Три напрямки. Як Путін і Орбан разом Зеленського тиснули
Росія в середу, 30 жовтня, провела на Україну ряд геополітичних і економічних атак відразу на декількох фронтах, підключивши до процесу і Угорщину - країну - члена ЄС і НАТО. Кремль і Будапешт іноді окремо, іноді разом зосередилися на газовій сфері, взаємодії України з НАТО, закарпатських угорців, зустрічі в нормандському форматі, не уникаючи відвертого шантажу і завуальованих погроз.
Як відреагували в Києві та реагували чи?.. Спершу давайте проведемо невелику аналогію для ясності розуміння. Вчора колишній представник президента в АР Крим Борис Бабін в інтерв'ю "ДС", відповідаючи на запитання про використання кримськотатарського руху у визволенні Криму, резонно зауважив, що Україна як держава має захищати права громадян, а не думати, як їх використовувати. Тільки після того, як одні "зробили" інших, у цьому році держава Україна демонструє все менше ентузіазму в захисті інтересів на різних напрямках. Часом Банкова зовсім набирає в рот води, хоча зовнішня політика ніби входить в сферу обов'язків президента.
Ось, приміром, 30 жовтня, тобто в один день з візитом Орбана до Москви, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто заявив, що Будапешт ветує спільну декларацію Північноатлантичної ради НАТО, чиє засідання, нагадаємо, проходить в Києві і саме по собі є серйозним політичним меседжем України Росії. Розуміючи це, Сійярто, а слідом за ним і сам прем'єр висунули ультиматум: у декларації повинно згадуватися вимога до України повною мірою поважати права закарпатських угорців. Дана вимога - торба з дустом для Угорщини. У сенсі уряд Орбана з ним носиться по всіх значущих міжнародних майданчиках. І Київ постійно давав рівнозначний по силі відповідь. До недавніх пір. Вчора ж із засудженням очевидної провокації Будапешта виступив колишній міністр закордонних справ, а не нинішній. До речі, президент теж промовчав.
Важлива деталь: На наступний день після зустрічі Орбана і Путіна Сійярто оголосив про скасування вето на заяву послів. По всій видимості, це була поступка Будапешта Кремля, необхідна для отримання вигідного контракту на поставку нафти. Угоду уклали, можна і змінити. Що правда не знімає з порядку денного уряду Орбана такого роду інструменти тиску в майбутньому, так і потрібного ефекту щодо України Будапешт також домігся.
Українське зовнішньополітичне відомство і Офіс президента в свою чергу з головою пішли в засідання НАТО, але дати відсіч Орбану і Сійярто все ж варто було. Тим більше що угорський прем'єр і його партія "Фідес" зараз набагато вразливіші, ніж у часи, коли очолював МЗС Клімкін, а президентом був Петро Порошенко. "Фідес" провалилася на місцевих виборах, програвши об'єднаної опозиції у тому числі і столицю. Для Орбана це болючий удар, і він намагається мінімізувати шкоду допомогою зміцнення зв'язків із союзниками межами країни. І обирає Москву, оскільки у Брюсселі йому нічого не світить (вилізла боком антимиграционная істерика); а друзі-популісти з інших країн (Італії, Австрії, Польщі) теж втратили гонор. Кремль же органічно вписується в образ союзника Орбана, який, рефлексуючи на електоральний фейл, діє так, як діяв би режим Путіна - дає команду на проведення обшуків в офісі опозиційної партії. Згадаймо: масові протести в Москві з-за виборів - затримання, обшуки в опозиціонерів і в редакціях ЗМІ. Вибори в Угорщині - фіскали прийшли в офіс опозиційного руху Momentum з метою фальсифікації витрат на виборчу кампанію. До фальсифікації виборів за кремлівським лекалами рукою вже подати.
Газовий шантаж
Але повернемося до України. Поряд з черговим натовським демаршем Угорщини прем'єр цієї країни спільно з президентом РФ провели інформаційний рейд щодо України у сферах транзиту і поставок газу і міждержавних відносин. Ця солодка парочка, нагадаємо, як писали раніше The New York Times і The Washington Post, налаштовувала президента США Дональда Трампа проти України.
Газ. Очевидно, що Москва явно вибудувала певну медиацепочку, чиє початок - це недавні тристоронні переговори в Брюсселі щодо транзиту газу через українську ГТС до 2020 р. Єврокомісія в особі Мароша Шефчовича висловила розчарування їх ходом і результатами, а ось Росія і Путін, зокрема, і іже з ними посланці Зеленського і Ко знайшли переговори конструктивними.
