• USD 28.3
  • EUR 34.4
  • GBP 38.8
Спецпроєкти

Рознос. Як у Москві готуються повісити всіх собак на Путіна і забезпечити йому недоторканність

У Москві назріває переформатування системи російської влади. Але сусідам Росії це не обіцяє нічого хорошого

Володимир Путін
Володимир Путін / EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Заголовки російських новинних стрічок стають все цікавіше. Ось, навскидку, приклад сайту newsru.com, за російськими мірками ліберального: о 16:03 — "Росіяни стали частіше купувати стрілецьку зброю в період пандемії", о 17:00 — "Держдума прийняла закон про додаткові гарантії недоторканності екс-президента РФ ", о 18:04 "в Петербурзі силовики в ході рейду по барам побили кийками дівчат", а вже о 18:52 "Путін пояснив зростання цін на продукти в РФ світовою кон'юнктурою і нарощуванням експорту". Не те щоб ці новини були пов'язані прямо, але єдину логіку в них, безсумнівно видно — логіка катастрофи, що наближається.

Тут, втім, потрібно уточнення. Катастрофа, тобто, обвалення існуючого російського режиму, з важкими наслідками для рядових жителів цієї нещасної країни, ще не означає вирішення проблем, пов'язаних з Росією, оскільки Росія нікуди не зникне. На її місці лише виникне щось нове, але зібране з тих же людей, з тими ж цінностями за поняттями і кримінальним мисленням, тільки ще більш наляканих і озлоблених на весь світ.

Реалісти, "калашников" і загроза хаосу

Почнемо з продажів цивільної зброї, які в Росії дійсно виросли, причому це зростання почалося саме в період пандемії. Не завадили йому і жорсткі обмеження на право володіння. Найбільшим попитом у легальних російських покупців користуються цивільні версії штурмових карабінів і багатозарядні дробовики, а обмеження компенсуються нелегальним збройовим ринком.

Звичайно, підвищений попит на зброю для самооборони і у відповідь бажання влади обмежити до нього доступ — загальносвітовий наслідок кризи популістської влади. Криза це глобальна, оскільки всі популістські диктатури і популістські імітації демократій влаштовані, в цілому, однаково: потураючи ницим інстинктам охлосу, вони формують свою підтримку, маніпулюючи його страхами і надіями. Пандемія повсюдно порушила рівновагу, що склалася з обіцянок і погроз, і, оскільки пошук нової рівноваги вимагає часу і породжує масу приватних проблем, механізми маніпуляцій на виході з штатного режиму дають збій. Це породжує видимі прояви кризи, і населення, відчуваючи слабкість влади, озброюється, щоб захиститися самостійно. Зростання попиту на зброю, що виникло в США на тлі виступів BLM, викликане подібними причинами.

Реклама на dsnews.ua

Але реальний запас міцності влади в США, в ЄС і в Росії істотно розрізняється — і експерти, на відміну від публіки, обізнані про цю різницю. У Росії, на відміну від США, падіння влади і наступ хаосу цілком ймовірний. А високий градус агресії, який породжує загальну ненависть всіх до всіх, і тотальна криміналізація, характерні для радянського і пострадянського суспільства, гарантують катастрофу більш жорстоку і масштабну, ніж навіть розпад Російської Імперії столітньої давності.

Розпад СРСР, його підсумки і подальші перспективи

За схожим сценарієм, правда, в відносно м'якому, без світової кризи в якості фону, варіанті, міг статися і розпад СРСР, але цього вдалося уникнути в 1989-1993 роках. Активне втручання Заходу дозволило провести розділ СРСР за формальними кордонами союзних республік, зі збереженням РФСР, перетвореної в РФ в ролі центру пострадянського світу. Події в Югославії, спроектовані на російські реалії, і перспектива втрати контроль над радянськими запасами озброєнь налякали Захід, а труднощі і пастки десовєтизації при збереженні цілісності Української РСР були їм недооцінені. Як наслідок, тактичний виграш у вигляді відносно мирного розпаду СРСР був досягнутий ціною стратегічного програшу: радянські спецслужби зуміли реалізувати свій план захоплення влади в РФ і почали боротьбу за весь пострадянський простір, включаючи не тільки СРСР, а й колишні країни соцтабору.

В основі західного сценарію лежало ослаблення російської вертикальної моделі влади, покрокове розширення впливу ТНК і поступова вестернізація інших союзних республік до рівня країн Третього світу. Цей сценарій був складовим — продуктом складного внутрізахідного компромісу. В силу своєї компромісної природи він виявився вкрай вразливим.

Успішним же діям КДБ СРСР, який вижив після розпаду Союзу, сприяло також і те, що його план також передбачав реалізацію державно-корпоративної моделі, але при провідній ролі російської держави, закритої від решти світу в межах нео-СРСР, з центром в Кремлі. Це дозволило спадкоємцям Дзержинського і Берії на перших порах успішно симулювати співпрацю з Заходом, використовуючи його ресурси в своїх цілях.

В кінцевому підсумку складне переплетення цих двох планів породило патову ситуацію повільного, але неухильного розкладання Росії, в пошуках виходу з якої Кремль і неоднорідні складові Заходу з перемінним успіхом вели боротьбу за вплив один на одного.

При цьому всередині неорадянських російських еліт почав заглиблюватися розкол на тих, хто був готовий задовольнитися роллю молодших партнерів Заходу, без претензій на рівність з ним, і тих, хто в силу різних причин вибрав шлях протистояння західної гегемонії. Перших Захід прагнув приручити і зробити частиною себе.

