• USD 26.6
  • EUR 31.2
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Більше не Альфа. Як Гвінея засмутила Дерипаску

Структури Євгена Пригожина допомогли зберегти владу в Гвінеї Альфі Конде, якого вчора позбавили влади

У Гвінеї військові повалили президента Альфу Конде
У Гвінеї військові повалили президента Альфу Конде / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

5 вересня на вулицях Конакрі, столиці Гвінеї, була чутна перестрілка. Особливо запекла — біля резиденції президента Альфи Конде, єдиний міст до якої був завчасно перекритий військовими.

Пізніше з'ясувалося, що стрілянину влаштував елітний спецпідрозділ GFS (Groupement des forces spéciales), бійці якого на чолі з їхнім командиром, полковником і колишнім французьким легіонером Мамаді Думбуєй взяли штурмом президентський палац і полонили главу держави.

При цьому, щоб ні у кого не виникало сумнівів у намірах і серйозності, бійці GFS виклали в соцмережах спільне з Конде фото.

Так виходець з міста Канкан на сході Гвінеї, якого Конде на свою голову відкликав в 2018 р. для керівництва спецназом, за один вечір став в.о. глави держави.

У зверненні по телебаченню Думбуя в оточенні своїх солдатів заявив, що Конде вже не президент і, звичайно ж, влада передається народу, а якщо точніше — Національному комітету по згуртуванню та розвитку.

Полковник зі словами "борг солдата — врятувати країну" оголосив також про закриття кордонів і про скасування чинної конституції.

Рішення Думбуї стосовно основного закону, в принципі, можна зрозуміти, адже саме через нього Конде "переступив" в 2020 р.

Реклама на dsnews.ua

Альфа Конде, зауважимо, був обраний президентом в 2010 р. на перших з моменту здобуття Гвінеєю незалежності від Франції демократичних виборах. На нього покладалися великі надії, яких він не виправдав.

Багато оглядачів констатували, що Конде, який обіцяв нову епоху, діяв як типовий автократ, а вибори 2015 р. були сфальсифіковані.

У 2020 році він "добив" співвітчизників, заявивши, що обмеження в два терміни на нього, мовляв, не поширюються. Для легітимації своїх домагань на третій термін в березні він провів референдум щодо обнулення термінів а-ля Путін; а потім, восени, 83-річний Конде, звичайно ж, виграв вибори, спровокувавши масові акції протесту і кровопролиття.

Закономірним підсумком його дій і став переворот, організований елітним спецпідрозділом під керівництвом людини, яка пройшла відмінну підготовку в збройних силах Франції.

Друзі з північного сходу

Незважаючи на потужний опір співгромадян Конде, він користувався великою підтримкою Китаю і Росії, які не вважають соромними порушення законів і прав людини.

Після перемоги лідера Гвінеї, в яку КНР за останні чотири роки "влила" щонайменше $20 млрд, на виборах в минулому році Пекін дуже оперативно надіслав йому привітання і свої найкращі побажання.

До тріумфу Конде, як і до авантюри з референдумом про зміну конституції, очевидно, доклали зусиль структури Євгена Пригожина — куратора ПВК "Вагнер" і "ольгінських тролів", відомого як "Кухар Путіна". Афілійовані з ним компанії засвітилися вже в десятці африканських країн.

Ще в 2018 р. інформагентство Bloomberg опублікувало велике розслідування про діяльність пригожинців — найманців і політтехнологів — в країнах Африки: ЦАР, Конго, Судані, Лівії, Мадагаскарі, Анголі, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку і Зімбабве.

З Альфою Конде у гібридних колоністів з Росії співробітництво складалося куди краще, ніж з політиками Мадагаскару, і, ясна річ, в Москві хотіли б бачити того президентом і надалі. Тому йому послужливо підсунули варіант з референдумом щодо обнулення термінів.

До слова, саме Гвінея, виходить, стала полігоном для відпрацювання цієї технології, оскільки в Росії такий референдум відбувся влітку, а в африканській країні — в березні.

Боксити для Дерипаски, руда — для Китаю

Чим же Гвінея так цікава Пекіну і Москві? Своїми багатими надрами, перш за все, залізною рудою і бокситами.

Китай, наприклад, націлився на одне з найбільших родовищ залізної руди в світі — рудник Simandou. Добувати там сировину планує лідер з виробництва сталі в КНР компанія Baowu Group.

Родовище це не з простою історією, що почалася якраз з приходом Конде до влади. У ній замішана англо-австралійська корпорація Rio Tinto Group, яка зізналася, що в 2011 р. заплатила раднику президента Гвінеї більше $10 млн за права на рудник.

Скандал навколо родовища, Конде і корпорацій виник неабиякий і досі не завершився. Але в Китаї побачили тут можливість, яку і намагалися реалізувати, щедро інвестуючи в Гвінею, як і в інші країни Гвінейської затоки останнім часом.

