Шантаж Кіма не спрацював. Байден готовий сваритися з КНДР

Підходи Вашингтона до вирішення корейської кризи дозволяють робити висновки, які з великою часткою ймовірності можна застосувати до прогнозу розвитку відносин у трикутнику США — Росія — Україна

Лідер КНДР Кім Чен Ин / Getty Images

У ході своєї першої публічної пресконференції на посаді президента США, 25 березня 2021 р. Джо Байден, як і очікувалося, ледь торкнувся Росії і не згадував про Україну. Зате багато уваги приділив відносинам США з Китаєм, а також з ключовим сателітом Піднебесної — КНДР.

 

Нагадав про себе

Зовнішню політику нової американської адміністрації вигідно відрізняє від популізму і непередбачуваності Дональда Трампа достатні раціоналізм і системність. Тому нові підходи та інструменти Вашингтона до вирішення корейської кризи дозволяють робити висновки, які з великою часткою ймовірності можна застосувати до прогнозу розвитку відносин у трикутнику "США — Росія — Україна".

Зокрема, під час президентських дебатів з Трампом Байден кілька разів назвав Кім Чен Ина "бандитом" (англійською: thug) і заявляв, що буде вести переговори з Пхеньяном, тільки якщо Північна Корея погодиться на відмову від ядерної зброї. В контексті скандалу, що послідував після того як Джо Байден в інтерв'ю ABC назвав Путіна "вбивцею", це підтверджує висновок, що модель взаємин Росії та США зводиться до принципової відсутності "потепління" і суто техніко-прагматичної співпраці в досить вузьких сферах, якщо Кремль не зробить реальних кроків по деокупації Криму і Донбасу.

Важливо відзначити, що ярлики "міжнародних ізгоїв" для адміністрації Байдена носять лише дві особи в світі: Кім Чен Ин та Володимир Путін. При цьому обидва авторитарних лідери є "друзями" головного стратегічного противника США — Китаю. На підтвердження цієї тези зазначимо, що під час своєї першої пресконференції новий президент США поставив в один ряд лідерів Китаю та Росії, заявивши, що вони є прихильниками автократії: "Сі Цзіньпін, як і Володимир Путін, один з тих, хто думає, що автократія — це майбутнє, а демократія не може функціонувати в складному сучасному світі". Американський лідер пообіцяв змусити Китай "грати за міжнародними правилами, дотримуватися чесної конкуренції добропорядної політичної практики і чесної торгівлі", для чого створюється альянс з протидії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

"Я передбачаю жорстку конкуренцію з Китаєм. У цьому місяці я зустрівся з нашими союзниками, лідерами Австралії, Індії та Японії і обговорив, як ми можемо примусити Китай до відповідальності" — сказав Байден. Тобто мова йде про системну стратегію, тісних консультаціях з урахуванням різноманітних запитів зазначених союзників і Південної Кореї, виділення реальних ресурсів на створення важелів тиску на КНР, що значно підвищує шанси на успіх.

Ще більш жорстку і войовничу лінію Байден позначив щодо Північної Кореї, прозоро натякнувши на прес-конференції, що Вашингтон готовий завдати превентивного удару.

Справа в тому, що Пхеньян, останніх п'ять днів діяв у своїй звичайній тактичній манері зі створення "штучної кризи", демонструючи фактичний вихід з одностороннього мораторію на випробування міжконтинентальних балістичних ракет, про який Північна Корея оголосила на початку 2018 р. 21 березня 2021 р. Пхеньян здійснив запуск двох крилатих ракет. Це перше випробування з 14 квітня 2020 р., коли КНДР запустила кілька крилатих ракет малої дальності в Японське море. На наступний день в Білому домі заявили, що вважають ці дії не масштабною провокацією, а "нормальною військовою активністю". Адже на відміну від балістичних, крилаті ракети не потрапляють під санкції РБ ООН.

Проте 25 березня Об'єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї повідомив, що Північна Корея запустила нові непізнані снаряди, які впали між Корейським півостровом і Японією. Згодом південнокорейські військові уточнили, що мова йде про балістичні ракети. У Пентагоні інформацію підтвердили: з території КНДР були запущені дві ракети в бік Жовтого моря на малій висоті на невелику дальність. Швидше за все, мова йде про міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), що здатні вражати цілі на континентальній частині США. На даний момент у розпорядженні Північної Кореї є, принаймні, три типи МБР для нанесення удару по території Америки, причому один з них, вперше показаний на військовому параді 10 жовтня 2020 р., ще жодного разу не випробували.

