• USD 26.9
  • EUR 31.7
  • GBP 37.3
Спецпроєкти

Ніж у спину. Як Іран підставив Путіна перед Ізраїлем

Конфлікт навколо Гази, насамперед - інструмент регіонального управління та контролю
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Протягом 4 та 5 травня терористи з ХАМАС і "Ісламського джихаду Палестини" (ІДП) - обидві ці терористичні організації дозволені в Росії, нею підтримуються і озброюються, - випустили по Ізраїлю 600 ракет. І хоча результати обстрілу, у порівнянні з витраченими ресурсами, були сміховинні (четверо загиблих і трохи більше ста поранених, причому 400 ракет розірвалися на пустирях, не заподіявши шкоди, а 86% інших збила ПРО "Залізний купол"), перспектива стати випадковою жертвою тримала в напрузі весь Ізраїль. Власне, це і є акт терору в чистому вигляді.

Хоча травневий удар і став самим масованим з 2014 року, в цілому все розвивалося за стандартною схемою: обстріл з палестинського боку, удар Ізраїлю, ракетні обстріли ізраїльської території з допомогою примітивних ракет - без особливого ефекту, більш ефективні удари ЦАХАЛ, прагне знищувати командирів і склади зброї, поява посередників, перемир'я, і, нарешті, підрахунок політичних втрат і придбань. Так було і зараз.

3 травня палестинський снайпер обстріляв ізраїльських військових, поранивши двох, Ізраїль відповів ударом по позиціях бойовиків. У відповідь вони почали масовий запуск ракет. Ізраїль відповів вже серйозніше, завдавши прицільні авіаудари по об'єктах терористів і висунувши до сектору Гази танкову дивізію. За повідомленнями палестинців вони втратили 23 людини - напевно більше, але і втрати палестинцям байдужі, що ріднить їх з росіянами. Ізраїльтянам і їм співчуваючим ЦАХАЛ повідомила про знищення більш ніж 220 цілей в Газі, включаючи командні центри, розміщені в декількох багатоповерхових будинках (разом із будинками), збройові майстерні, секретні тунелі і ряд командирів терористів. Палестинці прокричали про чергові злочини ізраїльської воєнщини. Всі, кому належить, висловили чергове співчуття одній стороні і засудили іншу - хто удари по Ізраїлю, хто, навпаки, удари по Газі. Починаючи з ранку шостого травня за посередництва Єгипту було укладено перемир'я.

На цьому конфлікт поки не вичерпаний, і, судячи по витраті 600 ракет, повторення буде не дуже скоро. Нові треба завезти ще й зібрати. Складання ведуть з різних комплектуючих, трапляються і гібриди з вузлів від різних виробників з Росії, Китаю та Ірану, але поставки, в основному, йдуть з Ірану або через нього. Різниця між шиїтами і сунітами не заважає Тегерану використовувати сунітів-палестинців щоб тримати в напрузі свого геополітичного супротивника.

Нагадаю, що попередній обстріл відбувся 14 березня, і тоді було випущено дві ракети, але несподівано великої дальності, доставших аж до Тель-Авіва. Ці зразки палестинського (палестинського чи?) ракетобудування в травневому обстрілі не застосовувалися, але загрози використовувати і їх, мовляв, є у нас в запасі чим вас дістати, - були.

Зачистити всю Газу ЦАХАЛ, безумовно, зміг би, але ціна буде високою, а ефект малий. Щось подібне вже було зроблено в 2014 році, в ході операції "Незламна скеля", коли протягом 50 днів Газу чистили від терористів і ракетних арсеналів. У підсумку, ліваки підняли виття по всьому світу про нещасних палестинців і ізраїльської вояччині, а терористичні структури відновилися за кілька місяців. Ізолювати Газу Ізраїль теж не може, оскільки вона живе на гуманітарні подачки: її двохмільйонного населення ніде працювати, так воно і відвикло працювати, годувати його за свій рахунок Ізраїлю занадто накладно. До того ж йому довелося б тримати в Газі великий окупаційний контингент: палестинців десятиліттями виховували в дусі ненависті до Ізраїлю, і швидко тут нічого не зміниш, ніякими батогами і пряниками.

