Нова гонка озброєнь. Чим небезпечний переляканий поляками Путін
Сполучені Штати, як і обіцяли, з 2 лютого призупинили свою участь у Договорі про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДРСМД). Президент РФ Володимир Путін на наступний день очікувано - з метою покласти частину відповідальності за можливу ескалацію на США - оголосив про припинення участі Росії в даній угоді. Начебто ніхто і не сумнівався саме в такому результаті, але все одно світові лідери і спікери масово взялися висловлювати тривогу. І є від чого. Адже тепер відкриті питання: які наступні кроки США і Росії? Чи з'являться в Європі американські ракети? Якщо з'являться, то де?
На останні два питання відповів глава Мзс Польщі Яцек Чапутович. Точніше, за нього відповіло німецьке видання Der Spiegel, процитировавшее Чапутовича так: "У наших європейських інтересах, щоб на континенті були розміщені американські війська і ядерні ракети". І, мовляв, польський міністр не виключив розміщення таких ракет на території своєї країни. Тільки німецьке видання ввів в оману читачів. Міністерству закордонних справ Польщі довелося давати спростування, мовляв, слова чиновника були невірно інтерпретовані. Виявляється, Чапутович не вимагав розміщення ядерних ракет в Європі і виступив категорично проти їх появи в Польщі. Однак при цьому міністр зазначив, що рішення про можливих місцях розміщення такої зброї залишається за НАТО, додали в Мзс.
Ратував міністр за розміщення ядерної зброї в Польщі чи ні, таку заяву в повній мірі відповідає "ПиСовской" риториці нинішньої Варшави, тому є сенс припустити, що Чапутович просто поквапився з коментарем - плеснув бензину у вогонь. Таке, нехай і викривлене заяву Чапутовича насправді не стало сюрпризом. Особливо після пропозиції президента Анджея Дуди закласти в Польщі "Форт Трамп". Цілком можливо, що інтерв'ю німецькому виданню було пробною кулею - подивитися на реакцію. Причому не тільки зовнішню, але і в самій Польщі.
Не виключено, що Варшава насправді не проти прикритися американською ядерною парасолькою і в контексті протидії Росії, і в контексті внутрішньоєвропейської політичної боротьби. Адже Варшава протиставляє себе Берліну - головного "двигуна" блоку. Польща працює на отримання статусу не лише опозиції Німеччини в ЄС, але і як альтернативи німцям з претензією на головного союзника США в Євросоюзі. Причому ще до Брекзита. Американці на свій манер вже фактично реалізували концепцію Міжмор'я, розміщуючи системи протиракетної оборони у Польщі та Румунії. І ядерні ракети були б логічним її розвитком.
Ось тільки Вашингтон цього кроку в осяжній перспективі робити не стане. Безперечно, Дональду Трампу, може, і сподобалася ідея з ракетами (нехай після цього спробують демократи звинуватити його в путинофилии). Та ще у поляків, так тепло його взяли. Однак ця - спростована - ініціатива і розгортання ракет в регіоні в цілому обіцяє занадто серйозні міжнародні наслідки. Як мінімум тому, що в такому разі Росія у своїй військовій доктрині оперативно закріпить положення про можливе нанесення превентивного удару по умовному противнику. Ця думка періодично забрідає в інформаційний простір, але на папір офіційних документів поки не переносилася. Але може. І інакше ніяк, адже РФ для удару по США необхідно хоча б хвилин 20, в той час як американці, розташовуючи ракетами в Європі, можуть вдарити по стратегічним цілям на території Росії вже через 5-8 хвилин, а то й менше. Сподіватися на те, що російські ракети зіб'ють боєприпаси противника, не доводиться. Тому, так - попереджувальний удар. Він не знищить США, хоча і завдасть непоправної шкоди. І тому ще одне "так" - з легкою, точніше, "мертвої руки" Путіна, отсиживающегося в бункері, рай переповниться "російськими мучениками" і американцями.
Чому "мертвої руки"? Так, нагадаємо, в США і Європі називають систему "Периметр". Створений ще в СРСР комплекс автоматичного управління масованим ядерним ударом у відповідь. Практично всі її компоненти і функціонал засекречені, що породило масу чуток. Але в загальних рисах відомий принцип її роботи. Якщо телеметрія показує, що по території РФ завдано ядерний удар (зчитуються сейсмічні, радіаційні і датчики атмосферного тиску), тоді дається добро на запуск командних ракет-ретрансляторів без боєголовок, які, в свою чергу, передають сигнал на всі вцілілі ракети вже з ядерними зарядами. Ті виходять з шахт і... кошмар Сари Коннор наяву. Говорячи простою мовою, "Периметр" - те, що дозволить Кремлю здійснити ядерне відплата. І через десятки років, якраз на тлі конфлікту США і Росії навколо ДРСМД, в російських медіа знову заговорили про цю систему Судного дня.