До слова, горезвісні $20 млрд кредиту строком на 20 років — це хабар Конде в обмін на доступ до гвінейських бокситів.

Тим самим, зауважимо, Китай зайшов на "територію" Росії, адже через компанію "Русал" відомий кремлівський "гаманець" — олігарх Олег Дерипаска, який перебуває під санкціями США, володіє в Гвінеї компанією бокситів Кіндії (КБК), боксито-глиноземним комплексом Friguia і компанією бокситів Діан-Діан (COBAD) з найбільшим в світі родовищем.

Частка Гвінеї в поставках бокситів "Русалу" досягає 30%. Таким чином, ця західноафриканська країна є головним постачальником цієї сировини для імперії Дерипаски.

Не дивно, що російський олігарх так болісно сприйняв новини з Гвінеї, заявивши, що переворот в Конакрі призведе до масштабних змін на ринку бокситів, адже на сировину з Гвінеї припадає 20% світового виробництва алюмінію.

Кокаїновий коридор

Гвінея приваблива для третіх країн не тільки своїми ресурсами, якими корумпована влада охоче "ділиться" з ними, але і своїм місцем розташування.

Це держава, як і ряд інших країн Західної Африки, займає важливе місце в міжнародній торгівлі наркотиками. Зокрема, через Гвінею, Гвінею-Бісау, Кабо-Верде і т.д. проходять маршрути постачання кокаїну з Південної Америки, з наркобаронами якої, як відомо, у кремлівських чекістів склалися вкрай теплі і взаємовигідні відносини.

Так, в 2013 р. німецький журнал Der Spiegel називав Гвінею-Бісау ключовим перевалочним пунктом в контрабанді кокаїну з Південної Америки до Європи.

Але і Гвінея не відставала. Так, колишній співробітник Університету Бебкока (Нігерія), доктор філософії Еммануель Узуегбу-Вілсон в своєму дослідженні в 2019 року писав, що тенденція до зростання торгівлі наркотиками в Гвінеї почалася в 2004 році, і масштаби настільки великі, що Гвінея ризикує стати черговою "наркодержавою".

Два роки по тому, 28 квітня 2021 р., була опублікована доповідь міжнародної НУО Global Initiative зі штаб-квартирою в Женеві, що спеціалізується на транснаціональній злочинності, автори якої констатували, що Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Сенегал, Кот-д'Івуар стали головним "кокаїновим коридором "для південноамериканських наркобаронів.

І як у зв'язку з цим не згадати про скандал 2019 року, коли влада Кабо-Верде, острівної держави недалеко від берегів вищевказаних країн, куди, до речі, Кремль хоче послом відрядити Наталю Поклонську, заарештували російський екіпаж суховантажу ESER за контрабанду майже 10 тонн кокаїну з Південної Америки.

Можливо, тепер Москві доведеться задуматися про те, щоб в навантаження до Поклонської в Кабо-Верде відправити і в Конакрі кого-небудь з числа справжніх дипломатів, а також більш сильних політтехнологів, ніж пригожинські.

Хто міг стояти за переворотом

Повалення Конде і прихід до влади полковника з французькою біографією вносять серйозні корективи в плани багатьох зовнішніх гравців. І виникає резонне питання: чи користувався Думбуя чиєюсь підтримкою і якщо так, то чиєю?

Згадаймо про те, що на гвінейські боксити, настільки цінні для Дерипаски і Росії в цілому, зазіхає і Китай.

І тому на думку спадає кілька версій.

Перша: Китай спершу підтримав Конде, але, можливо, не зміг з ним домовитися і отримати бажане, оскільки боротьбу за вуха президента виграли політтехнологи Пригожина.

Друга: Китай, навпаки, зміг домовитися з Конде, що цілком імовірно, враховуючи величезну різницю в можливостях і ресурсах у Пекіна і Москви. Тому пригожинці могли поквапитися і знайти заміну зраднику Конде.

Але є і третя гіпотеза. Конде змістили не Китай і не Росія, а хтось третій — чи то один гравець, то чи ситуативний альянс ряду країн.

Зауважимо, що ще при Дональді Трампі Пентагон позначив своєю метою послабити вплив Китаю і РФ в Африці.

Таку ж мету собі поставив і Європейський Союз, особливо енергійно з обранням нового керівництва ЄС в 2019 р.

У цьому інтереси США і ЄС, які з приходом Джо Байдена в Білий дім почали активно налагоджувати співробітництво, більш ніж збігаються.

Не виключено і те, що Франція, незадоволена метушнею китайців і росіян в її колишній колонії, яку Париж понині бачить в сфері своїх інтересів, вирішила змінити баланс сил.

Тому формування якогось ситуативного альянсу цілком можливе, оскільки таким чином його учасники отримують шанс нанести удар по близькому до Кремля олігархові, по інтересах Китаю і РФ в Африці в цілому. І, до того ж, мати серйозний вплив на наркотрафік з Південної Америки в Західну Африку.

    Реклама на dsnews.ua