Здатися Китаю. Як Сі Путіна тролив в Петербурзі

Нинішній Петербурзький міжнародний економічний форум варто було б зробити секретним - надто він дає ясне уявлення про поточний стан справ у Росії

У нинішньому році Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), з урахуванням скрутній ситуації в Росії, міг би пройти зовсім непомітно, якби не анекдотична ситуація знаходиться під домашнім арештом за сфабрикованою справою останнім приватним іноземним інвестором в Росію Майклом Калве.

Центробанк уповноважений заявити

Майкл Калве, потрапив під пресинг партнера Дмитра Патрушева - нещодавно госбанкира, а нині міністра сільського господарства, сина диспетчера кокаїнових рейсів і секретаря російського Радбезу Миколи Патрушева - раптом попросився на ПМЕФ. Взагалі-то, не дуже зрозуміло, навіщо - американська делегація на чолі з послом Джоном Ханстсманом (який до кінця року може взагалі відправитися додому в США) захід демонстративно проігнорувала. Коли питання про вихід Калве під заставу встав вперше і його оголошували безпечним, Путін раптом заявив, що ФСБ так не думає, так і з ПМЕФ вийшла заминка в такій же формі. Паралельно саміт виявився у цілковитої тіні арешту журналіста-розслідувача "Медузи" Івана Голунова, яким поліція підкинула наркотики, швидше за все, за наказом його фігурантів розслідування відносно "похоронної мафії".

Виступ на ПМЕФ самого Володимира Путіна в черговий раз показало, що він втратив зв'язок з реальністю: Росію стрясає безліч протестів різного ступеня масовості і на саму різну тематику, так і за рівнем участі форум виявився не найскромнішим. Головними його зірками, по суті, опинилися українські політичні "козачки" Віктор Медведчук і Юрій Бойко, у рамках передвиборчого туру вымаливавшие у загнаного "Нафтогазом" в кут "Газпрому" знижку на газ. Зрештою на самому форумі посварилися міністр фінансів Антон Силуанов і глава рахункової палати Олексій Кудрін, намагаючись з'ясувати, хто з них більше душить залишився в Росії бізнес, а хто - перейшло на підніжний корм населення.

З формальної точки зору в Петербурзі було підписано 650 договорів на суму 3,1 трлн рублів (близько $50 млрд), що на 500 млрд більше, ніж роком раніше. Ці цифри назвав радник президента Росії, заступник голови оргкомітету форуму Антон Кобяков на фінальній прес-конференції. Він уточнив, що озвучує цифри лише за угодами, які не є комерційною таємницею". Порядок денний включала 170 заходів, понад 100 "круглих столів", ділових сніданків, діалогів між країнами та ін. Модераторами і спікерами виступили понад 1300 осіб.

Найбільша делегація прибула з КНР - 1072 людини, з США 520 осіб, широке представництво було від таких країн, як Франція, Японія, Великобританія (318 осіб), Німеччина, Швейцарія. Проте вже не перший рік офіційна статистика ПМЕФ виглядає такою ж фількіною грамотою, як і звітність російського статистичного відомства, давно розлучилася з міжнародними, так і власними російськими стандартами. Адже реальна ситуація з інвестиціями в РФ зовсім інша.

Так, згідно з даними Банку Росії, прямі інвестиції в неї з-за кордону скоротилися в 2018 р. більш ніж в три рази порівняно з 2017-го, до $8,8 млрд.

У відношенні до ВВП це стало мінімальним значенням за останні десять років, що національний банк РФ визнав у своєму огляді "Про що говорять тренди". У результаті чистий відтік інвестицій з російської економіки (різниця між вхідними та вихідними прямими інвестиціями) досяг $23,1 млрд - найбільшого значення з 2014 р., причому знову-таки, за даними Центробанку. Так, у третьому кварталі 2018 р. на Кіпр пішли російські інвестиції на суму $7,9 млрд - найбільший відтік за весь час.

В цілому вихідні інвестиції в іноземні небанківські компанії склали в 2018 р. понад $30 млрд, тоді як вхідні інвестиції в російський небанківський сектор - менш $6 млрд. Це дозволило аналітикам Банку Росії зробити висновок, що кошти, що йдуть в офшори, вже не повертаються в Росію, як раніше.

Про що ж в такому випадку полягають всі ці мільярдні угоди на ПМЕФ - в практично повністю одержавленою економіці РФ? Схоже, в основному це просто формалізація підрядниками, в тому числі іноземними, схем освоєння бюджетних коштів, виділених російської скарбницею в тій чи іншій формі. За ними можуть стояти і політичні домовленості. І в першу чергу мова знову йде про китай.