І якщо заговорили про такий крайній мірі, значить в Кремлі відчувають страх перед превентивним ударом з боку Сполучених Штатів. А коли росіяни бояться, нічого доброго не виходить. Навпаки, коли не бояться, виходить ще гірше. Тому-то балансувати у відносинах з Кремлем дуже складно - шукати цю золоту середину між двома крайнощами, заснованими на "російській видали і дурі" укупі з непомірно роздутим зарозумілістю.
В деякій мірі останнім стримуючим фактором, якщо через півроку ДРСМД буде остаточно розірваний, залишається єдиний ядерний договір між США і Росією, дія якого закінчується в 2021 р., - "Про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III). І без продовження його дії світ чекає черговий виток дійсно вже холодної війни без застережень і обмежень. Холодна війна в режисерській версії, так сказати. Тобто повернення до часів Рейгана.
І Трамп, між іншим, явно активно працює в цьому напрямку. Крім ракетного протистояння знову актуалізується тема "Зоряних воєн". Рейганівська Стратегічна оборонна ініціатива " (СОІ) була однією з найбільших містифікацій, з допомогою якої Сполученим Штатам вдалося істотно підкосити радянську економіку. У поточній ситуації це плюс. На перший погляд. Незважаючи на стрибок у технологіях за минулі десятки років, дуже сумнівно, що з політичної точки зору в Білому домі не розуміють, що слідом за Штатами в космос кинуться не тільки Росія з трупом "Роскомоса", але і Китай. Особливо Китай повинен турбувати Трампа. А там і Індія не змусить себе чекати. Отже, мілітаризація космосу виглядає зараз небажаною. На нові "Зоряні війни" підуть колосальні ресурси, а стратегічна перевага буде дуже нетривалим. Ніякого статус-кво, лише зростання напруженості на новому фронті.
У сукупності все це зумовлює ще один відомий компонент холодної війни - гонку озброєнь. Росія, як і 30 років тому, її не потягне. Принаймні симетричну гонку, але в той же час Москві вистачить для підливання масла у вогонь, щоб не досягти порогу ядерного відплати, але при цьому змусити європейців рвати на собі волосся. Розігруючи того ж випробуваний СРСР сценарій антивоєнного руху в Європі, виступав проти американських ракет. Насправді ЄС сьогодні ще більш роз'єднаний, ніж тоді. В Європі зараз політичний клімат ідеальний для гібридного насіння Кремля.
Що до ДРСМД і власне ракет, то ядерна зброя має одне-єдине завдання - не бути використаним. Хоча в останні роки виявлено, принаймні в медійній площині, тенденція зниження порогу страху перед його застосуванням. Це небезпечно вже саме по собі, оскільки цілком вписується в концепцію вікон Овертон. Проте поки, очевидно, Росія, а також США і їх союзники будуть вести ігри з пошуком різних лазівок під бік або в тил "ворога", з локальними війнами, інтенсивної нервуванням, що призведе до подальшої ескалації. І все затихне тоді, коли помре економіка одного з супротивників.
Або ж конфлікт знову буде заморожений під впливом внутрішньополітичних факторів. Наприклад, після виборів президента США 2020. Або з-за участі третіх сторін. Зокрема, відомо, що Трамп хоче заманити у ДРСМД v 2.0 Китай, а ще краще - також Індію і Пакистан. Але КНР - принаймні у найближчому майбутньому, так і з урахуванням торгового конфлікту - не піде на такі переговори. Те, що Путін пішов в оборону, заявивши про припинення участі в ДРСМД і заборонивши своїм відомствам вести переговори щодо цієї угоди, може свідчити про наступне: господар Кремля робить ставку на те, що йому вдасться відсидітися за Великою китайською стіною, поки Вашингтон буде марно вмовляти Пекін сісти за стіл переговорів і створити нове ракетне угоду. Якщо ж Трамп обламає списа про Китай, Путін знову з'явиться на сцені, зі співчуттям погляне на президента США, подратує по плечу і скаже: "Ну що, воскресимо ДРСМД?"
