Прокурор Швейцарії може позбутися посади через Росію
У середу, 20 травня, у Швейцарії пройдуть слухання парламентської Судової комісії щодо оголошення імпічменту прокурору Конфедерації Міхаелю Лауберу і в разі підтримки парламенту він буде відправлений у відставку
Про це повідомляє "ДС" з посиланням на російську "Нову газету".
Позбутися своєї посади Лаубер може через неофіційні контакти свого підлеглого - "експерта з Росії" з колишнім заступником генпрокурора Росії Сааком Карапетяном (загиблим у авіакатастрофі під час незаконного полювання) і скандально відомою адвокаткою Наталією Весельницкою, яку допитували у зв'язку з можливим втручанням Росії у вибори президента США у листопаді 2016 року на боці Дональда Трампа.
У швейцарських ЗМІ "експерт по Росії" швейцарської Федеральної прокуратури фігурує тільки під умовним ім'ям "Віктор К." через вимоги швейцарського закону. У ЗМІ інших країн його справжнє ім'я теж не називалося.
Швейцарці намагаються з'ясувати, чи насправді підлеглий Лаубера їздив до Росії, щоб підготуватися до агресивного допиту Андреаса Гросса, призначеного Радою Європи доповідачем у справі загиблого російського адвоката Сергія Магнітського, який винрив механіку розкрадань грошей з російського бюджету. І чи був збір в Росії "контраргументів", що представляють собою, по суті, позицію мучителів Магнітського, службовим завданням чи чиєюсь особистою ініціативою.
Утім, швейцарці поки не знають, що підлеглий Лаубера продовжив їздити до Росії і після того, як його вигнали з правоохоронців.
За даними видання, йдеться про Вінценце Шнелля. Він - славіст і філософ з університету Берна, захистив у 1991 році дисертацію "Проза Тетяни Толстой і постмодерн". З кінця 90-х років працював під керівництвом майбутнього прокурора Швейцарської Конфедерації Лаубера у Федеральній кримінальній поліції. Далі їх шляхи формально розійшлися: Лаубер працював в адвокатурі, потім займався боротьбою з відмиванням грошей в Ліхтенштейні, з 2011 р. обраний федеральним прокурором Швейцарії.
Шнелль залишився служити в карному розшуку. Але дуже хотів працювати в прокуратурі. І прокуратурі він був потрібен як знавець російських реалій.
У прокуратурі, однак, не було вакансій, і експерт з російських справ Шнелль був прикомандирований до цього відомства від поліції, отримавши робоче місце, але не посаду. Коли термін відрядження закінчився, безпосереднє начальство Шнеллем не зацікавилося, чим той зайнятий, — усі знали, що він працює з керівництвом Федеральної прокуратури, займаючись особливо важливими російськими справами.
Прокурорські до того часу зрозуміли, що Шнелль їм більш потрібен неофіційно, зокрема, з міркувань безпеки, оскільки він був причетний до делікатних справ, у тому числі до справи Магнітського. Прокуратура в разі будь-якого скандалу або витоку могла завжди делікатно відповзти вбік.
Тому поліцейські начальники просто виконували формальну функцію: підписували йому відпустки і відрядження. На суді згодом з'ясується, що, здається, ніхто толком не знав, хто формальний начальник Шнелля. У Росії він представлявся як "радник федерального прокурора Швейцарії".
Згідно зі свідченнями співробітників прокуратури, відображеними у швейцарських судових протоколах, Шнелль був незамінний в питаннях міжнародної правової допомоги між Росією і Швейцарією. Але допомога ця йшла, як правило, в односторонньому порядку: Швейцарія справно надавала матеріали розслідувань, тоді як з Росії не приходило нічого значущого.
У складі прокурорських делегацій Шнелль зачастив до Росії. Прокуратура не змогла довести, що Шнелль без належних повноважень вів переговори від імені федеральної прокуратури Швейцарії, що він вибовкав росіянам важливі секретні відомості.
Одночасно з процесом імпічменту відбувається розгляд справи Шнелля у другій інстанції. Шнелль, вже після вироку першої інстанції, намагається повністю довести свою невинуватість, мотивуючи поїздки службовою необхідністю.