Справа в тому, що серед інших більш-менш помітних подій ПМЕФ-2019 можна виділити лише два, при цьому підкреслюють подвійне посилення КНР на російській території. По-перше, в енергетичній галузі. Так, 5 червня "Новатек", Газпромбанк і Sinopec підписали юридично зобов'язуючі базові умови угоди про створення у Китаї спільного підприємства з реалізації СПГ і природного газу на внутрішньому ринку КНР. Здавалося б, чудово (про газопровід "Сила Сибіру" зауважимо, вже ніхто і не згадує - гроші освоєні, а газ, якщо до цього дійде, Китай буде отримувати по кабальної для РФ ціною).

Але є важливі нюанси.

Справа в тому, що російський СПГ - це подушка безпеки для самої РФ в ситуації, коли газова монополія "Газпрому" в Європі приходить в занепад. Адже проекти обходять Україну "потоків" вже не можуть виконати свою масштабну місію - позбавити нас газового транзиту і притиснути до нігтя Білорусь. Звідси і відбувається вже який рік нарощування потужностей СПГ (до речі, в умовах кризової ситуації із потрапила під санкції продажем бурового обладнання) з метою утримання європейського ринку, яке теоретично може заповнити провал на постачання по трубопроводу поставками скрапленого газу.

Обидві нові системи ("Турецький потік" і "Північний потік-2", поки заблокований Данією) у вихідних параметрах повинні були перекачувати в Європу 155 млрд кубометрів. Але сьогодні мова може йти тільки про 70 млрд, тобто менш ніж половині обсягу. Адже 85 мільярдів вже вивітрилися в процесі: "Північний потік-2" буде урізаний з 110 до 55 млрд, оскільки підпадає під дію Газової директиви ЄС, що має антимонопольний характер.

У свою чергу, "Турецький потік" в реальному житті зберіг лише дві труби (повністю побудованих за кошти РФ) з передбачуваних чотирьох, при цьому одна йде на внутрішній турецький ринок, а в Європу - тільки 15 млрд (це поки тільки спекуляція). Сама ж Туреччина швидко скорочує споживання російського газу, переводячи закупівлі з труби в СПГ третє постачальників, що вже позначилося на показниках.

Причому специфіка "Турецького потоку" (а обидва проекти тепер принципово не окупаються, хоча колись вважалося, що вони виправдають інвестиції протягом 25 років) у тому, що надлишки газу з однієї труби неможливо перекинути на європейський напрям в іншу трубу - адже транзитна труба в Європу тільки одна і має обмежений обсяг.

Це означає, що надлишки газу доведеться продавати Туреччині для того, щоб... вона заповнювала їм трубу ТАНАП з Азербайджану - конкуруючого "Турецькому потоку" проекту. В кінцевому підсумку РФ буде конкурувати сама з собою, а отримувати дохід буде турецький президент Ердоган, знову зупинив російський наступ у Сирії. А між тим в 2020-24 рр. США планують стати третім, а то і другим постачальником газу в Європу, видавлюючи з європейського ринку токсичний "Газпром".

Скільки тайги варто панда

Але не газом єдиним дихав ПМЕФ-2019.

Так, на ПМЕФ китайці зуміли домогтися чимало преференцій для свого лісового бізнесу в Росії. Наприклад, з'явилася пропозиція створити на прикордонному острові Великий Уссурійський (входить в міську межу Хабаровська) офшорну зону, де буде розташовуватися "лісова біржа", а також майданчики з проведення операцій з крипотовалютами.

На лісовій біржі зареєстровані в офшорі китайські компанії зможуть купувати російський ліс, попит на який в Китаї величезний. Вигода для китайців і російських продавців буде в тому, що їх звільнять від податку на прибуток і дадуть низку інших податкових преференцій. Зараз іноземці платять 5% c отриманих дивідендів з прибутку.

Майданчик для кріптовалюти теж буде затребувана, адже китайці виводять гроші, зароблені на продажу свого ширвжитку в Росії, саме через конвертацію "сірих" рублів в кріптовалюти, які потім переводяться в готівку в Гонконзі.

При цьому ініціатором створення офшору є не китайці, як можна було подумати, а російське Агентство Далекого Сходу по залученню інвестицій і підтримці експорту (АПІ).

Ще однією перемогою китайців є домовленість про створення спільного підприємства по вирощуванню та переробці сої там же, на Далекому Сході. Для реалізації проекту китайцям віддадуть 50 тис. га землі дочірньої компанії китайської Joyvio Beidahuang Agricultural Holdings (JBA). В результаті операції китайська JBA стане одним з найбільших землевласників на Далекому Сході. Але лише одним з...