Друге намагався санкціонувати, примушуючи до співпраці на своїх умовах, а ті, в свою чергу, намагалися піти з-під тиску, граючи на внутрізападних протиріччях, або зближуючись з антизахідними полюсами сили.

Все це розвивалося досить повільно, і справа мало-помалу йшло до нічиєї, за результатами якої Росія, остаточно розклавшись, виявилася б мостом між Заходом і Китаєм, ставши зручним майданчиком для їх співпраці. Але коронавірусна криза прискорила процеси її розкладання — і поставила решту світу перед низкою викликів, на тлі яких російські проблеми відійшли на другий план. Виникла ймовірність обвалення старої влади при відсутності сил, здатних втрутитися, не допустивши некерованого хаосу. Та сама ситуація, якій не вдалося уникнути в 1917-му, і вдалося в 1991-му.

Ознаки майбутнього

Пандемія коронавирусу наочно демонструє не стільки кризу російського управління, скільки його повний розпад, перш за все, на місцях. Кремль ще утримує контроль у великих містах і в інформаційному полі, але і це дається йому з великими труднощами. Проте нездатність забезпечити населення необхідним мінімумом медичної допомоги прикривається поки розмовами про химерну вакцину і зовнішніх ворогів, які прагнуть скомпрометувати її, а майбутня економічна катастрофа списується на "загальносвітову кризу" — або, як у згаданій вище новині, на "світову кон'юнктуру і нарощування експорту ".

Важливо:

Тим часом більшість російського населення стрімко убожіє. Ціни на товари першої необхідності за останній рік зросли на 14%. При цьому, росіян готують до того, що рецесія триватиме не менше двох років.

Але, хоча дворічна рецесія — оптимістичний прогноз для Росії, навіть вона може викликати катастрофу. Запас міцності російської держави в усіх сферах в даний час вичерпано.

Передчуваючи неминучий крах, російський "колективний Путін" концентрує увагу росіян на Путіні персональному, прикриваючи його чином пороку неорадянської системи в цілому. Держдума в терміновому порядку приймає закон про додаткові гарантії недоторканності екс-президента РФ (яких на даний момент немає, в наявності лише один перспективний), а образ Путіна коригується і роздвоюється, оскільки йде підготовка до двох сценаріїв його заміни.

Перший сценарій — м'який, умовно його можна назвати "добрий дідусь йде на спочинок": почесні проводи, гарантії недоторканності і лише в подальшому поступове списання всіх провалів на "спадок Путіна".

Другий — більш жорсткий, на випадок крайнього загострення ситуації: відсторонення Путіна в рамках класичного "виявився наш Батько не батьком а сукою", і його осудження — але теж з переходом на приватне, що веде від критики режиму в цілому. При цьому Путін залишиться прикритий гарантіями недоторканності, так що і цей осуд буде носити виключно моральний характер.

Сам Путін, за офіційною версією, самоізолювався в підмосковному Ново-Огарьово. Але, за багатьма ознаками, він ховається в сочинській резиденції "Бочаров ручей", де збудована копія його Новоогарьовського кабінету. Про це говорить, наприклад, те, що коли третього листопада Путін оглядав криголам "Віктор Черномирдін" в Санкт-Петербурзі, то його борт, за даними сервісу Flightradar24, вилетів туди з Сочі, хоча, за офіційними даними, всі попередні дні Путін працював в Ново-Огарьово. З іншого боку, немає впевненості в тому, що на людях з'являється саме Путін, а не його двійник.

На двійника вказує і те, що, з'являючись на публіці — і на криголамі, і в закритому місті Саров в кінці листопада, Путін не носив маски і тиснув руки зустрічаючим його біля трапа людям, які теж були без масок. Тим часом офіційні ЗМІ писали про те, що всі, кому належить особисто зустрітися з Путіним, попередньо проходять 14-денну ізоляцію, щоб не наражати на його ризик зараження.

Іншими словами, в Кремлі явно заготовлено і третій сценарій: визнання відсутності Путіна. Цей сценарій розрахований на різку зміну курсу при близькій загрозі втрати контролю: оголошення про те, що вся конфронтація із Заходом була обумовлена особистою позицією Путіна, створення ейфорії в зв'язку з його відходом і симуляція капітуляції за підсумками підкилимного торгу, на максимально почесних і вигідних умовах, які можуть включати і претензії Москви на контроль над усім простором колишнього СРСР, або, щонайменше, над його частиною.

Всі ці плани Кремля припускають, що Москва, навіть втрачаючи контроль над ситуацією всередині країни, встигне закликати на допомогу сторонні сили, не допустивши повного хаосу. Але це не є очевидним.

Вийшовши з-під контролю Кремля, Росія може провалитися в ще більш глибоке, ніж сьогодні, неопатріотичне пекло сталінсько-кимовського зразка, самоізолювався "в одній, окремо взятій країні". Така самоізоляція за зразком КНДР може тривати досить довго, а воронка, що утворилася при цьому, здатна затягнути в себе і більшість колишніх радянських республік, включаючи Україну.

Це тим більш імовірно, що для Росії Україна сьогодні стала чинником стабілізації, що згуртовує новий імперський проект. На українському питанні закінчуються всі розбіжності між російською владою та опозицією. У той же час готовність України протистояти ковзанню в російську яму сьогодні критично знижена як економічно, так і ідейно.

    Реклама на dsnews.ua