Наступною ланкою після переговорів у столиці ЄС стало рішення уряду Данії надати-таки компанії Nord Stream 2 AG дозволу на прокладку трубопроводу на шельфі країни в Балтійському морі. Данія пручалася довше за всіх, але в підсумку здалася. Причому сталося це в той же час, коли "Північний потік-2" випарувався з повістки дня офіційного Києва. В ОПУ, Кабміні, Верховній Раді в порівнянні з попередниками взагалі не використовують це словосполучення. Голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв чекав цього рішення Данії, Зеленський теж і запевняє, що "ми готові"; знову-таки Клімкін, а не Пристайко, дає тривожні прогнози, і лише перший заступник держсекретаря США Джон Салліван обіцяє Україні допомогу Вашингтона у зупинку будівництва СП-2. При такому розкладі чому Данія повинна турбуватися про інтереси України? У Копенгагена до того ж в плані диверсифікації енергоресурсів ситуація виглядає куди краще.
Путін тим часом не приховує задоволення і нахвалює данців за те, що проявили себе "відповідальним учасником процесу диверсифікації поставок газу на ринок Європи". Мовляв, це був відмінний бій, ось тримайте трохи респекту, адже ви все-таки здалися.
При цьому і Путін, і Орбан на прес-конференції підливають масла у вогонь питання транзиту газу через Україну після "конструктивних" переговорів у Брюсселі та рішення Данії по "Північному потоку-2". Зокрема, президент РФ пропонує Угорщини взяти участь у проекті ще одного газопроводу "Турецький потік" разом з Болгарією і Сербією. Це в інтересах Будапешта, оскільки "підвищить його роль в енергетиці Європи в цілому", запевняє Путін. Орбан погоджується: "Чим раніше ми можемо приєднатися до "Турецького потоку", тим краще, тому що таким чином ми не будемо уразливими в цьому сенсі". Так, прем'єра Угорщини цікавить диверсифікація енергоносіїв з Росії, але в той же час його занепокоєння в першу чергу стосується України як транзитера газу. "Але ми також хочемо зберегти свій суверенітет щодо транзитних країн, ми не хочемо залежати від транзитних країн". А це вже дуже серйозний удар по позиціях України в газових переговорах за участю ЄС і Росії. Бо як країна - член блоку більше переймається не залежністю від одного постачальника газу і нафти, а залежністю від, по суті, посередника. При всьому неприйнятті Брюсселем уряду Орбана така виглядає логічною словесна конструкція може допомогти Євросоюзу змусити Україну піти на ті умови при транзиті російського газу, які будуть вигідні, власне, ЄС і Росії.
Етнічні угорці і "Нормандія"
На додаток до очевидного шантажу України за допомогою газу і НАТО Путін і Орбан чинили вчора на Зеленського та інформаційно-психологічний тиск. Обидва лідери знають, на які хворі мозолі тиснути в діалозі з українським президентом.
Так, від Путіна "найбільший лідер сучасності" хоче проведення зустрічі нормандської четвірки, наївно вважаючи, що зможе хоч у чомусь переконати господаря Кремля. Що Путін і використовує. Під час прес-конференції російський лідер великодушно відкидає схожість Зеленського з "націоналістами", але між тим вказує на його нібито слабкість: а з "націоналістами" все ж таки подолати не може. Під "націоналістами" Путін, природно, має на увазі ветеранів в Золотому, в спілкуванні з якими не так давно Зеленський намагався виглядати Клінтом Іствудом в кубі. Посил Путіна Зеленському: хочеш зустріч нормандської четвірки, насправді закрий рот і прибери людей, готових активно пручатися здачі українських інтересів на Донбасі.
Як прем'єр-міністр Угорщини тисне на Зеленського? Звичайно, блокуючи співробітництво України з НАТО і закарпатських угорців, негласно лякаючи Київ сепаратизмом і на західних рубежах України. І одночасно Орбан натякає, що всі питання можна вирішити, якщо український президент буде себе добре поводити. "У нас такий звичай: поки ми не знаємо, ми не висловлюємо свою думку про людину. Я дуже чекаю зустрічі і знайомства з новим президентом України", - сказав Орбан у Москві.
В цілому ж вчорашні заяви Путіна і Орбана чітко показали новий напрямок координованого тиску на Зеленського та його уряд. І на тлі абсолютної тиші в ОПУ не може не тривожити, що російсько-угорський політичний тандем поставлених цілей доб'ється.