Шпигунські пристрасті. Навіщо Меркель хвалиться німецькими шпигунами в США
Зараз в Брюсселі європейські лідери вирішують долю блоку, обговорюючи угоду з Великобританією в рамках Brexit і продовжили санкції проти Росії. І паралельно журнал Der Spiegel, який вважається флагманом німецької журналістики, публікує матеріал-бомбу про діяльність Bundesnachrichtendienst (BND), зовнішньої розвідки ФРН, у Сполучених Штатах.
У розпорядженні журналістів тижневика виявилися якісь документи, які їм показали джерела в BND. І відповідно їм, федеральна розвідувальна служба в період з 1998 по 2006 роки відстежувала понад 4 тис. телефонів, факсів та електронних пошт урядових установ та інших організацій. Слухали розвідники дзвінки і факсимільні повідомлення Білого дому, Пентагону, штабів ВПС і ВМС, Міністерства фінансів та Держдепартаменту, а також Національного аерокосмічного агентства (NASA), гуманітарної організації Human Rights Watch, Міжнародного валютного фонду (МВФ) і американського бюро Ліги арабських держав.
Інформація та вибір часу для її публікації вкрай цікаві, адже корелюють з поточної всередині - і зовнішньополітичної ситуацією.
Трамп перший почав
Почнемо з того, що пройшов місяць з першого турне президента США Дональда Трампа, який прокотився по Близькому Сходу, а потім заїхав на саміти НАТО в Брюсселі та "Великої сімки" на Сицилії. Американський лідер малість начудив, але що важливіше його заяви мали протверезний ефект для союзників. Ні, він не покинув Альянс, як погрожував. Однак і не відмовився від своїх, в принципі, частково обґрунтованих претензій до союзників щодо витрат на оборону. З такими звинуваченнями він дозволяв собі нападати і на Німеччину, яка, по-перше, витрачає величезні кошти на гуманітарні програми як би замість військових, так і, між іншим, вже майже досягла обумовленого мінімуму в 2% витрат на оборону. Зрозуміло, що Меркель не прийшла у захват від нападок Трампа.
Що ще. Вже в Таорміні президент дав зрозуміти європейцям, що нинішню адміністрацію не цікавить Паризьку угоду по клімату, а пізніше розвіяв сумніви - оголосив про вихід з угоди на галявині перед Білим домом. Крім того, під час саміту G7 в ЗМІ просочилася інформація, що Трамп різко висловлювався про німеччину і німецькому автопромі. Всюдисущий Der Spiegel пише, що республіканець сказав лідерам Євросоюзу Дональду Туску і Жану-Клоду Юнкеру: "Подивіться на мільйони автомобілів, які вони продають в США. Жахливо. Ми покладемо цьому край". І знову безбожно перебрехав. Агентство dpa після провело фактчекинг і з'ясувало, що в минулому році в США було лише 1,33 млн авто німецького походження, або 8%. У той час як на японські машини припадала чверть ринку. До того ж, 850 тис. авто були зроблені на німецьких заводах у Штатах.
Але Трамп не схильний витрачати час на збір фактів. Він воліє говорити, а потім говорити ще більше. Ясна річ, що все це в сукупності викликало стійке відторгнення у пані Меркель, яка була, начебто, надійним радником нового президента США у європейських справах і російсько-українського конфлікту.
Результатом, як відомо, став її заклик на святі у Мюнхені 28 травня до європейців до єднання, кивнувши на Трампа: "Часи, коли ми могли повністю покластися один на одного, минули. В останні дні я чітко це зрозуміла". Простіше кажучи, канцлер прийняла виклик посилити свій вплив на долю блоку, що Трампу, як писала "ДС", загалом-то тільки на руку.
Der Spiegel "на службі" у канцлера
Діалог між ними, звісно, перестав бути таким теплим, як раніше. І саме на такий непростий етап у трансатлантичних відносинах припала публікація Der Spiegel про прослуховування німцями американських чиновників за Білла Клінтона та Джорджа Буша.
А з іншого боку, важливо, що злив стався саме в німецькому виданні. Безумовно інформація лише посилить напруження між Берліном і адміністрацією США, куди знову прийшли республіканці. Хоча авторитет і високі стандарти "Дзеркала" з Гамбурга, нехай і желтеющего в прагненні утримати читача, дають підстави припустити, що за публікацією не стояла якась третя сторона, зацікавлена в тому, щоб підірвати авторитет канцлера напередодні виборів.
На ефект від публікації потрібно поглянути і під іншим кутом. Як і політичний демарш Трампа в Європі, він послужить інтересам уряду Меркель в умовах переформатування Євросоюзу. Канцлер підтверджує свій авторитет в Європі і вибивається в лідери в цій частині світу, поки Трамп грається в изоляционистский імперіалізм. Британці будуть як би в стороні, а з Францією завдяки новому президенту відкриваються чудові перспективи спільно перекроїти і зміцнити ЄС. У такому разі демонстративне охолодження у відносинах з США на пару з демонстрацією сили німецької розвідки в своєму роді візують далекосяжні плани Берліна.
Шпигунські ігри
Між іншим, німецький журнал своїм матеріалом від 22 червня закриває епопею з прослуховуванням американцями німців. Нагадаємо, у 2013 році саме Der Spiegel написав, що Агентство національної безпеки шпигунило за Меркель з 2002 року, тобто до того, як вона очолила федеральний уряд в 2005 році. І знову-таки тоді журнал опублікував статтю всього за кілька тижнів до візиту Обами в Німеччину. Таблоїд Bild потім підлив масла, написавши, що Обама нібито не заперечував, коли йому про це розповів спікер АНБ, генерал Кіт Александер, оскільки, нібито, не довіряв Меркель.
Через три роки легко провести паралелі. Тоді матеріал з'явився перед зустріччю Обами з Меркель. Сьогодні на тлі саміту в Брюсселі, і напередодні зустрічі "Великої двадцятки" в Гамбурзі, яка відбудеться 7-8 липня.
Але. Знову-таки обопільна прослуховування як зразок ставить Штати і ФРН на один щабель: обидва адже один одного слухали. Германці дулись на Вашингтон, хоча у них теж рильце в пуху. Так що хто старе згадає, тому око геть. До такого висновку цілком можуть прийти боку, ввічливо потиснути руки і розійтися кожен по своїх кімнатах. Трамп зосередиться на тому, щоб зробити "Америку великої знову", а Меркель засукавши рукави та почне реконструкцію Євросоюзу.