Rexit і холуї. Чим Трампу загрожує відставка Тіллерсона
Керівник Державного департаменту США Рекс Тіллерсон всерйоз задумався про відставку. Про це CNN напередодні заявили джерела, "знайомі з бесідами Тіллерсона з друзями не у Вашингтоні". Глава американської дипломатії сказав, що залишиться на посаді до кінця року, але цілком може піти і раніше. Джерела, звичайно, визнають, що держсекретар такими разговорчиками в строю може просто давати вихід емоціям, проте точно впевнені в тому, що колишній глава Exxon Mobil все більше сумнівається в боссе - Дональда Трампа.
Новим приводом засумніватися в діях президента послужили нападки останнього на генпрокурора Джеффа Сешнса. Минулого тижня президент в інтерв'ю The New York Times різко розкритикував Сешнса за "самоотовод" в розслідуванні втручання Кремля в президентські вибори 2016 р. "Джеф Сешнс отримав роботу. Влаштувався на неї, взяв самовідвід, що, чесно кажучи, я вважаю вкрай несправедливим по відношенню до президента", - поскаржився Трамп, додавши, що не призначив би Сешнса, а "вибрав би когось іншого", якщо б знав, що той так вчинить з ним.
Сам генпрокурор бажання звільнятися не проявляє: "Ми любимо цю роботу, любимо це міністерство, і я планую залишатися до тих пір, поки це можливо". Кричуща непокірність. В очах Трампа, звичайно. Він відреагував відразу, як і у випадках з неприємними сюжетами і статтями в "фейкньюс медіа". 24 липня стало відомо, що Сешнса в Білому домі хотіли б замінити колишнім мером Нью-Йорка Рудольфом Джуліані.
Звичайно, ще питання в тому, чи захоче Джуліані поринути з головою в трясовину адміністрації Трампа. Адже вона вже через шість місяців після інавгурації тріщить по швах. І завдяки безпосередньо президенту.
"ДС" вже писала, що у Трампа забирають "кермо". Конгрес і федеральний уряд (але насамперед Конгрес) намагається максимально тримати в узді свого президента-республіканця, поступово звужуючи простір для маневрів. Тому провиною нестабільність президента, що він сам відкидає (або навіть не підозрює про її існування). Але Трамп точно розуміє, що навколо "вороги", і не в силах тримати язик за зубами, хоча варто було б. Так, 23 липня він написав у Twitter, що республіканці недостатньо захищають його від атак демократів, які постійно нагадують про зв'язки оточення мільярдера з росіянами. "Дуже сумно, що республіканці - навіть ті, хто багатьом зобов'язаний моєї підтримки, - роблять дуже мало, щоб захистити свого президента", - поскаржився він, забувши в той же час, що і серед "слонів", особливо помірних, чимало тих, хто поділяють погляди демократів.
Але Трамп реагує, так як звик реагувати - як 70-річна дитина. Ображений 70-річна дитина. Капітолій і уряд він вже втратив, а тепер і адміністрацію лихоманить. Почалося це не вчора і не позавчора. Ще в середині травня The Washington Post, поспілкувавшись з працівниками Білого дому, писала про розчарування і втоми від витівок в адміністрації президента. А старт дали відставка директора ФБР Джеймса Комі, розкриття секретної інформації на зустрічі з російськими чиновниками (вже колишнім послом Сергієм Кисляком і главою МЗС РФ Сергієм Лавровим), а також з-за розслідування зв'язків з Росією. Газета констатувала, що "змучені" помічники і радники часто потрапляють під гарячу руку Трампа, при цьому намагаючись контролювати некерованого шефа і пояснювати широкій публіці його промахи. Одні навіть почали жартувати про імпічмент, а інші - оновлювати резюме. У приватних бесідах підлеглі президента наголошували, що проблема не в комунікаціях або піарі або неефективному керівника того чи іншого напрямку в Білому домі, а в тому, що Трамп воліє зіштовхувати лобами і організований хаос.
Менш ніж через два тижні з публікації все тієї ж WP стало відомо, що Трамп готує глобальні перестановки в команді, щоб створити "військовий штаб" із-за справи про зв'язки з Росією. Тобто президент, як і раніше, у всіх бідах звинувачує інших. Тому не дивно, що невдоволення в адміністрації виходить на більш високий рівень. У п'ятницю пішов Шон Спайсер, яким Трамп теж був незадоволений, з-за розбіжностей з новим директором з комунікацій Ентоні Скарамуччи. А тепер ось і держсекретар ніби як пакує валізи. В інформпростір США після чуток про звільнення Рекса Тіллерсона входить новий термін - Rexit. Аналогія з Brexit дає зрозуміти - треба серйозно ставитися до цієї новини.
До речі, формат діалогу США і Росії, швидше за все, теж зміниться. В гіршу чи кращу сторону, поки важко сказати. Але в Москві вважають, що в гіршу. За словами першого заступника голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимира Джабарова, догляд Тіллерсона - це поразка Трампа, яке обіцяє погіршення двосторонніх відносин. "Росія, безумовно, буде працювати з будь-яким держсекретарем, це внутрішнє питання США. Але якщо у випадку відходу Тіллерсона на його місце буде призначений "яструб" - що ж, будемо готуватися до "холодної війни", - гучно заявив сенатор, нагадавши, що Тіллерсон нібито за налагодження контактів з РФ.
Але! Саме Тіллерсон призначив Курта Волкера спецпредставником США по Україні. А це ще той "яструб" з оточення Джона Маккейна. Слідуючи логіці "дитини Трампа", який демонструє бажання знайти точки дотику з Москвою, виходить, що це Тіллерсон сварить Вашингтон з росіянами. З Маккейном і так все ясно. Сенатор давно влаштувався в головах мешканців Кремля і МЗС. Загалом, "45-й" не здивує, якщо раптом задовольнить відставку Тіллерсона. Нехай це і цінний працівник.
Парадокс. Бізнесмен Трамп в підборі кадрів часто керувався успішністю кандидата в бізнесі. Однак воліє говорити з цими людьми, самостійно сколотившими стан, як із звичайним персоналом. Він ігнорує їхні навички і величезний досвід у близьких йому сферах. І президент забув, що дружба, заснована на бізнесі, краще бізнесу, заснованого на дружбі. Тому така поведінка себе абсолютно не виправдовує, враховуючи мізерні кадрові ресурси Трампа. Ті розумні і грамотні люди, які можуть мати власну думку, з команди йдуть або відкрито висловлюють невдоволення. А коли вони підуть, хто залишиться у Трампа? Вірно. Його команда незабаром остаточно перетвориться в команду холуїв. В адміністрації будуть працювати піарники, щоб відводити удари від боса і члени сім'ї. Що не властиво державного устрою і демократичним традиціям Штатів. Фактично американський президент став вести себе як не американський президент. І тому політика Білого дому стане ще більш безладної і такою, яка потребує опіки законодавців.