Зараз Газу живе на подачки Катару, її населення балансує на межі бідності і ненавидить благополучний Ізраїль, засвоївши всі ідеологічні уроки. Так що, навіть якщо просіяти весь сектор через дрібне сито, виловивши всіх причетних до Хамасу і ІДП, там все одно знову заведуться терористи, і тут же знайдеться хтось, хто забезпечить їх зброєю. Близький Схід занадто важливий у всіх відносинах, щоб його не розгойдували постійно - завжди будуть охочі цим зайнятися. Почавши діяти зовсім вже рішуче - але і ефективно - Ізраїль ризикує потрапити під санкції та міжнародну ізоляцію. А це дуже ризиковано, по-перше, економічно, по-друге, в його ворожому оточенні, яке, навіть не воюючи з Ізраїлем безпосередньо, все одно мріє стерти його з політичної карти.

Реклама на dsnews.ua

До того ж і в самому Ізраїлі вистачає ліваків. Там немає політика, здатного отримати кредит довіри виборців на такі рішучі і ризиковані кроки, і немає готовності суспільства ризикувати, грати ва-банк. Єрусалиму залишається тільки балансувати в нестійкому рівновазі, з оглядкою на виборців ближче до виборів і на інші інформаційні фактори, начебто фіналу Євробачення, який терористи вже пригрозили зірвати, в решту часу. Щоб віддалено відчути безвихідь цієї ситуації, читачі ДС можуть уявити собі реакцію більшості українських виборців на загрозу керівництва ЛДНР зірвати трансляцію серіалу "Слуга народу" і виступів "Кварталу 95".

Втім, Ізраїль інший раз робить неждані рішучі кроки, ніби анексії Голанських висот, але це буває рідко. На його внутрішньополітичному ринку є пропозиції про видавлюванні палестинців з Гази шляхом відрізання від нього шматків території у відповідь на кожен новий обстріл, і забудови їх ізраїльськими поселеннями - така тактика вже використовувалася, і до деякої міри спрацьовувала. Але лише до деякої міри: проблема в тому, що двом мільйонам жителів Гази, як їх ні пресуй, подітися нікуди, а ті, хто хоче, щоб Ізраїль жив у стані полувойны, з супутніми цьому витратами і втратами, подбають, щоб їм нікуди було подітися і надалі. Тим більше, що керівники ІДП і Хамасу відчувають себе цілком комфортно, і дістати їх складно. Вони прибутково торгують палестинським м'ясом, кидаючи його на Ізраїль при отриманні чергового замовлення, який тільки що і відпрацювали.

Залишається питання: хто замовник цього разу? Тут ми вступаємо на хиткий грунт припущень, але ситуація цікава, і воно того варте.

Удар по Ізраїлю збігся за часом з посиленням тиску США на Іран, який спробував обійти американські санкції, накладені на його торгівлю нафтою в листопаді 2018-го. У відповідь на цей маневр США посилили обмежувальні заходи, не продовживши винятки, зроблені ними для восьми країн: Китаю, Туреччини, Південної Кореї, Індії, Греції, Італії, Тайваню і Японії до 2 травня 2019 року. Як заявила прес-секретар Білого дому Сара Сандерс, "щоб у правлячого в країні режиму не залишилося основного джерела доходу". США направили в регіон авіаносець "Авраам Лінкольн" і тактичну групу бомбардувальників.

Тим часом Росія стурбована ребрендингом своїй сирійської операції. Кремль, як може, просуває ідею відновлення Сирії на кошти західних інвесторів і намагається зайняти ключову роль в цьому процесі, отримавши доступ до освоєння виділених коштів. В інформаційний простір вже вкинута тема виведення російських військ з Сирії - звичайно, Росія не виведе війська, не для того затівалася сирійська операція, але своїх військових цілей Москва там вже досягла.