Наступним кроком Пхеньяна по ескалації ситуації в регіоні можуть стати чергові ядерні випробування, які за традицією, приурочені до найголовнішого свята країни з військовим парадом, Дню сонця (тобто до 15 квітня, дня народження Кім Ір Сена).

Запуск МБР і, можливо, проведення ядерних випробувань у перші три місяці президентства Байдена повинні, за задумом Пхеньяна, нагадати Вашингтону, що Кім не має наміру терпляче очікувати, коли американська сторона зволить почати переговори, і що ядерники і ракетники продовжують успішно працювати, щоб Північна Корея поряд з Росією і Китаєм стала третьою країною світу, яка може завдати ядерного удару по США. Саме такими "провокаційними" діями керівництво Північної Кореї максимально підвищує напругу, щоб потім погодитися на повернення до докризової ситуації, отримавши за свою готовність відступити певну вигоду — винагороду і компромісне рішення.

Без компромісів

Але у випадку з Джо Байденом коронний трюк династії Кімов не вдався. На своїй першій пресконференції на посаді президента США він заявив: "Випробуванням цих конкретних ракет була порушена резолюція РБ ООН 1718. Ми консультуємося з нашими союзниками і партнерами, і буде відповідь, якщо вони виберуть ескалацію. Ми будемо відповідати відповідно".

Нагадаємо, резолюція Ради Безпеки ООН №1718 зажадала від північнокорейського керівництва припинити ядерні випробування і заборонила експорт до Північної Кореї деякої військової техніки. Санкції були введені після випробування ядерної зброї в КНДР в 2006 р.

"Я також готовий до певної форми дипломатії, але вона повинна бути обумовлена завершенням денуклеаризації. Ось що ми робимо зараз, консультуючись з союзниками", — додав новий американський лідер.

Оборот "певна форма дипломатії", схоже, означає, що зустрічей на вищому рівні США і КНДР у середньостроковій перспективі не передбачається. Важливо відзначити, що команда Джо Байдена, на відміну від команди Дональда Трампа, працює системно і не вибудовує переговори зверху вниз.

Підхід Трампа був розрахований на персональний "хайп" і передбачав, що спочатку "боси" укладали якусь загальну угоду з головними контурами того, чого хотіли б добитися, а опрацювання конкретних деталей залишали фахівцям.

Новий держсекретар США Ентоні Блінкен схильний до того, щоб починати з ретельних переговорів на низовому рівні. Цей фактор є актуальним і для діалогу Вашингтона з Києвом і Москвою. Байден не буде дзвонити Зеленському, і тим більше зустрічатися з Путіним, поки не будуть вироблені конкретні практичні документи на рівні фахівців.

Для Північної Кореї це означає, що її питаннями у Вашингтоні будуть займатися співробітники і експерти Держдепартаменту середньої ланки, серед яких переважає впевненість у тому, що час надій на повне ядерне роззброєння Північної Кореї пройшов, і що зараз слід думати не про роззброєння, а про контроль над вже існуючим ядерним арсеналом і нанесенням превентивного удару по Пхеньяну.

Зрозуміло, Пхеньян на денуклеаризацію не піде ні за яких обставин, та й американські експерти останнім часом визнають: ядерна програма Північної Кореї стала незворотним фактом світової стратегічної ситуації.

Байдену не потрібні і посередники. Хоча залежність Північної Кореї від Китаю в умовах жорстких санкцій досягла безпрецедентного рівня, Пекін готовий надавати Пхеньяну значну допомогу, в тому числі в порушення санкцій ООН. До недавнього часу Пхеньяну була цікава Москва як безпечний посередник і дипломатична противага в переговорах з США. Однак з різким посиленням американо-російського протистояння після анексії Криму в 2014 р. посередницькі можливості Росії різко випарувалися. Вашингтон і його союзники відносяться до Москви підозріло і вороже, сприймають її як супротивника і молодшого партнера Пекіна, а значить, Пхеньяну не доводиться розраховувати на ефективність російського посередництва в Сирії.

Стратегічна ціль США на Корейському півострові бачиться як припинення поділу Кореї на Північ і Південь. Ідея "мирного об'єднання" двох корейських держав — якщо коли-небудь дійде до її реалізації — очевидно, в результаті означатиме поглинання жебрака Півночі багатим Півднем. У результаті на кордонах Росії і Китаю виникне досить сильна держава, яку з великою ймовірністю буде використовувати етнічний націоналізм як інструмент внутрішньої консолідації, і, швидше за все, зміцнить союз з Вашингтоном, завершивши периметр стримування РФ і КНР.