Проросійський президент. Які шанси Сальвини очолити Єврокомісію
Кремль остаточно визначився з новим й основним фаворитом з числа європейських політиків, що розгойдують човен ЄС. Цьому передувало предметне зондування ситуації і в Австрії, і в Німеччині, але найбільш яскраву особистість Москві подарувала благодатний грунт Італії, яка пережила реванш Сильвіо Берлусконі і прихід до влади правопопулистов. Цією особою став віце-прем'єр, глава МВС Маттео Сальвіні.
Фігура, нагадаємо, вже знайома Україні завдяки своєму скандальному липневому інтерв'ю для The Washington Post. У ньому Сальвини заявив, що Росія на законних підставах "приєднала" український Крим, а також назвав події на Майдані "фальшивої революцією, яка фінансується іноземними державами". "Є деякі історично російські зони з російською культурою і традиціями, які законно належать Російської Федерації", - просторікував тоді чиновник.
Український президент після цього запросив його на власні очі переконатися у злочинах, що творяться російськими окупаційними військами на Донбасі. Крок хороший, але зрозуміло, що Сальвини на Донбас не поїде і ні в чому переконуватися не буде. А от Крим - будь ласка. Чому б не пройтися стежками, які в 2015 р. виходили Берлусконі і Путін? Тим більше що нинішній міністр внутрішніх справ Італії бував на окупованому півострові і в 2014-му, і в 2016-м.
Але і це не все. Адже Сальвини, як і італійський прем'єр Джузеппе Конте, виступає за скасування антиросійських санкцій. Причому залученість Сальвини в політику Кремля виявилася куди більш насиченою, ніж може здатися на перший погляд. Адже під завісу цього літа в Італії спалахнув скандал з вербуванням найманців для участі у війні на Донбасі на стороні ЛДНР. З'ясувалося, що давній радник глави МВС - Джанлука Савоини - контактував з вербувальниками і обидва спілкувалися з росіянкою Іриною Осипової, підтримуючої фейкові республіки і навіть працювала перекладачем для Сальвини на прес-конференції в Москві в 2014 р. Очевидно, що лідер італійської "Ліги півночі" вже давно "працює" з Кремлем.
Чотири роки потому Сальвини знову опинився в Москві і не розчарував гостинних господарів - в черговий раз розкритикував європейські санкції відносно РФ, назвавши їх "божевіллям". І дістав із рукава ідеологічно-демагогічну туз: а де була Європа, коли Туреччина окупувала північ Кіпру в 1974 р.? І таких шпильок на адресу ЄС з боку одіозного віце-прем'єра буде ставати все більше, оскільки його нинішній візит до столиці РФ, де, за словами Сальвини, він "відчуває себе як вдома", став свого роду офіційним оформленням італійсько-російського бромансу. Так, за тиждень до Москви приїде і Конте, але саме його міністр взяв пальму першості в популізмі і скандальних висловлювань. По суті, Сальвини - нове обличчя популізму з російським триколором у Європі. Він затьмарив свого "боса". Угорський прем'єр Віктор Орбан дещо втихла, поки Петер Сійярто воює з Україною; Марін Ле Пен, судячи з усього, так і не оговталася після президентських виборів; австрійському колезі Сальвини Герберту Киклю дружба з РФ вже вилізла боком; а німецька "Альтернатива для Німеччини", нехай і покращує свої позиції, але як такого впізнаваного усіма особи ще не має. А значить, Сальвини - ідеальний кандидат на роль фронтмена кремлівського лобі на даний момент.
Тому заяву глави МВС в інтерв'ю газеті La Repubblica, що з'явилося за день до його приїзду в Москву про наміри поборотися за крісло президента Єврокомісії на виборах 23-26 травня потрібно сприймати як наслідок негласного союзу між лідером "Ліги півночі" і Кремлем. І це в ситуації, коли Рим і Брюссель перебувають не в найкращих стосунках із-за ряду питань. По-перше, Євросоюз не в захваті від міграційної політики Риму. По-друге, через італійського бюджету, який уряд заклав куди більший рівень дефіциту, ніж попередники, для реалізації передвиборчих обіцянок. По-третє, когорта італійських політиків фактично на чолі з Сальвини регулярно дозволяє собі гострі і образливі випади на адресу блоку. Приміром, звинувачуючи ЄС у тому, що він "капостить" Італії і тому, мовляв, не заслуговує італійських грошей.
Зараз же італійські популісти шантажують Брюссель виходом з Євросоюзу. Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер поспішив заявити, що ЄС Italexit не переживе. Але переживе його Італія з її багатовіковою історією роз'єднаності і чия економіка сьогодні переживає схожі з грецькими проблеми? Розрив з Євросоюзом привів би нинішній уряд Італії до ситуації, коли набір популістських обіцянок буде нереально втілити в життя. Так що Так, це не більш ніж політичний шантаж. До того ж позбавлений особливої послідовності хоча б тому, що Сальвини подумує стати одним з "капості". Шанс, що главі МВС дадуть хабар у вигляді посту глави ЄК в обмін на відмову від Italexit, дуже низький.
Воцаріння Сальвини в цьому кріслі будуть чинити опір інші європейські уряди, які страждають від алергії на всюдисущі популізм і євроскептицизм. Популісти в принципі сильні у себе вдома, але коли мова заходить про загальноєвропейських інституціях, їх блиск помітно тьмяніє. Згадати хоча б Найджел Фарадж, якого вже після референдуму за Brexit, влітку 2016 р., в Європарламенті просто зафукали. Так, він намагався зубоскалити звичайно, але євродепутати зустріли його висловлювання несхвальним гулом. Причому не залишився осторонь і Юнкер, який фактично назвав його брехуном. Таке ж ставлення з більшою часткою ймовірності буде очікувати і все більш скатывающихся в маргінес Сальвини і його компаньйонів.
І навіть якщо на хвилину уявити, що такий сценарій може серйозно розглядатися керівництвом ЄС, ставки надто високі. Його кандидатура буде оцінюватися саме через призму ризиків. Наприклад, ризику виходу Італії з ЄС - на одній чаші ваг, і на іншій - ризиків, обумовлених тим фактом, що на чолі органу виконавчої влади Євросоюзу буде сидіти людина, тісно афілійований з Росією, прилагающей максимум зусиль для дестабілізації як ЄС, так і безлічі інших країн по всьому світу. Москва - нестабільний фактор, їй вже ніхто в ЄС не може довіряти.
Так, російська допомога італійського віце-прем'єра в штурмі Брюсселя може стати непоганою підмогою - це гроші, медіаресурси та послуги "ольгинских тролів". Але в сьогоднішніх реаліях підтримка Москви не гарантує перемогу, швидше навпаки. Тому-то шанси у Сальвини стати наступником Юнкера вкрай мізерні, що він, швидше за все, і сам прекрасно розуміє. Його заява більшою мірою спрямоване на внутрішній політичний ринок, а також є відпрацюванням російських інвестицій в розкачку Євросоюзу.
