільки в тому, що "Партія шахраїв і злодіїв" провалила вересневі місцеві вибори, втративши більшість у законодавчих зборах 11 регіонів і не отримавши посади губернаторів у першому турі в 4-х (такого з партією влади в Росії вже дуже давно не траплялося). І не в тому, що "єдиний день голосування" позначився навіть протестом "розумної" урни проти порушення Путіним закону про голосування за допомогою демонстрації на телекамери свого голоси за Сергія Собяніна. І навіть не в тому, що масові мітинги проти пенсійної реформи, що пройшли у цей день, вже позначилися бійками протестувальників з поліцією (Росія навряд чи зможе повторити досвід мирної Помаранчевої революції, а швидше всього відразу ж, і в більш радикальних формах повторить досвід найтрагічніших і кривавих днів Евромайдана).
Зрештою, у Путіна ще є можливість повторити досвід покійного президента Узбекистану, який 15 років тому несподівано для багатьох переформатував партійне поле країни і призначив своєю "головною дружиною" не раніше вважалася правлячої Народно-демократичну (колишню компартію Узрср) партію, а Ліберально-демократичну, яка після цього почала перемагати на виборах і витісняти НДПстов з міністерських кабінетів. ДС вже писала про можливість існування у Кремля подібних планів. Вони можуть супроводжуватися "вирощуванням" консервативної (в російському розумінні цього слова) монархічно-сталіністської партії "плебеїв і мракобісів", яка відбере у "ЕдРа" частина мандатів на наступних парламентських виборах, а потім і поглине колишню провладну партію, як у свій час пропутінська "Єдність" зжерла примаковско-лужковська "Отечество-Вся Росія", перетворившись на "Єдину Росію".
Головне питання в тому, чи вистачить у Кремля людей не тільки для того, щоб реалізовувати подібні плани, але і для того, щоб залишитися на плаву і утримати ситуацію у виборчі 2020 та 2024-й роки. Адже як свідчать дані Росстату, нинішній рік може виявитися першим, коли природний спад населення в РФ вже не зможе бути покрита навіть за рахунок мільйонів трудових мігрантів. Тобто, населення активно голосує ногами", а найбільш креативне, та ще й слов'янських кровей, робить це активніше за інших, до того ж у бік "бездуховної" (у радянські часи говорили "загниваючого") Заходу. І провали "партії шахраїв і злодіїв" на виборах, укупі з незграбними спробами їх виправити - один із наслідків даного процесу.
І ці тенденції будуть лише посилюватися. Адже провал приморських фальсифікаторів супроводжувався ще й відмовою федерального центру прикрити їх махінації, що може закінчитися і посадками призначених "козлів відпущення". І це сталося всього через якийсь тиждень після попереднього підтвердження всеросійського принципу "Батьківщина тебе кине" - феєричного проміжного фіналу "Справи Скрипалів", коли "ніяк-ні-не-грушники" Петров і Боширов, слідуючи телевізійному вказівкою Путіна, були змушені брехати ледве стримує сміх Маргарита Симоньян. Де тепер у виконавців кремлівських вказівок гарантії, що ними не пожертвують, як це вже намітилося у справі "мучеників солсберецких" (навряд чи їх, звичайно, видадуть британцям, а ось автокатастрофа з-за пияцтва, який став наслідком "душевного потрясіння", яке в свою чергу було наслідком "наклепу англійців" - саме воно)?
Адже і у "космонавтів", б'ють протестуючих на вулицях російських міст, можуть з'явитися думки про перспективи опинитися в такій же "клітці", як українські "беркутівці" навіть без зміни політичного режиму, так як саме нинішній вже демонструє небажання або неможливість захищати своїх захисників. А якщо ці думки у відбитих головах не з'являться самостійно, то їх привнесуть позбавлені пенсії родичі і друзі, подивилися ролики Олексія Навального про те, як Віктор Золотов краде з тарілок своїх підопічних-росгвардейцев.
Українцям можна було б запасатися попкорном і готуватися до цікавому і дуже бажаного серіалу про крах путінського режиму. Якби при цьому не існувало небезпеки перенаправлення Кремлем внутрішнього невдоволення населення на зовнішнього ворога, яким виявиться, зокрема, Україна. Так що зайву копійку краще витратити не на попкорн, а на допомогу армії.