Варто нагадати, що минулого року ще понад 2 млн га лісу в Томській області було майже на півстоліття передано в оренду інвесторам з КНР. Згідно інформації регіонального новинного порталу ще в грудні 2017 р. якесь ТОВ "Міжнародна інвестиційна компанія Цзинье" стало переможцем аукціону і отримало право орендувати 137 тис. га тайги в Томській області строком на 49 років. Вартість оренди склала 1,26 млрд рублів, тобто всього 16 руб. за гектар на місяць.

Також, раніше якесь ЗАТ "РосКитИнвест" з КНР взяло в оренду понад 1,5 млн га лісових угідь Тегульдетского, Верхнекетского і Каргасокского районів. Цифри просто жахливі, а загалом же в довгострокову оренду здано не менше 5 млн га, всі орендарі - лісопромислові компанії, половина з яких - китайські.

Примітно, що на ті ж 49 років Китай здавав в оренду Російській Імперії Порт-Артур і Порт Далекий, і росіяни вже вважали ці території своїми, люто захищаючи їх від японців. Ясно, що якщо після Путіна Росія порве кабальні договори оренди своїй території, то китайців вже не вдасться витиснути з Сибіру без війни. Договори повинні виконуватися неухильно - міжнародне право встане на захист китайських інвесторів (безсумнівно, що мають відношення до держави).

Так от, замість Сі Цзіньпін надав Путіну можливість... подивитися на панд (з 1984 р. Пекін їх не дарує - тільки тимчасово здає в оренду). Але якщо Китай платить за оренду одного гектара томської тайги 16 руб в місяць, то за оренду однієї панди Московський зоопарк платить $83 333, або 5 416 666 руб. в місяць. Тобто оренда однієї панди еквівалентна оренду Китаєм 338 541 гектара російської тайги.

Більш того, Московський зоопарк не має права, наприклад, стригти панду і продавати її хутро. На панду можна тільки дивитися. Між тим сам Китай активно підстригає орендовані ділянки російської тайги, вирубуючи дерева, яких на одному гектарі приблизно 1500 штук. Як відомо, після китайських вирубок залишається пустеля. Разом з податками та іншими витратами один стовбур дерева обходиться китайцям всього в 5-6 крб. Причому якщо, до нещастя, орендована панда помре до закінчення строку її оренди і повернення додому, Московський зоопарк заплатить Китаю гігантську неустойку. При цьому за екологічний збиток від варварських вирубок тайги Китай нічого не платить Росії.

Сі Цзіньпін, товсто потроллив Путіна, назвав відносини Росії і Китаю - представляють собою явний зразок китайського колоніалізму, - "зразком для інших країн". Це не дивно. Росія грає в оновлюється китайської зовнішньої політики нехай і другорядну, але важливу роль.

Адже якщо в силу наступальної політики США в Китаї візьмуть стратегічне рішення про реальне створення зони юаня, нинішньому керівництву Китаю необхідно прибирати до рук, сортувати і освоювати навколишній простір". Щоб не піти дорогою інших, невдалих проектів створення валютних зон, юань у разі створення власної території повинен бути забезпечений ресурсами та економікою як мінімум порівнянної з двома іншими найбільшими економіками світу - американської та європейської.

Але у КНР тоді має з'явитися ще одна зона - так званого перспективного поширення. Територія, за яку йому належить вести боротьбу з європейцями і американцями. Зона, куди будуть скидатися суперечності між найбільшими гравцями, де і будуть відбуватися конфлікти різної типології.

З одного боку, Росія не може для Китаю стати територією, яку він викреслить як зовсім безперспективну (за оренду панди - мільйон гектар лісу, хто ще надасть Пекіну такі умови?). Але і в якості частини зони юаня вона виглядає дуже блідо - тотально корумпована держава з обнищавшим населенням і незакінченими збройними конфліктами, що знаходиться в половинчастою блокаді Заходу (та й блокади з боку Китаю - у фінансовому секторі і частково в судноплавстві). А ось Росія як "фронтир", периферія, зона боротьби між США, Китаєм і Європою - така роль для неї сьогодні виглядає цілком природною.

А ПМЕФ-2019, по суті, закріпив нинішній стан речей - не кажучи вже про те, що оскандалившись з Калве (міністр фінансів Антон Силуанов визнав, що ця історія погіршив бізнес-клімат в Росії, і це визнання прозвучало на головному інвестиційному форумі!), а також закривши кримінальну справу проти Голунова, Путін знову продемонстрував свою слабкість. Наростання протестної хвилі і все більш слабка перспектива приходу до влади в західних країнах проросійських елементів вже до осені виведе російський режим на новий рівень нестабільності. Так що Путіну скоро стане не до інвестицій, навіть паперових. А ось Києву варто задуматися про те, чи продовжить він знаходитися в межах європейського фронтиру або повернеться в стічну канаву євразійської Африки, в яку готові перетворити РФ Китай і Захід.