Злочинна недбалість. Чому Крістін Лагард не відрізняється від українських чиновників
Суд у Франції озвучив у понеділок рішення по справі директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард. Її визнали винною у халатності при виконанні службових обов'язків на посаді міністра економіки Франції. Нині главі МВФ погрожували або рік ув'язнення, або 15 тис. євро штрафу, але, як сказав адвокат Патрік Мезоннев, покарання суд не призначив.
Так завершилася, як казала сама Лагард, полювання на відьом, що тривала без малого чверть століття. А з чого вона почалася взагалі? Ще в 1993 році один екс-президента Ніколя Саркозі, бізнесмен Бернар Талі продав свою частку в компанії Adidas, оскільки отримав пост міністра у справах міст. Продаж здійснив банк Credit Lyonnais, що належав тоді державі. Ціна питання - 472 млн євро, а пізніше банк отримав за цю власність додатково 400 млн євро. Талі ж з другої суми нічого не перепало, що, природно, сильно засмутило міністра. Він звернувся за допомогою до Феміди, яка зглянулася і дала йому 100 млн компенсації.
Зла іронія. Апеляційний суд цю компенсацію в одного Саркозі відібрав, і той пішов в третейський суд. Тут на сцені з'являється Лагард, яка працювала з 2007 по 2011 роки в уряді Франсуа Фійона, який став відомим Україні як друг Путіна після перемоги на праймеріз Республіканців".
У 2008 році Крістін Лагард займала пост міністра економіки, промисловості і зайнятості. Саме тоді вона погодилася на розгляд справи в третейському суді, хоча справою займався звичайний суд. Рішення арбітражу викликало скандал, т. к. Талі отримав 404 млн євро компенсації. І тут же її знову втратив, адже французька юстиція скасувала рішення третейського суду.
Мало того, один із суддів був близький до міністра-бізнесмену, в результаті його та ще чотирьох осіб звинуватили в організованому шахрайстві і розкраданні державних грошей. Квінтетом суд займеться в наступному році. Але повернемося до Лагард. Нинішній глава МВФ не була визнана замішаної в корупції. Суд підкреслив, що вона була погано підготовлена і проігнорувала численні рекомендації не залучати в процес третейський суд. Легко відбулася.
Поки ж рада директорів МВФ вирішив коней на переправі не міняти, заявивши, що халатність на посаді міністра економіки вісім років тому - не причина звільняти директора-розпорядника. У Фонді вважають її "виключним лідером, який має довіру і повагу країн всього світу". Сама Лагард у Вашингтоні заявила, що продовжить роботу: "Я сповнена рішучості, ніщо не буде відволікати мене від виконання моїх обов'язків. Я вдячна директорам за підтримку і з нетерпінням чекаю продовження роботи з ними".
Правда, нехай Лагард і не пощастило сісти в тюрму, не виплатити 15 тис. євро штрафу і не втратити посади, але насправді сам судовий процес став покаранням. Репутація політиків і чиновників рівня Лагард виразно коштує дорожче 15 тис. євро, і в майбутньому історія ще може відгукнутися - якщо, звичайно, після роботи в МВФ вона не подумує про пенсії.
Хоча в порівнянні з українськими реаліями, справи нібито Лагард здебільшого все ж таки доходять до суду, і навіть до оголошення вироку.
Наприклад, як і раніше актуальний скандал з колишнім головою ФІФА Йозефом Блаттером і президентом УЄФА Мішелем Платіні, яких відсторонили від футбольної діяльності на кілька років (8 і 3,5 відповідно) знову ж таки із-за корупції. Перший передав другому 2 млн швейцарських франків незрозуміло за що. Однак у першу чергу мова про рішення віддати росіянам право проведення ЧС-2018. Блаттер, до речі, тиждень тому "злив" Платіні, сказавши, що той не став президентом ФІФА, т. к. відповідав за поразку США при виборі господаря ЧС-2012 році, яким у підсумку став Катар. Фактично, як би захищала Москва того ж Блаттера, його подальша кар'єра під питанням.
Іншими словами, ЄС, який проводить численні "семінари" по боротьбі з корупцією, сам схильний цієї зарази, але справедливості заради відзначимо, що все ж таки більш-менш успішно бореться з хабарниками і аферистами різного штибу.
Ні, звичайно, в Україні теж відбуваються гучні судові процеси, але в результаті або який-небудь ректор тікає з-під домашнього арешту з браслетом; або на тлі хабарів з шістьма нулями чиновника-корупціонера штрафують на смішну суму.
Прикладів дуже багато. Нещодавно стало відомо, що Міноборони закупило непридатні до використання у військових цілях вертольоти. Продавцем стало АТ "Мотор-Січ", якому відомство шість років тому ці ж вертольоти передало з позначкою "надлишкове військове майно, непридатне до використання". Держава втратила на цій угоді 12,7 млн грн. Військова прокуратура Херсонського гарнізону порушила справу, але цілком імовірно, що обіцяні 5-7 років позбавлення волі чиновникам Міноборони залишаться всього лише декларацією - яких оштрафують, або знизять, причому якогось нижчого цапа-відбувайла.
Загалом, в такому положенні справ в Україні не менш важлива відсутність репутаційних втрат як таких у майбутньому. Тобто чиновник-корупціонер через деякий час (а термін може бути навіть дуже нетривалим) як фенікс відроджується в якому-небудь затишному кріслі. Однією з причин бачиться масова забудькуватість, яка пояснюється саме масштабністю корупції з неабиякою часткою апатії. Мовляв, всі крадуть, але от вчора цей хлопець сказав такі правильні речі або наставив дитячих майданчиків у своєму окрузі, і...давайте дамо йому ще один шанс.
Тому не дивно, що навіть не ідеальний у питаннях корупції Брюссель дозволяє собі тикати Київ носом в цю проблему. Масштаби і наслідки вже занадто різняться. І так само не дивно, що Захід прагне убезпечити себе в контексті фінансової допомоги Україні.
Недавня публікація в Foreign Policy колишнього співробітника проекту USAID Джоша Коена викликала неабиякий резонанс. Він прямим текстом заявив, що влада не можна допускати до процесу відновлення регіонів Донбасу, які знаходяться під контролем України. А на кону від $1,5 млрд до $15 млрд. Природно багато хто просто не втримаються від спокуси. Рішення проблеми Коен бачить у створенні незалежної спецкомісії, в якій не буде представників уряду, а лише західні експерти і реформатори з громадянського суспільства. І так, фінансування - суто на плечах Заходу.
З одного боку, його радикальну пропозицію на ділі виглядає досить раціональним в сьогоднішніх українських реаліях. Якщо вже Захід платить, то він повинен контролювати, куди йдуть гроші. З іншого боку, випадок з Лагард, Блаттером, принцесою Христиною (список можна продовжувати) показали, що навіть такий, здавалося б, логічний сценарій обрушиться в Україні завдяки корупціонерам ззовні, до того ж ще володіють мізерним багажем знань про специфіку того або іншого українського міста, регіону, області. Отже, і відновлення того ж Донбасу, і боротьба з корупцією в цілому повинні мати українське коріння за підтримки та участі свого роду наглядачів з боку донорів. Така зв'язка забезпечить продуктивну роботу, а в разі будь-яких порушень - більш результативний судовий процес. Зрештою, уявити, що після багаторічного судового розгляду у зв'язку із такого масштабу махінаціями Крістін Лагард вийшла б зовсім сухою з води в Україні хоч і можна, але з деякими труднощами.
