Трамп без подарунка і шантаж армагеддоном. Як Москва використовує договір СНО-3 для впливу на вибори в США

27 жовтня заступник голови МЗС Росії Сергій Рябков заявив, що можливість домовитися зі Сполученими Штатами про продовження Договору про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3) знаходиться "м'яко кажучи, під питанням". Раніше представники російської сторони вже озвучували найрізноманітніші заяви, починаючи категоричними висловлюваннями про "неприйнятність ультиматуму Вашингтона" і закінчуючи цілеспрямованими витоками про надію на нібито швидке продовження договору, "незважаючи на жахливі розбіжності".

Насправді, головне питання тут полягає в тому, коли саме для Росії доцільніше укласти угоду про продовження договору — до президентських виборів в США або після. Схоже, що Кремль до останнього моменту не міг вирішити, коли саме варто використовувати цей досить вагомий у зовнішній політиці козир.

Передвиборний розклад

Щоб зрозуміти, чи може продовження договору СНО-3 надати якийсь вплив на результат виборів, що наближаються, важливо зрозуміти специфіку настроїв американських виборців. Вибори, які відбуваються в умовах пандемії смертельно небезпечного вірусу, а також викликаних нею обмежень і економічного спаду, після низки багатомісячних вуличних заворушень і в умовах граничної поляризації суспільства, мають дуже важливу особливість. В очах обивателів, тобто гранично далеких від політики американців, які і складають невеликий відсоток "невизначених", але здатних визначити результат президентських перегонів виборців, перше місце стали здобувати не симпатії або антипатії до кандидатів і навіть не раціональний розрахунок особистого благополуччя, а потреба повернути базове відчуття безпеки і "нормальності".

Відповідно, найсильніше такі виборці реагують на речі, які безпосередньо стосуються цієї самої безпеки, тобто на найгостріші страхи і стресові фактори, що викликають максимальний дискомфорт. У нинішніх обставинах вміння і бажання кандидата впоратися з цими факторами і заспокоїти страхи стає запорукою перемоги.

Саме тому скандали, які щодня розгортаються, та взаємні викриття Дональда Трампа і Джо Байдена практично не позначаються на рейтингу обох. The New York Times з акуратною послідовністю публікує податкові декларації Трампа і навіть відомості про "таємний банківський рахунок" в Китаї, тим самим намагаючись вибити у господаря Білого дому досить успішно розіграну ним "китайську карту". Трамп відповідає супернику тим же, багато разів звинувачуючи Байдена в отриманні грошей від Росії, зокрема в процесі сумнівних угод з Оленою Батуріної — вдовою колишнього мера Москви Юрія Лужкова. Відповіддю стає черговий виток "Рашагейта" з інформацією про те, що адвокат Трампа Руді Джуліані є об'єктом впливу російської розвідки і каналом для транслювання її дезінформації — про що, як стверджує The Washington Post, президент був завчасно попереджений.

Тим часом статистика рейтингів кандидатів в ключових штатах, що "коливаються", варіюється лише в рамках статистичної похибки, а в Мічигані, Вісконсині і Пенсільванії, незважаючи на викриття, відрив Байдена від суперника становить близько 5-7%.

Останній важіль

Що стосується договору СНО-3, його продовження в інших умовах могло б стати досить суттєвим фактором передвиборчої боротьби. Страх ядерної війни в американському суспільстві досить сильний, а певні зовнішньополітичні успіхи — це один з головних козирів Трампа. Однак станом на сьогодні головним чинником, здатним вплинути на зміну передвиборного розкладу, є пандемія коронавирусу.

Вимотують обмеження, помітне падіння рівня життя і страх зараження — ось ті чинники, які впливають на пересічних американців день у день набагато сильніше, ніж гіпотетичні страхи від далеких і невловимих загроз. З цієї точки зору цілком вдалим ходом Байдена була демонстрація "Плану Трампа по боротьбі з коронавірусом", а точніше, сайту з такою назвою, на якому зазначено, що подібного плану не існує.