Тепер, за задумом Кремля, пора надати військам, які залишаться в Сирії, нове інформаційне якість, зробивши їх в очах всього світу просто охоронцями цивільних структур, переважно російських, зайнятих відновленням країни. В якості інструменту шантажу Москва намагається використати сирійських біженців, які нібито повернуться додому - нехай не відразу, але з часом, якщо гроші на відновлення будуть виділені. Ну, а відновлення буде йти успішно тільки в тому випадку, якщо їм займуться переважно російські компанії. Весь цей складний процес за раздаиванию західних інвесторів знаходиться в самому початку, і успіхів у ньому немає ніяких, скоріше, навпаки, весь план поки виглядає нереально. Тим більше що і Асад, хоч і залежний від Москви, пручається йому як може.

Пручається він тому, що, по-перше, політичні поступки, які від нього зажадають в обмін на виділення коштів для сирійського диктатора неприйнятні, а, по-друге, Асаду найменше потрібно повернення в Сирію біженців, свідомо налаштованих до нього негативно.

Але навіть таке зміну російської позиції ставить Іран в неприємне становище - в очах Заходу він виявляється головним порушником спокою в регіоні, а у нього і так багато проблем з-за тегеранської ядерної програми. В неприємному положенні виявляється і Асад, на якого тиснуть росіяни.

Нарешті, як вже згадувалося, Ізраїль в 1981 році оголосив Голанські висоти своєю територією, а 25 березня нинішнього року Дональд Трамп підписав прокламацію, визнає за ним це право. У відповідь Росія, Туреччина і Сирія, наскільки можна говорити сьогодні про суб'єктності Сирії, виступили з різкими заявами, і навіть лояльні США країни здебільшого вважали за краще послатися на те, що, мовляв, є ООН, і як Радбез вирішить, так і буде. Ну, а Радбез, зі зрозумілих причин, залишив Голани в колишньому статусі окупованій Ізраїлем території Сирії.

Самі по собі Голани Ізраїлю не дуже-то і потрібні, але звідти вже дуже зручно його обстрілювати - а зі всякою суміжної з Ізраїлем території, зручною для його обстрілу, Ізраїль обов'язково обстрілюють. Тобто, крок Єрусалиму цілком логічний, тим більше що за фактом він давно контролює спірні висоти. Однак заяви - заяви і протести протестами, а на Сході, як, втім, і скрізь у світі, поважають силу, і той, хто проявить в даній ситуації, отримає додаткові очки в очах тих, хто категорично проти приєднання Ізраїлем Голан.

В сумі це створило ситуацію, коли Ірану знадобилося змістити центр суспільної уваги трохи в сторону. Загострення ситуації в Газі, розпочате палестинцями, вирішує відразу кілька завдань. Воно дозволить пригальмувати інформаційний ребрендинг російської угруповання; буде сприйнято в арабському світі як відповідь за Голани; нарешті, кілька відверне увагу США від сірого нафтового експорту, яким Іран намагається зараз закрити виникла в його бюджеті фінансову діру.

І якщо в березні потенційно зацікавлених у загостренні шляхом обстрілу Ізраїлю сторін було дві: сам ХАМАС, у якого назріли внутрішні проблеми в Газі, і Росія, то зараз все однозначно вказує саме на Іран.

Росія, втім, теж не залишилася в програші. З урахуванням того, що зміна образу в Сирії йде з рук геть погано, а останній за часом діалог у форматі Путін-Трамп (враховуючи не так реляції останнього, як настрої в Конгресі в цьому зв'язку), а також заочний, з приводу Венесуели, обмін уколами між Лавровим і Помпео, теж говорять про розвиток ситуації не на користь Кремля, деяке загострення в Газі вигідно зараз і Москві. Це означає, що незабаром, ймовірно, Іран знову поділиться з палестинськими друзями російською зброєю.

Нарешті, Тегеран, не йдучи на пряме зіткнення з США, що йому не потрібно, створює такими діями зону торгу, в якій він зможе йти на якісь поступки, не доходячи до здачі по-справжньому важливих для себе позицій, але одночасно дозволяючи іншій стороні, тобто Трампу, зберігати обличчя, показавая своїм виборцям досягнуті в ході переговорів успіхи.

    Реклама на dsnews.ua