• USD 39.2
  • EUR 42.4
  • GBP 49.6
Спецпроєкти

Розміну не буде. Кримська декларація США заборонила Трампу торгувати півостровом

Кримська декларація — таке собі "Та невже?!" у відповідь на заяву-визнання Путіна: "Ми вважаємо, що провели референдум в суворій відповідності з міжнародним правом"
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

25 липня Держдепартамент США опублікував заяву за підписом свого шефа Майка Помпео. Документ, озаглавлений "Кримська декларація", став черговою заявою офіційної позиції Сполучених Штатів у питанні захоплення півострова: Росія потоптала основоположні принципи міжнародного права, анексія незаконна, визнана не буде і окупація повинна бути припинена.

Здавалося б, нічого нового. Як глумливо прокоментував на своїй Фейсбук-сторінці посольства РФ у Вашингтоні, "з деклараціями і заявами по Криму Держдеп виступає щокварталу". Але, тим не менш, це заява заслуговує найпильнішої уваги відразу з кількох причин. Які, до речі, в Москві аж ніяк не викличуть захоплення і з цієї причини вона буде багато і багатослівно грубити (власне, почала відразу. Зокрема, речник російського Мзс Марія Захарова відповіла: "ми Знаємо ціну цим "доленосним декларацій"). Втім, хамство вже давно є візитною карткою російської дипломатичної культури.

Отже, по-перше, варто відзначити, що декларація була опублікована за лічені години до того, як Помпео постав перед сенатським комітетом у закордонних справах, члени якого влаштували йому формений прочухана за те, що не зумів приборкати шефа — президента Дональда Трампа, особливо в ході недавньої зустрічі з Володимиром Путіним у Гельсінкі. Помпео патрона самовіддано захищав, зокрема, заявивши, що адміністрація Трампа зробила більше двохсот санкционных дій стосовно Росії. Це не дуже в'яжеться з іміджем "завербованого" президента.

Хоча, з огляду на триваюче розслідування російського втручання у вибори 2016 р., путінське хвастощі цілком можна називати в числі причин, що роблять Трампа самим антиросійським лідером США з початку століття. Просто тому, що йому доводиться доводити, що у Путіна немає можливостей керувати ним. З іншого боку, як мінімум на російському напрямку американський істеблішмент демонструє таке згуртування рядів, якому навряд чи міг би протистояти і Штірліц. Не кажучи вже про авантюриста, який, якщо і прийняв допомогу Москви, оплачувати послугу безумовно не має наміру. Так от, в цьому контексті Кримська декларація — таке собі "Та невже?!" у відповідь на заяву-визнання Путіна: "Ми вважаємо, що провели референдум в суворій відповідності з міжнародним правом". І взагалі, багато разів повторена мантра "питання приналежності Криму закрито", виявляється, не працює.

По-друге, в тексті Кримської декларації є дуже примітний пасаж: "Як у Декларації Уеллса в 1940 році, Сполучені Штати знову підтверджують свою політику щодо відмови у визнанні претензій Кремля на суверенітет над територією, захопленої силу в порушення міжнародного права".

Згаданий документ за підписом тодішнього в.о. держсекретаря Самнера Уеллса містив офіційне засудження анексії прибалтійських республік і відмова визнавати її. І відмова Москви сприймати відсилання до нього всерйоз свідчить або про неуцтві, або про гру на публіку. Тому що мова йде про одного з священних корів американської дипломатії. Декларація Уеллса була розвитком доктрини Стимсона, яка передбачала відмову Вашингтона визнавати законність анексій і окупацій, що проводяться Німеччиною, Італією і Японією, а згодом і силовий перекроювання кордонів як такої. Ідеї, що містилися в декларації, лягли в основу післявоєнного міжнародного права яким би великим і сильним було ні держава, вона не має права, застосовуючи силу або погрожуючи її застосуванням, відбирати територію іншої держави, яким би маленьким і слабким воно не було.

Тут, до речі, є ще одна актуальна паралель з Кримом: сам Уеллс у розмові з британським послом лордом Галифаксом називав плебісцити в підтримку анексії актуальним нині словом "фейкові". А власне анексія була "не тільки непрощенна з будь моральної точки зору, але також надзвичайно дурна".

Реклама на dsnews.ua

Будучи символічним документом, Декларація Уеллса, тим не менш, подвязывалась до президентських указів, які закріплювали недоторканність активів і фінансів балтійських республік, які перебували в рамках американської юрисдикції, виключно за ними і визнавали уряду у вигнанні в якості єдиної законної влади. Країнам Балтії довелося чекати незалежності 51 рік, але весь цей час США підкреслювали тимчасовий характер окупації. І навіть в роки антигерманского альянсу Вашингтон навідріз відмовлявся переглядати цю позицію.

Тепер він робить те ж саме, говорячи: скільки б не тривала окупація Криму, Росія не стане його господинею. Причому не тільки в очах США — як мінімум враховуючи довжину рук американських фіскальних органів і той факт, що долар, на відміну від рубля, має статус світової резервної валюти. Як сказав на слуханнях сам Помпео, "ми разом з союзниками, партнерами і міжнародною спільнотою залишаємося прихильні Україні та її територіальної цілісності. Пом'якшення санкцій, пов'язаних з Кримом, не буде, поки Росія не поверне контроль над Кримським півостровом Україні. Кримська декларація формалізує політику невизнання з боку Сполучених Штатів". І можливість її перегляду не залежить від особистої думки і бажань кого б то не було, хоч би й розташувався в Овальному кабінеті.

Нарешті, по-третє, згадка Декларації Уеллса є, по суті, не чим іншим, як ототожненням путінського і сталінського режимів. Російському суспільству, враховуючи змінений стан його свідомості, це порівняння напевно буде приємно. Ось тільки здорові товариства не міряють велич морями крові.

    Реклама на dsnews.ua