Путін, Ердоган і мир у Сирії. Як цей сценарій можуть застосувати до Зеленському
Туреччина домоглася свого: сирійські курди залишають північний схід країни, якому Анкара відвела роль буферної зони і свого роду резервації для сирійців, які втекли від війни в Туреччину. Про те, що сили Загонів народної самооборони (YPG) повністю виводяться із зони військової операції турецьких сил "Мирна весна" (Barış Pınarı), командир YPG Мазлум Кобани сповістив, зауважимо, не Туреччину, а США - за допомогою листа до віце-президента Майку Пенс, який, судячи з усього, і був архітектором поточних домовленостей під час недавньої зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом в Анкарі. Тобто зрозуміло, на кого курди покладають відповідальність за своє виселення, - на американських союзників, знову їх зрадили.
В той же день, 22 жовтня, турецьке Міноборони оголосило про завершення розпочатої 9 жовтня операції, чия назва, ймовірно, містить прив'язку до певних термінів: наприклад, про створення буферної зони і початку переселення сирійців. При цьому Ердоган виступає з заявою, що, мовляв, Штати свою частину угоди про припинення військової операції проти курдів не виконали, але Туреччина все ж ставить крапку. "Ми приймемо результати, зробимо необхідні кроки. Якщо ми підемо на поступки, то прокладемо шлях для терористів", - багатозначно додав турецький лідер, не уточнивши, про які поступки йде мова, якщо курди здалися, або які кроки задумав Ердоган.
Таку заяву, на перший погляд, здається спробою зберегти обличчя після спілкування з емісаром Вашингтона - Пенсія. Держсекретар Майк Помпео, до речі, теж міг бути присутнім на переговорах у закритому режимі. Ну, або чекав під дверима в компанії колеги Мевлюта Чавушоглу, поки формально більш високопоставлений Пенс залагоджує всі деталі сирійської кампанії, в якій знайшлося місце і Росії. До речі, саме укладенням угоди з Кремлем можна пояснити випад Ердогана на адресу Сполучених Штатів. Угода була укладена в Сочі за кілька годин до завершення режиму припинення вогню на північному сході Сирії.
Російсько-турецький договірняк
У Сочі було підписано меморандум з 10 пунктів. У них прописаний відведення YPG за сприяння російських і асадовскіх сил, до яких курди були змушені звернутися за допомогою, закріплюється за Туреччиною право на цю територію, так і в рамках спірного Аданского договору вторгатися в Сирію для боротьби з "терористами", а також РФ запевняє в готовності допомогти з переселенням туди 2 млн сирійських біженців. В обмін на ці очевидні поступки Москва, у свою чергу, отримує допуск до цієї ж території, де до недавнього часу перебували американські сили і вели спільне патрулювання з турками. Тепер патрулюванням з силами Туреччини займуться вже російська "військова поліція" і асадовские прикордонники.
Але чому Ердоган погодився розділити пиріг з Путіним? По-перше, Москві по силах затьмарити тріумф туркам і перешкодити задуманої реалізації плану щодо створення буферної зони, провокуючи в регіоні зіткнення, в тому числі науськивая курдів, яких взяла під крило, після того як адміністрація Трампа умила руки. Чи стане сюрпризом, якщо обурені YPG в цілому або ж якісь командири-бунтарі раптом передумають і спробують відбити у турків місто-інший?
По-друге, співпраця з РФ буде корисно і самому Ердогану. Турецький лідер не раз вже грав у гру "Подружу-ка я з твоїм ворогом", тобто зближувався з Штатами, то з Росією, щоб виторгувати певні преференції. Тим же, до речі, займається ще один відомий популіст - президент Філіппін Родріго Дутерте.
Ну і, по-третє, сам Трамп був не проти присутності росіян на території Сирії, виходячи з його недавнього коментаря журналістам у Білому домі, коли президент США заявив, по суті, що Росія може втручатися у внутрішні справи Сирії. "Якщо Росія хоче бути залучена в Сирії, це їх справа. У них проблема з Туреччиною ... Це не наша межа. Ми не повинні втратити людей з-за цього... Сирія може отримувати якусь допомогу від Росії, і це нормально", - пояснив Трамп виведення американських військ з Сирії.
Висновки для Асада і Зеленського
У цій ситуації Путін виграє однозначно, бо як спільне патрулювання з Туреччиною дуже сильно збільшує вплив як на район, так і на регіон. Звичайно, до тих пір, поки Ердоган не домовиться про що-небудь з американцями. Або Іраном. Чому немає.
Російський президент, до всього, ще й не з порожніми руками буде зустрічати все в тому ж Сочі гостей з 43 африканських країн на першому саміті Росія-Африка. Для стратегії Кремля "завоювання" Африки, а точніше, її ресурсів і для заробітку на місцевих режимах буде дуже до речі демонстрація лідерства і впливу у вкрай неспокійному регіоні по сусідству.
Що ж для Сирії означає угода Туреччини і Росії? В першу чергу те, що режим Асада з легкої руки російських покровителів втратив останні ознаки державності і незалежності. Раніше про них витирали ноги росіяни, тепер вони це роблять спільно з турками, між собою вирішуючи, як перекроїти територію Сирії, хто де буде жити і т. п. Проводячи паралелі з Україною, зазначимо, що щось подібне може спробувати провернути з Росією і Європа - вирішити проблему України без України, користуючись беззубостью нинішньої влади.
Однак модель працює і у зворотний бік: якщо потреба в ватажків ЛДНР раптом зникне, їх здадуть на брухт, як і курдів. Точніше, не стільки ватажків, насильницька заміна яких вже здійснювалася, скільки самі фейкові республіки. Але поки що така перспектива здається малоймовірною. Не та кон'юнктура нині, щоб Кремль відмовлявся від інструменту впливу на Україну, регіон і Європейський союз.