• USD 36.6
  • EUR 38.5
  • GBP 44.6
Спецпроєкти

Набридло все. Чому Балкани пучило б і без Путіна

Балкани лихоманить з природних причин. Однак Росія не упустить шансу цю лихоманку посилити
Реклама на dsnews.ua

Політична дестабілізація на Балканах, зокрема в Сербії, Чорногорії, а також в Албанії, - безпосередньо пов'язана, як це не дивно, з процесом європейської інтеграції цих країн, затвердженої ще 18 років тому серією мирних договорів. Постійне лицемірство Белграда, давнішнє бажання еліт Подгориці відправити на пенсію Міло Джукановіча і ще більш невизначена внутрішня політика Тирани - рано чи пізно призвели б ці країни до нинішньої ситуації.

Саме вийшло

Втім, сама по собі тактика організації погромів хоча і пахне Росією, але цей запашок не є основною нотою балканського "одеколону". Нинішні внутрішні потрясіння на Балканах швидше обумовлені різнорідними причинами.

Так, у Сербії і Чорногорії протестують проти президентів, які одночасно є багаторічними лідерами правлячих партій - Олександр Вучич очолює Сербську прогресивну партію, а чи не одноосібний правитель Чорногорії у різному статусі, але несменяемый Міло Джукановіч - Демократичну партію соціалістів. В Албанії об'єктом ненависті протестуючих є прем'єр-міністр країни, голова правлячої Соціалістичної партії Еді Рама. Демонстранти вимагають дострокового переобрання парламенту в Албанії і президентів Сербії і Чорногорії.

Підкреслимо, при всій схожості - вірніше, синхронності - всі ці протести не координуються з єдиного центру і назрівали давно. Загальною рисою для них є повна відсутність геополітичних гасел. Одних турбує відсутність свободи слова, інших - корупція, третє - засиділися лідери як такі. Схоже, що обурення ніяк не пов'язано ні з ЄС, ні до НАТО. Два з трьох охоплених протестами держав вже є членами Альянсу, а в Сербії (з відомих причин) склався консенсус проти НАТО.

У Чорногорії, куди прагнуть усі вибули з боротьби біля кремлівського корита росіяни, спалахнув конфлікт між колишнім основним фінансистом правлячої партії банкіром Душко Кнежевичем і Джукановичем. Кнежевич оприлюднив папки з компроматом на Джукановіча, зокрема, перерахування на потреби партії, а правоохоронці відкрили справу. Чорногорці вимагають відставки президента Джукановіча і спеціального прокурора Катнича, який нібито упереджений.

В сусідній Албанії суспільство обурене зв'язками влади з наркомафією та проектом реконструкції кільцевої дороги навколо албанської столиці - вважається, що на ньому "освоюють" чималі бюджетні кошти. Почалося цим, але продовжилося, як це завжди буває, вимогами відставки влади цілком.

Реклама на dsnews.ua

У Белграді циклічні багатомісячні протести (на даний момент дійшли до спроб захоплення парламенту) почалися ще в кінці минулого року. Приводом стало побиття опозиційного політика і підпал будинку журналіста, який писав про зловживання місцевого боса з правлячої партії. Злочини були розкриті, але народ не заспокоївся. Більше того, люди виходять на мітинги навіть в Косово. Головна вимога - відставка Вучича. 16 березня демонстранти увірвалися в приміщення центрального телеканалу, звідки їх потім витіснили правоохоронці. На наступний день, зламавши поліцейське огорожу, сотні людей кілька годин блокували адміністрацію президента Сербії. В Албанії, до речі, теж раз за разом штурмували парламент.

Де "рука Москви"?

Що ж це таке - і чи немає в цих подіях "руки Москви"?

По-перше, виклик перед всіма трьома країнами такий, що, як і з Віктором Орбаном на початку 2000-х, їх нинішні уряди зробили всю "брудну роботу" європейської інтеграції, але і самі стали виглядати занадто "брудними" з точки зору строгих брюссельських кураторів.

По-друге, у Чорногорії не могли не втомитися від Джукановіча, який править країною в різній якості з моменту остаточного розпаду Югославії. Еді Рама - нічим не краще за всіх минулих албанських прем'єрів, а сербський Вучич, за всієї необхідної ввічливості - вкрай лукавий політик.

По-третє, соціально-економічна ситуація в усіх трьох країнах далека від благополуччя - це лише пострадянська діаспора на чорногорських берегах живе у своєму особливому світі, який мало стикається з життям власне Чорногорії. В якій між тим тривають розслідування спроби перевороту на користь Кремля.