Схоже, що, бачачи ці тенденції, кремлівські політтехнологи також сумніваються, чи варто робити чинному президенту США "подарунок" у вигляді продовження договору, якщо і він не гарантує переможного результату. При цьому, якщо документ буде підписаний з адміністрацією Трампа, у Росії тим самим зникне важливий інструмент для торгу з демократами.

До слова, цей інструмент досить важливий. Саме демократи наголошують на необхідності ядерного стримування, а Джо Байден вже неодноразово висловлювався, що має намір продовжити договір у разі свого обрання.

Російський опозиційний політик Володимир Мілов ще кілька років тому зазначав, що тема співпраці з Росією в галузі нерозповсюдження ядерної зброї займає особливе місце в політиці національної безпеки США, і в американському істеблішменті є великий прошарок людей, який готовий прощати Москві будь-які витівки до тих пір, поки триває співпраця в ядерній сфері. Знаючи це, Москва вже неодноразово намагалася використовувати в своїх інтересах "ядерну карту", в тому числі пропонуючи свої посередницькі послуги в частині впливу на Північну Корею.

З огляду на те, що Джо Байден вже неодноразово обіцяв "покарати" усіх акторів, які втручаються в американські вибори (в першу чергу Росію), американське развідтовариство жадає реваншу після чотирьох років протистояння з Трампом і спроб останнього нівелювати "Рашагейт", а у вашингтонському істеблішменті, згідно з твердженнями обізнаних із ситуацією політологів, існує двопартійний консенсус в частині допомоги Україні і стримування Росії, зрозуміло, що переговорних козирів в разі перемоги демократів у Кремля залишається не так вже й багато. В цьому випадку "ядерний шантаж" міг би стати дуже вагомим аргументом в спробах домовитися з можливою новою адміністрацією Білого дому.

По суті

Крім вибору вдалого моменту, для Росії не менш важливі умови, на яких буде можливе продовження угоди. Російські "аналітики в штатському" вже відзначали, що нарощування озброєнь як таке не надто турбує Москву. Цілком логічно, що на тлі "гарантованого взаємного знищення" кількість знову вироблених ракет вже не відіграє суттєвої ролі. "Російську сторону цікавить не стільки виробництво нових бомб і ракет середньої і малої дальності, скільки доля вже дислокованих американських "виробів" в Західній Європі", — досить відверто пояснюють знайомі з темою російські оглядачі. Простіше кажучи, Москва вимагає виведення американських ядерних озброєнь з Європи і нарікає на те, що Вашингтон не погоджується на це.

Даний пункт важливо розглядати в поєднанні з виходом США з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД) 2 серпня 2019 року. Ще до того, як адміністрація Трампа зробила цей крок, сенатори-демократи вказували на те, що такий вихід стане "політичним і геостратегічним подарунком Росії", зазначивши, що він дозволить Москві розширити виробництво і розгортання ракетних систем, які загрожують Європі.

Ще раніше відомий політолог і публіцист Андрій Піонтковський передбачав, що в разі виходу американців з договору "Путін зможе відкрито розміщувати в Калінінграді та Білорусі заборонені договором РМСД наземні крилаті ракети 9М729 і в той же час говорити про нову гонку озброєнь, нав'язану ненависним піндосами".

Таким чином, розірвання РМСД розв'язало руки Москві для подальшого "накачування" зброєю Калінінграда. Логічно, що наступним кроком для закріплення своїх позицій Кремлю потрібно вивід з регіону (в першу чергу — з Нідерландів) американських ядерних сил. Однак укласти договір з Росією на таких умовах, особливо в переддень виборів, не наважується навіть Дональд Трамп, і тому, схоже, "подарунка" від Москви у вигляді чергової "геополітичної перемоги" він не отримає. А це означає, що СНО-3 стане предметом для торгу вже з новою адміністрацією США.