І в них почали відбуватися "цікаві справи". Так, наприклад, головний свідок, який співпрацював зі слідством у справі про невдалий путч, сербський націоналіст Саша Синджелич, почав відмовлятися від своїх свідчень. Адже відомо, що після голосування на парламентських виборах 2016 р. проросійська опозиція планувала захопити парламент і ліквідувати Джукановіча. Керували операцією два росіянина, пов'язаних з ГРУ і ФСБ, пізніше засвітилися в інших країнах. Але тепер деякі опозиційні лідери, яких слідство вважає співорганізаторами заколоту, вимагають від суду закриття справи, а їхні адвокати відмовляються брати участь у судових засіданнях. Правда, шанси розвалу справи невеликі - всі свідчення свідків підтверджені даними слідчих. Проте якщо цей процес розвалиться або затихне, політична грунт почне вібрувати під ногами непотоплюваного Джукановіча.

В Албанії та Сербії опозиція не грає в складні ігри і робить ставку на ще більшу радикалізацію протестів. Тому побоїще слід за побоїщем. Однак, очевидно, що ресурсів для захоплення влади силою у опозиції поки немає, а налякати невдалими штурмами і короткостроковими блокадами керівників країни так, щоб вони самі пішли з посад, їм навряд чи вдасться. При цьому найважливіше питання полягає в тому, чи варто за демонстрантами Москва.

Адже відомо, що Чорногорія й Сербія є претендентами номер один і два на вступ до ЄС, а Албанія готується розпочати переговори про членство вже в червні. Дискредитація лідерів, які призвели ці країни до дверей Європейського Союзу, а тим більше їх відставка, явно не сприятиме прискоренню євроінтеграційних процесів. Безсумнівно, такого розвитку подій зраділи б у Москві.

Більш того, в Чорногорії серед ініціаторів протестів - лідери проросійської опозиції. Вони не виступають на мітингах і не йдуть попереду колони з транспарантами, але весь час особисто закликають людей виходити на мітинги і марші. У Сербії до останнього часу протести були, як і в Чорногорії - нібито цивільними, "без політиків". Але в минулі вихідні захопленням телеканалу та блокування адміністрації президента вже керував особисто лідер опозиційної партії "Двері" Бошко Обрадовіч. Цей політик сумно відомий в Україні - він визнав Крим російським і вже кілька разів відвідував півострів для участі у різних заходах, які організовує окупаційна влада. Навіть був спостерігачем на "виборах" в Севастополі.

В Албанії все не так прозоро. Можна лише зауважити, що всього тиждень тому парламентарії заслухали доповідь керівників албанської розвідслужби, і головний розвідник, як коротко повідомили місцеві ЗМІ, розповів про посилення російського гібридного впливу на Албанію.

Розгойдати човен

Втім, в цілому мова швидше за все йде ось про що.

По-перше, в цій групі балканських країн суспільство європеїзувалося швидше влади.

По-друге, вони відчувають знайомі нам хвороби зростання.

По-третє, Росія теж не збирається просто так відпускати Балкани. Вставити ногу в двері Москва не забуде.

По-четверте, якщо вже шукати за новою поки відносно легкої дестабілізацією на Балканах (зауважимо, що мова про міжетнічних конфліктах поки не йде) якийсь кремлівський план, то він може бути пов'язаний хіба що з "Турецьким потоком", до участі в якому сьогодні стала схилятися Болгарія. Але і тут вельми помітно, що Росія діє через пень-колоду, компенсуючи якість кількістю різноспрямованих дій.

Якщо дивитися з точки зору Москви, то Джуканович їй давно ненависний, Вучич в рамках мислення Путіна ненадійний (хоча днями в Сербії розгорнулося будівництво російської ТЕЦ), а Рама - і зовсім байдужий (в цьому сенсі Росії більш цікавий прем'єр Косово Хашим Тачі). Але останнім часом Кремль і не прагне якимось справжнім результатами, його стратегія гібридної війни полягає в нагнітанні хаосу як такого. І в цьому сенсі південне підчерев'я ЄС - ласа дичину. У свою чергу, народне невдоволення може замаскувати які завгодно іноземні інтриги.

Інша справа, що сьогодні в тому ж Російському інституті стратегічних досліджень сидить радянський міжнародний бухгалтер Фрадков, а не його помешавшийся на Сербії попередник. І бажання знову зіграти в небезпечну гру на Балканах - враховуючи внутрішню слабкість цих країн - може бути розцінено як надто ризиковане. Недавня серія західних санкцій вже покалічила російську оборонку, а все, що сьогодні відбувається на Балканах, миттєво стає відомим в обжегшемся Брюсселі і став більш уважним Вашингтоні.

Якщо нинішні уряди всіх трьох країн впадуть, це, здається, не дуже засмутить Захід. На жаль, на їх місце можуть прийти зовсім не ліберали, а швидше за все, націоналісти, що так чи інакше загальмує європейську інтеграцію цих країн. А з ними - улюбленими "дітьми" неласковых батьків з Брюсселя та Страсбурга - і інтеграцію інших країн, в тому числі і нашої. Вигідно це Росії? Безсумнівно. Але її внесок в подібний хід подій, швидше за все, буде непрямим.

    Реклама на dsnews.ua